Білю хати – щітки знати

Ой там, на товчку, на базарі, жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу, то я свого приведу та й продам. (двічі)

Взяла мотузок та й зв’язала, милого свого налигала,
Та й повела на базар, до терниці прив’язала. (двічі)

Як зібралися покупальці, як зібралися вибиральці,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать. (двічі)

“За цього мужа треба дати: (двічі)
Пару коней вороних ще й сто рублів золотих”.(двічі)

А я постояла, подумала: (двічі)
“І з кіньми треба возиться,
І з грішми треба носиться,
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий,
Він для мене пригодиться.
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий,
Він для мене знадобиться”.

Сам насіє й наоре – не для кого, для мене,
І для мого серденька принесе”. (двічі)

Іде, іде дощик, в долині калюжа,
Розсердилась жінка та й на свого мужа. (двічі)

Розсердилась жінка та й на свого мужа,
Вилізла собі на піч та й лежить недужа. (двічі)

– Іди, чоловіче, від хати до хати,
Для своєї жінки та й ліки шукати. (двічі)

– Уставай-но, жінка, приніс тобі меду,
– Їй Богу, не встану, голівки не зведу. (двічі)

Вчили чоловіка та й добрії люди:
Візьми хворостину – здоровою буде. (двічі)

Запрягає чоловік рябую кобилу,
Та й поїхав він у ліс по ту хворостину. (двічі)

– Вставай, вставай, жінко, привіз хворостину,
На слабую голівоньку та (й) на твою спину. (двічі)

Жінка зразу встала, та як не лежала,
Обійняла чоловіка, та поцілувала. (двічі)

– Пошли ж тобі, муже, з високого неба,
Що ти догадався, чого мені треба. (двічі)

Іде, іде дощик, в долині калюжа,
Помирилась жінка та із своїм мужем. (двічі)

Як прийшов я раз додому, та й був я п’яненький,
Та й до жінки з кулаками пристав, як дурненький.

Моя жінка коло печі галушки варила,
Як огріла кочергою, чуть мене не вбила.

Я від неї на горище та й ляду відкинув,
А моя моторна жінка прибрала драбину.

Я їй кажу: «Їсти хочу! Я ж коньки відкину,
Моя люба, дорогенька, постав же драбину».

А вона відповідає: «А мені начхати,
Будеш знати, дорогенький, як мене чіпати!

Отам будеш ти до ранку на горищі спати,
Будеш знати, як зі мною можна жартувати».

І з тих пір я, добрі люди, не буду брехати,
Як прийду додому п’яний, так лягаю спати.