Digital archive of folklore

Чи дома, дома пан-господар?
А я знаю, шо він дома,
Сидить же він в кінці стола,
А на йому шуба люба,
А на тій шубі поясочок,
На поясочку калиточка,
А в калиточці сім шеріжечків,
Сьому, тому по шеріжечку,
А нам дайте по пиріжечку!

Вечір добрий!

Жила вдова на роздолі, (двічі)
Та не мала же щастя та й до(лі).

Тіки мала одну дочку, (двічі)
Та й купала же й у медо(чку).

Та й купала, поливала, (двічі)
Щастя й долі же не вгада(ла).

Щастя-долі не вгадала, (двічі)
За п'яницю же заміж да(ла).

Шо п'яниця п'є-гуляє, (двічі)
Йде до дому, жінку ла(є):

«Іди, жінко, хоч топися, (двічі)
Бо ти мені же не годи(шся)!».

Пішла жінка до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Прийми мене же, хазяє(чку)!»

На камені ноги мила, (двічі)
А з каменя же хвиля зби(ла).

А з каменя хвиля збила, (двічі)
Щука-риба ухопи(ла).

«Ой ви, щуки, їжте руки, (двічі)
А ви, раки, розтерза(йте).

А ви, раки, розтерзайте, (двічі)
А личенько не займа(йте).

Нехай личко умиється, (двічі)
Прийде милий подиви(ться)».

Прийшов милий до Дунаю, (двічі)
Із Дунаєм розмовля(є):

«Ой Дунає, Дунаєчко, (двічі)
Верни мою же хазяє(чку).

Бо четверо діток маю, (двічі)
Ще й до печі же припада(ю).

А п'ятоє в повиточку, (двічі)
Заклопоче голово(чку)».

Нехай плаче, розпов'ється, (двічі)
Бо вже неньки не дожде(ться).

Ой ну, кітку, кітку,
Да нащо ж ти вкрав квітку
Та й поніс до Галі,
Положив на лаві.
Стала Галя котка бить:
"Да не вчись, котку, так робить,
А вчись, котку, черевички шить
Та й не наших шевців,
Переясловців",
А-а, а-а, а!

Щедрик-ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
Мати казала,
Шоб дали сала,
Батько сварився,
Шоб не барився,
Дайте ковбасу, я й (батькові віднесу)!

Ой ну люлі, люлечки,
Шовковиї вервечки,
Мальовані бильця –
Дитині не спиться.
А-а, а-а, а!

Ой, коту, коту, коточок,
Да не йди рано в садочок
І не полохай галочок,
Та нехай вони сідають
І ягодки збирають,
А-а, а-а, а!

Злетів півень на повітку,
І повітку звалив,
І три бабки прибив,
І коника тупака,
І волика третяка.
Сідай, бабо, на барана,
Та поїдемо до пана.
А в нашого пана,
Вербової коліса.
Та поїдем за ліса,
Надеремо лик, лик,
Стоїт баба–бик, бик.
Батько метільник,
Син веретільник,
Дочка пряха,
Мати ткаха,
А Микитко – дивлюся,
Чи не вийде Маруся.
Ой Марусю, Марусю,
Покадич мою душу,
Посажай калачі,
На холодний пічі,
А я вберусь уночі,
Та покраду калачі.
Через пічку тікав,
Каптанину порвав,
Каптанина по коліна,
Ше й іззаді пригоріла,
А я сів, полатав,
Ше й Марусю згадав!

Злетів соловейко та й на віконечко,
Щедрій вечір, добрій вечір!

У світлоньку та заглядає,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Дружко палахатий,

Дружко палахатий,
Біга кругом хати,
Ніде йому стати,
Пелех розчеса(ти)!

А в полі, в полі сам Господь ходив,
Мати Божая ризи носила,
Ризи носила, Бога просила:
Ой, роди, Боже, жито-пшеницю,
Жито-пшеницю, всяку пашницю,
На лєво махньот – пшениця растьот,
На лєво махньот– там жито растьот,
Сєю, вєю, повіваю, з Новим Годом поздравляю!

Ой, посію рожу над водою,
Чи не піде дощик стороною,
Стороною дощик, стороною,
Та на мою рожу червоную,
Та на мій барвінок хрещатенький,
Та на мій васильок запашненький,
Та на мою м’яту кучеряву,
Та на мою косу русявую,
Та на моє личко рум’янеє.

… добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та й попрала, покачала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Ой на річці, на Ордані,
Матир Божа ризи прала,
Ой попрала, повішала,
На калину, на малину,
На зелений барвіночок,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Ой де не взялися анголята,
Взяли ризи на крилята,
Полетіли попід небесами,
Всі небеса одтворились,
І святії преклонились,
Щедрий вечір, добрий вечір!
Добрим людям на здоров'я вам!

Віддала мене мати, не жаліла мене,
У велику сім’ю, у далеку сторону.

А велика сім’я вся вечеряти сіда,
А мене молоду посилають по воду.
А велика сім’я вся вечеряти сіда,
А мене молоду посилають по воду.