​Ой там, на товчку, на базарі,

Білю хати – щітки знати, ой, ой, ой,
Білю хати – щітки знати не навчила мене мати,
А зозуля все кує.
Білю хати – щітки знати не навчила мене мати,
А зозуля все кує.

Варю борщ – він рідкий, ой, ой, ой,
Варю борщ – він рідкий, в пику хліб – він гливкий,
А зозуля все кує.
Варю борщ – він рідкий, в пику хліб – він гливкий,
А зозуля все кує.

Він до мене – з кулаками, ой, ой, ой,
Він до мене – з кулаками: “Чого кофе з буряками?”,
А зозуля все кує.
Він до мене – з кулаками: “Чого кофе з буряками?”,
А зозуля все кує.

Ой там на товчку, на базарі, жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу, то я свого поведу та й продам. (двічі)

Із лик мотузок ізсукала, взяла свого милого налигала,
Та й повела на базар, до терниці прив’язала. (двічі)

Ой наїхали покупальні, ой наїхали торгувальні,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать? (двічі)

Ай за цього ж мужа треба дати, ой за цього ж мужа треба дати,
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

Ой я стала подумала, з кіньми треба возиться, а з грошима треба носиться,
А мій милий чорнобривий до роботи не лінивий він для мене знадобиться. (двічі)

Він насіє, наоре, не для кого, для мене,
Ой мій милий серденько, пожалію я тебе. (двічі)

Ой піду я лугом, лугом, нуда-я, нуда-я,
Там мій милий оре плугом, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Понесу я йому їсти, нуда-я, нуда-я,
Чи не скаже мені сісти, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Він наївся, він напився, нуда-я, нуда-я,
Та й на ріллю повалився, нуда-я, нуда-я. (двічі)

– Чого лежиш, чом не ореш, нуда-я, нуда-я,
Чом до мене не говориш, нуда-я, нуда-я? (двічі)

– А я лежу та й думаю, нуда-я, нуда-я,
Що погану жінку маю, нуда-я, нуда-я. (двічі)

– Який тобі дідько винен, нуда-я, нуда-я,
Що ти гарний, чорнобривий, нуда-я, нуда-я. (двічі)

А я руда вродилася, нуда-я, нуда-я,
Чорнявому судилася, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Не сватав ти мене вночі, нуда-я, нуда-я,
Не вилізли ж тобі очі, нуда-я, нуда-я. (двічі)

Чорнявого поцілую, нуда-я, нуда-я. (двічі)