Oh, from behind the mountains, from behind the mountains a falcon flew

Ой з-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало ж два.

А з-за хутора вилітало два,
Та й один одного братом називав.

«Ой братіку мій, ой де ж ти бував,
Ой де ж ти бував, ой що ж ти видав?»

«Ой видав я то зелене жито,
Зелене жито, де брата вбито.

А вбито давно, не теперечки,
Проросла трава крізь реберечка.

Проросла трава крізь реберечка,
Закипіла кров кругом сердечка».

Із-за гір, з-за гір та вилітав сокіл,
А із-за терна вилітало два.

А із-за терна та вилітало два,
Сокіл сокіла братом назива.

Ой, ти брат, сокіл та високо літав,
А скажи, брате, що ти там видав?

Ой, я там видав зелене жито,
А в зеленім житі козака вбито.

Ой, вбито, вбито та не теперечки,
Ой, проросла трава крізь реберечка.

(А над козаком три ластівочки,
Три ластівочки, три голубочки,
Де мати плаче – річечка біжить,
Де сестра плаче – криниця стоїть,
Де мила плаче – там роси нема.)

Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало два.

А й з-за хутора вилітали два,
Один одного та й питається:

"Ой де ти бував, а й шо ж ти видав?",
"Ой шо я видав - донця вбитого.

Донця вбитого, незаритого,
А в того донця видного реберця.

А в того донця видно реберця,
Крізь реберечка росте травичка.

Кругом серденька завивається,
Ніхто до донця не признається".

Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало два.

А й з-за хутора вилітали два,
Один одного та й питається:

"Ой де ти бував, а й шо ж ти видав?",
"Ой шо я видав - донця вбитого.

Донця вбитого, незаритого,
А в того донця видного реберця.

А в того донця видно реберця,
Крізь реберечка росте травичка.

Кругом серденька завивається,
Ніхто до донця не признається".

Їхав козак на воронім коні, йшла дівчина бережком. (двічі)

Йшла дівчина бережком,
Він на неї платочком махає, вона йому - хвартушком. (двічі)

Вона йому - хвартушком,
-Сподівайся, молода дівчино: я звечора спать прийду. (двічі)

Я звечора спать прийду.
Дівка ждала, ждала, й ожидала, потушила, спать лягла. (двічі)

Зашуміло, вой да й загримєло золотим кольцом в окно. (двічі)

Дівка встала, двері одчинила, парню виговор дала. (двічі)

Парню виговор дала:
-Де ж ти шлявся, де ж ти волочився, що звечора не прийшов? (двічі)

Що звечора не прийшов?
-Я не шлявся, я й не волочився, я в сестриці забаривсь. (двічі)

Я в сестриці забаривсь.
Випив, випив ой да стакан чаю, паперосу закурив. (двічі)

Паперосу закурив,
Я про тебе, молода дівчино, увесь вечер говорив. (двічі)

Їхав козак із війноньки, (двічі)
Добирався й до домонь(ку).

Пустив коня на лужочок, (двічі)
Сам ліг спати на часочок.

Наступила чорна хмара, (двічі)
Десь тут взялась дівка брава.

Та й вирвала травиченьку, (двічі)
Та й вдарила по личеньку.

«Вставай, козак, годі спати, (двічі)
Твого коня й не видати.

Ішли турки з татарами, (двічі)
Взяли коня з поводами».

«Нехай беруть − так і буде, (двічі)
Дівку возьму − жалко буде». (двічі)

Стоїт явір над водою, в воду похилився,
Та й на козака негодонька – козак зажурився. (двічі)

Не хилися, явороньку, ти ще зелененький!
Та й не журися, козаченьку, ти ще молоденький! (двічі)

Не рад явір хилитися – вода корінь миє;
Та й не рад козак журитися – само серце ниє! (двічі)