Digital archive of folklore

Ой п’є козак, п’є, в нього гроші є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (двічі)

«Ой синочку мій, дитино моя,
Ой покинь, покинь горілочку пити, бо проп’єш коня». (двічі)

«(Ой) мамо моя, не покину я,
Ой не покину горілочку пити, бо солодкая».

«Ой синочку мій, дитино моя,
Ой покинь, покинь, дівчину любити, бо зведе з ума». (двічі)

«Ой мамо моя, не покину я,
Ой не покину дівчину любити, бо красівая». (двічі)

Ой наступила та чорна хмара, став дощ накрапать,
Ой там зібралась бідна голота до корчми гулять. (двічі)

Пили горілку, пили налівку, ще й мед будем пить,
А хто з нас, братци, буде сміяться, того будем бить. (двічі)

Стоїть же дука, ряба гадюка, насміхається:
«Ой за що, за що бідна голота напивається?» (двічі)

Ой бере дуку за чуб, за руку, третій в шию б’є:
«Ой не йди, не йди, ти вражий сину, де голота п’є». (двічі)

В понеділок п’ю, п’ю, а в вівторок сплю, сплю,
А середу снопів сорок пшениченьку жну, жну. (двічі)

В середу косила, в четвер молотила,
В п’ятницю віяла, а в суботу міряла. (двічі)

А в неділю продала, з хлопцями пропила,
Слава тобі, Господи, хоть до діла довела. (двічі)

І до діла – не я, до роботи – не я,
З хлопцями погулять – то й охота моя. (двічі)

Ой куме, куме, добра горілка,
Вип’ємо, куме, ще й з понеділка,
Продаймо, куме, качок ще й сорок,
Вип’ємо, куме, ще й у вівторок.

Продаймо, куме, усю череду,
Вип’ємо, куме, ще й у середу,
Продаймо, куме, мішок гороху,
Вип’ємо, куме, в четвер потроху.

Продаймо, куме, рябу телицю,
Вип’ємо, куме, ще й у п’ятницю,
Не підем, куме, ми на роботу,
Вип’ємо, куме, ще й у суботу.

Продаймо, куме, сорочку білу,
Вип’ємо, куме, ще й у неділю,
Од понеділка до понеділка,
Вип’ємо, куме, добра горілка.

Ой пила, пила, чіпок згубила,
Прийшла додому мужа побила. (двічі)

Вигнала з хати: «Іди проклятий»,
Іди проклятий чіпок шукати. (двічі)

Іде, бідненький, плаче, ридає,
Кого зустріне, чіпок питає. (двічі)

ー Ой люди, люди, добрії люди,
Хто чіпок знайде – могарич буде. (двічі)

Як у нас у коморі була пшениця,
Я пшеницю носила до Гриця,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Пшеницю до Гриця. (двічі)

Як у нас у коморі було жито,
А я жито носила до жида,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Жито до жида. (двічі)

Як у нас у коморі було просо,
А я просо носила до Йосі,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Просо до Йосі. (двічі)

Як у нас у коморі було сало,
А я сало носила до Сави,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Сало да Сави. (двічі)

Як у нас у коморі були яйця,
А я яйця носила до зайця,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Яйця до зайця. (двічі)

Як у нас у коморі були буряки,
Ти ж пив і я пила, ти казав – я носила,
Ой які ж ми були дураки. (двічі)

У неділю п’ю, п’ю, в понеділок сплю, сплю,
А в вівторок снопів сорок пшениченьки жну, жну. (двічі)

В середу возила, а в четвер молотила,
В п’ятницю віяла, а в суботу міряла. (двічі)

А в неділю продала – з хлопцями пропила,
Слава тобі, Господи, що до діла довела. (двічі)

І до діла не я й до роботи не я,
З хлопцями погулять та й охота моя. (двічі)

Брала, брала льон та ще й конопельки,
Якби така до роботи, як на витрибеньки. (двічі)

Ой хмариться – дощ буде,
Признаюся вам, люди,
Що за свою сваволю,
Попалась я в неволю,
Що за свою сваволю,
Попалась я в неволю.

Пішов милий в дорогу,
Я пропила корову,
Іду тепер, журюся,
За корову боюся,
Іду тепер, журюся,
За корову боюся.

Іду тепер, журюся,
За корову боюся,
Що ж буде від милого,
Мого чорнобривого,
Що ж буде від милого,
Мого чорнобривого.

Прийшов милий з дороги,
А я йому – бух в ноги:
«Що ж я, милий, зробила,
Корівоньку пропила,
Що ж я, милий, зробила,
Корівоньку пропила.

Із тіткою Варкою,
З кумою Параскою,
З кумом Іваном,
З сусідом Степаном,
З кумом Іваном,
З сусідом Степаном.

Милий милу жалує,
Корівоньку дарує:
«Пий, мила, здорова,
Буде друга корова.
Промайнула – не біда,
Буде ціла череда»,
Промайнула – не біда,
Буде ціла череда».