Chornomorets, mother, Chornomorets

Та ой чия ж то та й пшениченька ж,
Та й що довгії да гони?

Що довгії гони,
Та й ой то ж того ж та й козаченька ж,
Та й що чорниї да брови.

Та й по горі ходили,
Та ой того ж та й козаченька ж
Та й що ми втрьох любили.

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там дівчина мила, чорнобрива, хороша, молода. (двічі)

На доріжку глядить, а доріжка курить,
Гей, там то їдуть славні козаченьки на конях вороних. (двічі)

Один козак під’їжджа, до дівчини гука,
ー Гей, ти дівчино, мила, чорнобрива, напій же мені коня. (двічі)

ー Невеликий ти пан та й напій коня сам,
Гей, зимна роса, а дівчина боса, ніженьки зросить собі. (двічі)

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там то їдуть славні козаченьки на конях вороних. (двічі)

Ой, діжечка, діжечка та й дубовая же, ей,
Та й солодкая бражечка та й медовая.

Ой, ой медовая же, ой,
Ой, а з ким тую бражечку та й будемо пити?

Ой, та й будемо пити же, ой,
Та й без милого дружечка, та й худо жити.

Ой, та й худо жити же, ой,
Та й як поїхав миленький та й в городочок.

Ой, та й в городочок, гей,
Та й не на довге врем’ячко, ой, на часочок.

(Кричала, гукала — він не слише,
Кивала платочком — він не виже.)