Digital archive of folklore

Котилася бочечка дубовая,
А у ній горілочка медовая.

З ким тебе, горілочка, пити буду,
Без милого дружечка жить не буду.

Десь поїхав миленький в городочок,
На малоє врем’ячко, на часочок.

А за ним же Машенька побіжала,
Біжала, біжала – не догнала.

Біжала, біжала – не догнала,
Упала під вишеньку та й заснула.

Упала під вишеньку та й заснула,
Як приїхав миленький та й не чула.

ー Устань, устань, Машенька, пробудися,
На мене, миленького, подивися.

Затоплю я свою хату сирими дровами,
Ой як тяжко в світі жити поміж ворогами. (двічі)

Ой як тяжко, ой як важко день за днем проходить,
А жонатий, розпроклятий, до другої ходить. (двічі)

Ой він ходить, ой він ходить, вона його любить,
Вона ж йому, молодому, дружиною буде.

Як прийшов же він додому, став ножик точити,
Його милка, як голубка, стала його просити.

ー Чекай, милий, чорнобривий, хоч одну хвилину,
А я сяду погодую малую дитину. (двічі)

ー Тоді будеш годувати, як на Дунай підеш,
А я піду до Дунаю ножа полоскати. (двічі)

Ой п’є чумак, п’є, в нього гроші є,
Ой за ним іде його рідна мати, дрібні сльози ллє. (двічі)

ー Ти синочок мій, дитина моя,
Ой покинь, покинь горілочку пити, бо проп’єш коня. (двічі)

ー Ой мамко моя, не покину я,
Ой не покину я горілочку пити, бо солодкая. (двічі)

ー Ой синочок мій, дитино моя,
Ой покинь, покинь, вдовушку любити, бо зведе з ума. (двічі)

ー Ой мамко моя, не покину я,
Ой не покину я вдовушку любити, бо красивая. (двічі)

Ой пила, пила, чіпок згубила,
Прийшла додому мужа побила. (двічі)

Вигнала з хати: «Іди проклятий»,
Іди проклятий чіпок шукати. (двічі)

Іде, бідненький, плаче, ридає,
Кого зустріне, чіпок питає. (двічі)

ー Ой люди, люди, добрії люди,
Хто чіпок знайде – могарич буде. (двічі)

І шумит і гуде зелений байраче,
Не плач, не журися, молодий козаче.

Ой не сам я плачу – плачуть карі очі,
Не дають покою ні вдень і ні вночі.

Чорні брови маю та й не оженюся,
Піду до прийому в солдати наймуся.

В солдати не приймуть – піду утоплюся,
Не топись, козаче, а то душу згубиш.

Не топись, козаче, а то душу згубиш,
Ходім повінчаймось, коли вірно любиш.

Пішли вінчатися – нема попа дома,
Чи твоє нещастя, а моя недоля.

Пішли вінчатися – й нема попа дома,
Чи твоє нещастя, чи моя недоля.

Пішов козак яром, дівка долиною,
Зацвів козак терном, дівка калиною.

Зелений дубочок на яр похилився,
Молодий козаче, чого зажурився?

Молодий козаче, чого зажурився,
Чи воли пристали, чи з дороги збився?

Воли не пристали, з дороги не збився,
Любив я дівчину та й не оженився.

Любив я дівчину та й не оженився,
Любив я другую – посватали люди.

Любив я другую – посватали люди,
Мені ж, молодому, парочки не буде.

Закувала зозуленька на стодолі на розі,
Заплакала дівчинонька в батька на порозі. (двічі)

Іду яром до криниці, коромисло гнеться,
Чом до мене, моя мамо, ніхто й не пришлеться? (двічі)

ー Багач, доню, не захоче, а бідний не сміє,
Нехай твоя руса коса зіллям зеленіє. (двічі)

Закувала зозуленька на стодолі на розі,
Заплакала дівчинонька в батька на порозі. (двічі)

Їхав, їхав козак містом,
Під копитом камінь тріснув да раз, два,
Під копитом камінь тріснув да раз.

