Їхав, їхав козак містом

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там дівчина мила, чорнобрива, хороша, молода. (двічі)

На доріжку глядить, а доріжка курить,
Гей, там то їдуть славні козаченьки на конях вороних. (двічі)

Один козак під’їжджа, до дівчини гука,
ー Гей, ти дівчино, мила, чорнобрива, напій же мені коня. (двічі)

ー Невеликий ти пан та й напій коня сам,
Гей, зимна роса, а дівчина боса, ніженьки зросить собі. (двічі)

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там то їдуть славні козаченьки на конях вороних. (двічі)

Приїхали три козаки, та всі три однакі,
Питаються у Марусеньки, в котрій вона хаті, гей!
Питаються у Марусеньки, в котрій вона хаті.

Один стоїть край віконця, другий коня в’яже, гей!
Третій стоїть під дверима, «Добрий вечір!» каже:

– Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, гей!
Пусти дочку на вулицю, ой хоч подивиться.

– Стоїть вода у ставочку – коли хоч, напийся, гей!
Сидить дочка край віконця, коли хоч, дивися.

– Непогожа в ставу вода – піду до криниці, гей!
Незвичайна твоя дочка – піду до вдовиці.

А у вдовиці – три світлиці ще й третя кімната, гей!
А в дівчини – одна хата, та й та неприбрата.

У вдовиці – дві світлиці, гарні вечорниці, гей!
Стоять чари затравлені в горшку на полиці, гей!
Стоять чари затравлені в горшку на полиці.

Їхали козаки із Дону додому,
Прив’язали Галю до сосни косой.

“Ой ти, Галю, Галю молодая,
Ой поїдем, Галю, з нами козака(ми).

Ой поїдем, Галю, з нами козаками,
Краще тобі буде, ніж в рідної ма(ми)”.

Їхали козаки, сосну підпалили,
Сосна догоряє, Галя вимовля(є).

Галя вимовляє: “А хто дочок має,

А хто дочок має, гулять не пуска(є)”.