​Ой у полі вітер віє

Ой я маю чорні брови, маю карі очі,
Чом ти мене, козаченько, любити не хочеш? (двічі)

– Як ти хочеш, дівчінонько, шоб тебе любити,
Зроби місток через ярок, щоб добре ходити. (двічі)

– Ой коли б я, козаченьку, свої майстри мала,
Я би тобі через ярок місток збудувала. (двічі)

Я би місток збудувала, ще й помалювала,
Я би тобі доріженьку платочками вклала. (двічі)

– Прийди, прийди, мій миленький, звечора до мене,
Зготувала стара ненька вечерю для тебе. (двічі)

Ми сядемо вечеряти в сінях на порозі,
Та й будемо дивитися, в кого які брови. (двічі)

Один місяць сходить, а другий заходить,
Козак до дівчиноньки ой щовечора ходить. (двічі)

ー Не ходи, козаче, не ходи до мене,
Бо любов невірная ой, не візьмеш ти мене. (двічі)

ー Я до тебе хожу та й не нахожуся,
Я з тобою, серденько ой, не наговорюся. (двічі)

На камені ноги мию, на камені стою,
Навкруг мене чари сиплять, а я це не боюсь. (двічі)

Хоч би швидше до осені, віддамся, віддамся,
Таки свому миленькому зрадити не дамся. (двічі)

Сама овес посіяла, сама його скошу,
А мій милий огнівався, я не перепрошу. (двічі)

Чому вікна побіли, чі не від морозу?
Загнівався мій миленький, через дурний розум. (двічі)

Загнівався мій миленький у самий вівторок,
Здається мені, моя мамка, що вже неділь сорок. (двічі)