Під копитом камінь тріснув,
Соловейко в гаю свиснув да раз, два,
Соловейко в гаю свиснув да раз.

Соловейко, рідний брате,
Виклич мені дівча з хати да раз, два,
Виклич мені дівча з хати да раз.

Виклич мені дівча з хати,
Щось я маю запитати да раз, два,
Щось я маю запитати да раз.

Щось я маю запитати,
Чи не била вчора мати да раз, два,
Чи не била вчора мати да раз.

Ой чи била, чи не била,
Я з козаком говорила да раз, два,
Я з козаком говорила да раз.

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там дівчина мила, чорнобрива, хороша, молода. (двічі)

На доріжку глядить, а доріжка курить,
Гей, там то їдуть славні козаченьки на конях вороних. (двічі)

Один козак під’їжджа, до дівчини гука,
ー Гей, ти дівчино, мила, чорнобрива, напій же мені коня. (двічі)

ー Невеликий ти пан та й напій коня сам,
Гей, зимна роса, а дівчина боса, ніженьки зросить собі. (двічі)

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там то їдуть славні козаченьки на конях вороних. (двічі)

За лісом не бачу, за горем не чую,
За недобрим мужем дома не ночую. (двічі)

ー Пусти ж мене, милий, до броду по воду,
До броду по воду, до рідного роду. (двічі)

ー Ой не пущу, мила, до броду по воду,
Бо ти все розкажеш про нашу незгоду. (двічі)

ー Ой не буду, милий, не буду казати,
Як стануть питати, то я вийду з хати. (двічі)

ー Чи ти ж мене, мамо, в куплі не купала,
Чи ти ж мені, мамо, щастя не бажала? (двічі)

ー Не раз тебе, доню, у куплі купала,
Не раз у той купіль доля заглядала. (двічі)

Не раз у той купіль доля заглядала,
А щастя ж не дала, бо сама не мала. (двічі)

Ой ти, мамцю, жалуй мене, за коваля не дай мене,
Бо той коваль в кузні кує, часто дома не ночує. (двічі)

Ой ти, мамцю, жалуй мене, за гончара не дай мене,
Бо той гончар горшки возить, він же мене заморозить. (двічі)

Ой ти, мамцю, жалуй мене, за писаря не дай мене,
Бо той писарь листи пише, сам поїде, мене лише. (двічі)

Ой ти, мамцю, жалуй мене, за музику не дай мене,
Бо музика добре грає, часто дома не буває. (двічі)

Ой ти, мамцю, жалуй мене, за рибалку віддай мене,
Бо рибалка рибку вудить, він же мене приголубить. (двічі)

Ой зійшов місяць над горою та й всю долину освітив,
Як освітив же він долину, а сам за хмару закотивсь. (двічі)

А в тій долині є хатина, в хатині лампочка горить,
Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить. (двічі)

ー Ой доню, доню моя, доню, ти в мене зіронька й одна,
Не жди козаченька додому, його й на світі вже й нема. (двічі)

ー Багато хлопців повертались, багато їх уже й нема,
Усі дівчата вийшли заміж, а ти чого сидиш одна? (двічі)

Ой посадила я гвоздичок, а той гвоздичок не зійшов,
Ой як же його не любити, як він до серця підійшов. (двічі)

Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже,
Сватай мене, козаченько, люблю тебе дуже. (двічі)

Ой хоч сватай, хоч не сватай, тільки ж не цурайся,
Щоб та слава не пропала, що ти женихався. (двічі)

ー Женихався, не цурався, думав: «Моя буде»,
А тепер я роздивився – нехай беруть люди. (двічі)

Туман яром, туман долиною,
Туман яром, туман долиною.

За туманом нічого не видно,
За туманом нічого не видно.

Тільки видно дуба зеленого,
Тільки видно дуба зеленого.

Під тим дубом криниця стояла,
Під тим дубом криниця стояла.

В тій криниці дівка воду брала,
В тій криниці дівка воду брала.

Та й спустила золоте відерце,
Засмутила козакові серце.

А хто ж теє відерце дістане,
А зі мною на рушничок стане?

