​Ой чій-то кінь стоїть

На камені ноги мию, на камені стою,
Навкруг мене чари сиплять, а я це не боюсь. (двічі)

Хоч би швидше до осені, віддамся, віддамся,
Таки свому миленькому зрадити не дамся. (двічі)

Сама овес посіяла, сама його скошу,
А мій милий огнівався, я не перепрошу. (двічі)

Чому вікна побіли, чі не від морозу?
Загнівався мій миленький, через дурний розум. (двічі)

Загнівався мій миленький у самий вівторок,
Здається мені, моя мамка, що вже неділь сорок. (двічі)

Ой у полі вітер віє, а жито й половіє,
А козак дівчіну та й вірненько любить, а занять не посміє. (двічі)

Ой він її не займає, а що сватати має,
Ой чим же він, ой та й не горнеться, а що слави боїться. (двічі)

Сидить голуб на черешні, а голубка на вишні,
Ой скажи, скажи, серце-дівчіно, ой що в тебе на мислі? (двічі)

Ой гаю, гаю, зелений гаю,
Любила хлопця з чужого краю,
Любила хлопця з чужого краю.

Любила хлопця півтора року,
Поки не знали сусіди з боку.

Ох, як узнали, розчарували,
Бодай сусіди, щастя не мали.

Бодай сусіди, щастя не мали,
Як любов нашу розчарували.

Ох там у сінях за двиречками,
Стоїть кроватка з подушичками.

На тій кроваті а я ж лежала,
Білим платочком сльози втирала.

Ось іде Ваня з вулиці п’яний,
– Відкривай двері, я твій коханий.