Ой у полі верба, під вербою вода

Їхав, їхав козак містом,
Під копитом камінь тріснув да раз, два,
Під копитом камінь тріснув да раз.

Під копитом камінь тріснув,
Соловейко в гаю свиснув да раз, два,
Соловейко в гаю свиснув да раз.

Соловейко, рідний брате,
Виклич мені дівча з хати да раз, два,
Виклич мені дівча з хати да раз.

Виклич мені дівча з хати,
Щось я маю запитати да раз, два,
Щось я маю запитати да раз.

Щось я маю запитати,
Чи не била вчора мати да раз, два,
Чи не била вчора мати да раз.

Ой чи била, чи не била,
Я з козаком говорила да раз, два,
Я з козаком говорила да раз.

Ой у полі верба, під вербою вода,
Там дівчина воду й набирала, гарная, молода. (двічі)

А козак до води, а дівча від води,
Зажди, зажди, молода дівчино, дай коню води. (двічі)

Невеликий ти пан, та напій коня сам,
Ранняя роса, а я стою боса, ніженькам холодно. (двічі)

А я скину опанчу та й ніжки завʼю,
Ой, дай боже, неділі діждати, чобіточки куплю. (двічі)

Не купуй ти мені, а купуй сам собі,
Єсть у мене рідній батько й мати, та куплять мені. (двічі)

Ой, дівчино моя, та й сідай на коня,
Та й поїдем у чистеє поле, до мого й двора. (двічі)

А у тебе нема ні кола, ні двора,
Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла. (двічі)

Приїхали три козаки, та всі три однакі,
Питаються у Марусеньки, в котрій вона хаті, гей!
Питаються у Марусеньки, в котрій вона хаті.

Один стоїть край віконця, другий коня в’яже, гей!
Третій стоїть під дверима, «Добрий вечір!» каже:

– Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, гей!
Пусти дочку на вулицю, ой хоч подивиться.

– Стоїть вода у ставочку – коли хоч, напийся, гей!
Сидить дочка край віконця, коли хоч, дивися.

– Непогожа в ставу вода – піду до криниці, гей!
Незвичайна твоя дочка – піду до вдовиці.

А у вдовиці – три світлиці ще й третя кімната, гей!
А в дівчини – одна хата, та й та неприбрата.