Обізвався козаченько з гаю:
ー А я теє відерце дістану.

ー А я ж теє відерце дістану,
Я з тобою на рушничок стану.

Летіла зозуля та й стала кувати,
А то ж не зозуля, то рідная мати. (двічі)

А то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона прилетіла дочку рятувати. (двічі)

Коли б знала мати, яка мені біда,
Була б передала горобчиком хліба. (двічі)

Горобчиком хліба, зозулею солі,
Ой мамо, ой мамо, як гірко без долі. (двічі)

На вгороді верба стелиться низенько,
Добре тому жити, що любов близенько. (двічі)

Вона близько, близько та ще й недальоко,
Через сад зелений, через три города. (двічі)

Я городи вижну, а сади зрубаю,
Я своє кохання здалека впізнаю. (двічі)

В кінці огорода протікає річка,
Люблять мене хлопці, хоч я й невеличка. (двічі)

Хоч я й невеличка, та ще й не багата,
В мене кавалерів завжди повна хата. (двічі)

Мене мати породила,
Мене мати породила, два городи наділила,
Гуляю я, гей, гуляю я.

Два городи обробила,
Два городи обробила – одна диня уродила,
Гуляю я, гей, гуляю я.

Повезла я продавати,
Повезла я продавати та й не знаю, що казати,
Гуляю я, гей, гуляю я.

Поки люди ціну склали,
Поки люди ціну склали, а цигани диню вкрали,
Гуляю я, гей, гуляю я.

Ой цигани, добрі люди,
Ой цигани, добрі люди, а що ж мені дома буде,
Гуляю я, гей, гуляю я.

Приїжджаю я до хати,
Приїжджаю я до хати та й не знаю, що казати,
Гуляю я, гей, гуляю я.

Як у нас у коморі була пшениця,
Я пшеницю носила до Гриця,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Пшеницю до Гриця. (двічі)

Як у нас у коморі було жито,
А я жито носила до жида,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Жито до жида. (двічі)

Як у нас у коморі було просо,
А я просо носила до Йосі,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Просо до Йосі. (двічі)

Як у нас у коморі було сало,
А я сало носила до Сави,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Сало да Сави. (двічі)

Як у нас у коморі були яйця,
А я яйця носила до зайця,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Яйця до зайця. (двічі)

Як у нас у коморі були буряки,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Ой які ж ми були дураки. (двічі)

Ой у полі на горбочку, де нескошена трава,
Там стояли дві дівчини, зажурилася одна.

ー Ой дівчина моя мила, що я тобі розкажу,
Посварилась я з миленьким, помири мене, прошу.

ー Ой подруго моя мила, як я буду вас мирить,
Як лиш погляну я на нього – в мене серденько болить.

Ой у полі на горбочку, де вже скошена трава,
Там стояли дві дівчини, гірко плакала одна.

Ой біда, дівчаточки, ой біда,
Бо я ще дівчинонька молода,
Полюбила хлопця я за селом,
Та й за тії кучері над чолом.

Ой біда, дівчаточки, ой біда,
Бо я ще дівчинонька молода,
Постояла ніченьку до зорі,
Покусали ніженьки комарі.

Ой біда, дівчаточки, біда буде,
Іде батько з лозиною, бить буде,
Як вдаре лозиною по плечах,
Розірвалось платтячко по частях.

А дома матусенька спитала:
ー Де ж ти, доня, платтячко порвала?
ー Я пасла корівоньку по низу,
Розірвала платтячко об лозу.

Ой біда, дівчаточки, ой біда,
Бо я ще дівчинонька молода,
Та й за тії кучері над чолом,
Загубила молодість за селом.

Як була я сім літ удовою,
Та й не чула землі під собою. (двічі)

Розраяли мене вражі люди:
«Іди заміж, краще тобі буде». (двічі)

Я ж людськую волечку вчинила,
Вийшла заміж, голову втопила в холодную воду,
А мій милий поганого роду. (двічі)

Їде милий у поле орати,
Бере мене воли поганяти.

Цобе, воли, воли половії,
Ой верніться ж, літа молодії. (двічі)