Home
The wind is not blowing from the field

The wind is not blowing from the field

Title	The wind is not blowing from the field
Genre	Personal and Family Life
Motive	War, Death
Recording date	1 Jun 1985
Recording location	Artemivka, Chuhuivskyi District, Kharkiv obl., Ukraine, Sloboda Ukraine
Collectors	Vira Osadcha
Transcription	Halyna Lukianets

Play audio

0:00 0:00

100

Download recording 2Like Share

Та не з поля вітер віє, там воєнний гром гримит, ех,
Та ніхто так не страдає, та як милой на войнє.

Та ніхто так не страдає, та як милой на войнє, ех,
Та он пушки заряжає та всьо дума й обо мнє.

Та он пушки заряжає та всьо дума й обо мнє, ех,
Та пришло письмо пичальне, та що милой та й убит.

Oops!

Our AI is currently busy plotting world domination. Please try again later for your folklore translation needs.

You might also like:

Audio	Title	Genre	Location	Durat.	Lyrics
0:00 03:43 100	The pine tree rustles and roars	Personal and Family Life 2 Cossack,Chumak	Artemivka, Chuhuivskyi District	03:43	Шумить, гуде сосновонька, Шумить, гуде сосновонька, плаче, туже удівонька, Шумить, гуде сосновонька, плаче, туже удіво(нька). Та вона плаче, ще й ридає, Вона плаче, ще й ридає, на битий шлях поглядає, Вона плаче, ще й ридає, на битий шлях погляда(є). Битим шляхим чумаки йдуть, Битим шляхим чумаки йдуть, мого мужа коня ведуть, Битим шляхом чумаки йдуть, мого мужа коня ве(дуть). Та ведуть коня, ще й сідельце, Ведуть коня, ще й сідельце, заболіло моє серце, Ведуть коня, ще й сідельце, заболіло моє се(рце).
0:00 01:57 100	No one flies like the little bird above	Personal and Family Life	Abazivka, Zachepylivskyi District	01:57	Ніхто так не літає, як пташечка вгорі, Ніхто так не страдає, як милой на войні. (двічі) Ніхто так не страдає, як милой на войні, Он пушки заряжає, не вспомніт обо мнє. (дві) Він пушки заряжає, а з пушки гром гремить, Прийшла звістка й печальная, що милой мой убит. (двічі)
0:00 02:42 100	На узвишші, за гаєм зеленим	Personal and Family Life 3 Soldier,Ballad,Neo-Traditional Folk	Kostіantynivka, Kramatorsk district	02:42	На узвишші, за гаєм зеленим, Де солдат ціла рота полягла, Якась жінка у чорному всьому, Наче крук, серед мертвих брела. Ось уздріла вона офіцера, Стала чоботи з нього знімать, Потривоживши рани глибокії, Став він жинку лихую благать. “Не знімай, я прошу, я благаю, Бо від ран же так тяжко мені. Я напевне тобі відгадаю, Що й у тебе є син на війні.” “Правду кажеш, є в мене синочок, І його дуже жалко мені. Служить в армії він лейтенантом, Ну а чоботи нащо тобі?” Зняла чоботи, здерла шинелю, І не глянувши навіть в лице, Пішла крадучись жінка-злодійка У своє невеличке сільце. А на ранок старий стару хвалить, Добрий одяг йому здобула. А ось гроші, якісь документи У кармані у нього знайшла. Розгорнула, а там фотокартка, І у розпачі крикнула вона: “Ой, прости ж мене, рідний синочку, Що тебе твоя мати роздягла.” У неділю всі дзвони дзвонили, У неділю всі дзвони гули. То героя того хоронили, А злодійку до суду вели.