A whistle blew in the car

Ой галочки, та чубарочки, та всю балочку вкрили,
Ох молодиї та некрута та жалю наробили.

Ох ви, галочки, та чубарочки, та підніміться вгору,
Ох молодиї та некрута та верніться додому.

(Ох раді б ми та вертатися, та нас цар не пускає.)

Зелененький крокіс,
По віконцю поріс,
Та нікуди ж проглянути.

Та не проглянути,
Та не продивиться,
Як сиріточка плаче.

Та вона плаче,
Важко здихає,
Шо ж і порядку нема.

Та нема порядку,
Та з самого ранку,
Та й не буде й до вечіра.

Посилала (Марійка)
Соловейка у сад,
До батенька на пораду.

Не солов`я з саду,
Не батенька з раю,
Не родини з України.

І кричать:
– Чом не йдьош? Чом не йдьош?
– Боюся!
– Кого ж ти боїся?
– Короля!
– Король іде, земля гуде, стой, калина, не ламайся!

Та впʼєть кричать. Ото стануть: одні там стануть, другі там, і кричать.
Буду я кричать: «Чом не йдьош, чом не йдьош?». А вона буде кричать: «Боюся, боюся!»
– А як це вони кричать? Вони ж співають?

(Далі співає)

– Чом ни йдьош, чом ни йдьош?
– Боюся, боюся!
– Кого ж ти боїсся?
– Короля, короля!
– Поїхала Ганна до короля-пана,
Король іде, зимля гуде,
Стой, калина, не ламайся!

І біжать усі до купи.

– Вони хороводи не водять коло нього?
– Ворушуться там, стрибають. Хворост (?) запалять і кричать там ото, козла палять!
– Так оце козла водять?
– Да-да, оце в нас так козла палять, … на послідній день…
– На послідній день це коли, в неділю вже?
– На Масляну, в неділю…