Ой дівчина-горлиця

Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким,
Там орала дівчинонька воликом чорненьким. (двічі)

Орала, орала, не вміла гукати,
Та й найняла козаченька на скрипоньку грати. (двічі)

Козаченько грає, бровами моргає,
Вража матір його знає, на що він моргає. (двічі)

Чи на мої воли, ой чи на корови,
Чи на моє біле личко, чи на чорні брови? (двічі)

Воли та корови усі поздихають,
Біле личко, чорні брови повік не злиняють. (двічі)

«Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зіму зімував, шо й не розвивав(ся)?» (двічі)

«Зімував я зіму, зімував я другу,
Зімував я в лузі на калині та й не розвивав(ся)». (двічі)

«Ой сину ж мій, сину, сину молоденький,
Де ж ти, сину, нічку ночував, шо й не роззувався?» (двічі)

«Ночував я нічку, ночував я другу,
Ночував я у тої вдовиці, що сватати буду». (двічі)

«Ой сину ж мій, сину, ти ж моя дитина,
Не женися на той удовици, бо щастя не буде». (двічі)

«Бо вдовине серце, як осіннє сонце:
Воно світе, світе та й не гріє, а серденько мліє.

А дівоче серце, як весняне сонце:
Ой як воно та й зайде за хмару, а усе ж тепленьке».

Вітер віє, а жито половіє,
А козак дівчину та й вірненько любе, а сказать не посміє. (двічі)

Ой тим він же не займає, а що сватати має,
Ой не ходе та і не горнеться, а що (бо) слави боїться. (двічі)

Сидить голуб на черешні, а голубка на вишні,
«Ой скажи по правді, серденько дівчина, ой шо в тебе на мислі?» (двічі)

«А я ж маю очі карі та і не надивлюся,
А за нас з тобою неправду говорять, а я їх не боюся». (двічі)