Digital archive of folklore

Пасла дівка воронії коні,
Пасуючи, коней погубила.

Пасуючи, коні погубила,
Шукаючи, сама заблудила.

Приблудила к зеленому гаю,
«Ой тут же я дорожки не знаю!»

Приблудила к зеленому дубу,
«Ой тут же я й ночувати буду.

Я думала, шо дуб зелененький,
Коло ж стояв козак молоденький».

«Здорові були, парні молодії,
Чи не бігли сюди ж коні воронії?»

«Бігли, бігли, не знаєм якії,
Скажи ж, дівко, яка в них прикмета?»

«Чорним шовком позапутувані,
Сріблом-золотом позаноздувані!»

«Загадаємо тобі чотирі загадки,
Відгаєш – тоді коні найдем.

Ой шо біжит ой біз повода?
Ой шо ж горит та й біз полемʼя?

Ой шо горит та й біз полемʼя?
Ой шо ж росте та й біз коріння?

(Ой шо ж росте та й біз коріння?
А що цвіте літо й зіму?)».

«Вода та й біжить та й біз повода,
Зоря ж горит та й біз полимʼя.

Зоря горит та й біз полимʼя,
Камінь росте ж та й біз коріння.

(Камінь росте та й біз коріння,
Сосна цвіте літо й зіму».

«Якби ж ти, дівко, коней не губила,
То ти б з нами та й не говорила!»

Ой не ходи, ой розкудрявче, ой понад моїм садом,
Ой не топчи, ой да кучерявчик, ой саду й виногра(ду).

Сама садік ой да я кадила, ой сама й поливала,
Сама милого вой да любила, ой сама й целува(ла).

Целувала, ой да й милувала, ой харошого парня,
Ой харош парень, вой да харош бравий, ой тільки жи розбія(ка).

Харош парень, ой хароший бравий, ой тільки розбіяка,
Ой побив дівку, вой да побив красну, ой бізвинно напра(сно).

Побив дівку, ой да побив красну, ой бізвинно напрасно,
Ой нільзя дівці, вой да нільзя красній, ой за ворота вий(ти).

Нільзя дівці, нільзя красній, ой за ворота вийти,
Ой вийде дівка, ой вой да вийде красна ой на нове криле(чко).

Вийде дівко, ой да вийде красна, ой на нове крилечко,
Ой промов дівко, вой да промов, красна, ой хоч одно слове(чко).

Прожив двадцать років, ой не знав я й мороки, ой случилась бида. (двічі)

До хати же добився же, ой в вікно подивився, ой сидят старости. (двічі)

Старий до старої же ой кивнув головою: «Ой нехай вона йде!» (двічі)

Сидят, розмовляют, ой дівчину ж питают: «Ой чи підеш, чи ні?» (двічі)

Старий до старої ой кивнув головою: «Ой нехай вона йде!» (двічі)

І батько ж согласний, і мати же согласна, ой а братічок ні. (двічі)

Зайшло сонце ой за віконце, за сад-виноград,
Целувала дівка парня та й повела в сад.

Целувала ой дівка парня та й повела в сад,
Білу постіль постелила, положила спать.

Білу постіль та й постелила, положила спать же,
Сама сіла край постелі, зажурилася.

«Не журися, ой красно дівко, ти будеш моя,
Єсть у мене бочка й пива, ще й друга вина.

Єсть у мене бочка й пива, ще й друга вина».
Молодая дівчинонька сина зродила.