Chornomorets, mother, Chornomorets

Та ой чия ж то та й пшениченька ж,
Та й що довгії да гони?

Що довгії гони,
Та й ой то ж того ж та й козаченька ж,
Та й що чорниї да брови.

Та й по горі ходили,
Та ой того ж та й козаченька ж
Та й що ми втрьох любили.

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там дівчина мила, чорнобрива, хороша, молода. (двічі)

На доріжку глядить, а доріжка курить,
Гей, там то їдуть славні козаченьки на конях вороних. (двічі)

Один козак під’їжджа, до дівчини гука,
ー Гей, ти дівчино, мила, чорнобрива, напій же мені коня. (двічі)

ー Невеликий ти пан та й напій коня сам,
Гей, зимна роса, а дівчина боса, ніженьки зросить собі. (двічі)

Ой у полі верба, під вербою вода,
Гей, там то їдуть славні козаченьки на конях вороних. (двічі)

Ой у полі верба, під вербою вода,
Там дівчина воду й набирала, гарная, молода. (двічі)

А козак до води, а дівча від води,
Зажди, зажди, молода дівчино, дай коню води. (двічі)

Невеликий ти пан, та напій коня сам,
Ранняя роса, а я стою боса, ніженькам холодно. (двічі)

А я скину опанчу та й ніжки завʼю,
Ой, дай боже, неділі діждати, чобіточки куплю. (двічі)

Не купуй ти мені, а купуй сам собі,
Єсть у мене рідній батько й мати, та куплять мені. (двічі)

Ой, дівчино моя, та й сідай на коня,
Та й поїдем у чистеє поле, до мого й двора. (двічі)

А у тебе нема ні кола, ні двора,
Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла. (двічі)