​Ой там, на товчку, на базарі,

Білю хати – щітки знати, ой, ой, ой,
Білю хати – щітки знати не навчила мене мати,
А зозуля все кує.
Білю хати – щітки знати не навчила мене мати,
А зозуля все кує.

Варю борщ – він рідкий, ой, ой, ой,
Варю борщ – він рідкий, в пику хліб – він гливкий,
А зозуля все кує.
Варю борщ – він рідкий, в пику хліб – він гливкий,
А зозуля все кує.

Він до мене – з кулаками, ой, ой, ой,
Він до мене – з кулаками: “Чого кофе з буряками?”,
А зозуля все кує.
Він до мене – з кулаками: “Чого кофе з буряками?”,
А зозуля все кує.

Ой там на товчку, на базарі, жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу, то я свого поведу та й продам. (двічі)

Із лик мотузок ізсукала, взяла свого милого налигала,
Та й повела на базар, до терниці прив’язала. (двічі)

Ой наїхали покупальні, ой наїхали торгувальні,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать? (двічі)

Ай за цього ж мужа треба дати, ой за цього ж мужа треба дати,
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

Ой я стала подумала, з кіньми треба возиться, а з грошима треба носиться,
А мій милий чорнобривий до роботи не лінивий він для мене знадобиться. (двічі)

Він насіє, наоре, не для кого, для мене,
Ой мій милий серденько, пожалію я тебе. (двічі)

Ой там на току, на базарі, жінки чоловіків продавали,
А як буде до ладу, то я й свого поведу та й продам. (двічі)

Із лик мотузок ізсукала, взяла свого милого, налигала,
Та й повела на базарь, до терниці прив’язала. (двічі)

Як наз’їхалось покупальниць, як назʼїхалось продавальниць,
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать? (двічі)

А за цього мужа треба дати, а за цього мужа треба дати:
Пару коней вороних, ще й сто рублів золотих. (двічі)

А я стала, подумала, а я стала, подумала:
З кіньми треба водитись, з грішьми треба носитись. (двічі)

А мій милий, чорнобривий, до роботи не лінивий,
Він насіє й наоре, ни для кого, для мене! (двічі)
Ой мій милий, серденько, не продам же я тебе! (двічі)