Ой хмелю ж мій, хмелю

(В кін)ці греблі шумлять верби, що я й насадила,
Нема мого миленького, що я й полюбила. (двічі)

Ой немає козаченька – поїхав за Десну,
«Рости, рости, дівчинонька, на другую весну». (двічі)

Росла, росла дівчинонька та й на порі стала,
Ждала, ждала козаченька та й плакати стала. (двічі)

Плачте, очі, плачте, карі – така ваша доля,
Полюбила козаченька при місяці стоя. (двічі)

«Не я ж його полюбила – полюбила мати,
Вона ж мені приказала рушнички давати. (двічі)

Один дала, другий дала, на третьому стала,
А четвертий, шовком шитий, рученьки зв’язала». (двічі)

Вітер віє, а жито половіє,
А козак дівчину та й вірненько любе, а сказать не посміє. (двічі)

Ой тим він же не займає, а що сватати має,
Ой не ходе та і не горнеться, а що (бо) слави боїться. (двічі)

Сидить голуб на черешні, а голубка на вишні,
«Ой скажи по правді, серденько дівчина, ой шо в тебе на мислі?» (двічі)

«А я ж маю очі карі та і не надивлюся,
А за нас з тобою неправду говорять, а я їх не боюся». (двічі)

«Ой хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зиму зимував, що й не розвивав(ся)?» (двічі)

«Зимував я зиму, зимував я другу,
Зимував я в лузі на калині та й не розвивав(ся)». (двічі)

«Ой сину ж мій, сину, сину ж мій єдиний,
Де ж ти, сину, нічку ночував, що й не роззувався?» (двічі)

«Ночував я нічку, ночував я другу,
Ночував я у тої вдовиці, що й сватати буду». (двічі)