​Ой гаю, гаю, зелений гаю,

Ой чій-то кінь стоїть та й біла гривонька,
Сподобалась мені, сподобалась мені ой та дівчінонька. (двічі)

Не так дівчінонька, як біле личенько,
Подай же, дівчіно, подай же, гарная, на коня рученьку. (двічі)

Дівчіна підійшла, рученьку подала,
Ой лучче б я була, ой лучче б я була, кохання не знала. (двічі)

Кохання, кохання з вечіра й до рання,
Як сонечко зійде, як сонечко зійде, кохання відійде. (двічі)

Зійди, зійди, місяченько, та й на той перелаз,
Де з козаком розмовляла, може в останній раз. (двічі)

– На добраніч, дівчінонько, іди додому ти,
Завтра вранці, чім скоріше, до мене виходи. (двічі)

Не пішла дівчіна спати, гуляла у саду,
Чув я, чув я, як розмовляла з іншим у саду. (двічі)

– Я до тебе більш не прийду, нехай той другий йде,
Єсть у мене гарна дівчіна, вона ж мене жде. (двічі)

Я з тобою полюбились, сухі дуби цвіли,
Як з тобою розходились, зелені пов’яли. (двічі)

На камені ноги мию, на камені стою,
Навкруг мене чари сиплять, а я це не боюсь. (двічі)

Хоч би швидше до осені, віддамся, віддамся,
Таки свому миленькому зрадити не дамся. (двічі)

Сама овес посіяла, сама його скошу,
А мій милий огнівався, я не перепрошу. (двічі)

Чому вікна побіли, чі не від морозу?
Загнівався мій миленький, через дурний розум. (двічі)

Загнівався мій миленький у самий вівторок,
Здається мені, моя мамка, що вже неділь сорок. (двічі)