The sun set, oh behind the window

Зайшло сонце за віконце, за сад(и)-виноград(и),
Целуйтеся жи милуйтеся жи, ой хто кому й рад.

Целуйтеся, милуйтеся, ой хто кому жи рад(и),
Шо дівчина й козакові раденька й була.

Шо дівчина козакові раденька була й,
Взяла жи його за рученьку та й у сад(и) повела.

Взяла парня за рученьку та в(и) сад(и) повела й,
Білу постіль постелила жи, положила й спать.

Білу постіль постелила, положила спать,
Сама й сіла край постелі, зажурилася.

"Не журися й, дівчинонько, ти буде моя,
Єсть у мене бочка й пива ще й друга вина.

Єсть у мене батько й мати, ще й брат і сестра,
Єсть у мене й красна дівка - плохо зробила".

Зайшло сонце за віконце, за сад, виноград,
Любуйтеся, милуйтеся ой хто ж кому рад.

Любуйтеся, милуйтеся, ой хто ж кому рад,
А дівчина козакові раденька й була.

А дівчина козакові раденька була,
Взяла його за рученьку та заповила

Взяла його за рученьку та заповила,
Постлила постіль білу, спати вложила.

Постелила постіль білу, спати вложила,
Сама сіла край постелі, зажурилася.

Сама сіла край постелі, зажурилася,
Не журися, дівчинонькао, ти будеш моя.

Не журися, дівчинонько, ти будеш моя,
Єсть у мене батько й мати, ще й брат і сестра.

Єсть у мене батько й мати , ще й брат і сестра,
Єсть у мене кінь вороний, ще й зброя нова.

Єсть у мене кінь вороний, ще й зброя нова
Єсть у мене бочка пива, ще й бочка вина.

Ти, дівчино, благородна,
Ой не влюбляйся та й в козаченька - будеш вольна.

Я й любила, любить буду,
Ой надіюся та й не боюся, за ним буду.

Надіялась, не боялась,
Ой оженився та й козаченько, я й осталась.

Не сама я зосталася,
Ой єсть у лузі та й кущ калини, розцвілася.

На калині, на вітині,
Ой колихала та й Марусина дві дитині.

Колихала, розмовляла,
Ой коло неї та й рута-мʼята присовʼяла (двічі)

Да повій, вітер, да буйнесенький
З глибокого яру же,
Прибудь, милой, ой да чорнобривой
З далекого кра(ю).

Да ой рад би я да повівати -
Яр дуже й глибокий,
Ой рад би я до тебе прибути -
Край дуже дальок(ий).

Да глибокі(високі) да явірочки,
Й а ще вищі кручі же,
Ой як мені же ой да й надоєло
Миленького жду(чі).

Да ждала год я, да ждала другий,
Да й не могла дождаться же,
Ой найняла ой да чорний ворон
Листа пересла(ться).

Да летить ворон, да летить чорний,
Та й летючи кряче же,
Передай же ой да тій дівчині,
Хай вона й не пла(че).

Да нехай вона да й не плаче,
А я тут не журюся,
Нехай вона ой да іде заміж,
А я й оженю(ся).

Да ой щоб тебе да й женихала
Лихая й година же,
Як зв'язала ой да білі ручки
Малая дити(на).

Да ізв'язала да білі ручки -
Ніхто й не розв'яже,
Ніхто ж мені ой да молоденькій
Правдоньки не ска(же).

Ой сиділа дівчина край віконця,
Виглядала дівчина чорноморця: (двічі)

«Чорноморець, мамєнька, чорноморець,
Вивів мене босую на морозець. (двічі)

Вивів мене босую та й питає:
«Чи є мороз, дівчино, чи немає?». (двічі)

«Ой немає морозу, тільки одна роса,
Бо я цілу ніченьку стою боса». (двічі)

Простояла ніченьку, та й байдуже,
Бо я чорономорчика люблю дуже. (двічі)

«Ой куди ж ти, моя доню, дивилася,
Що ти в чорноморчика влюбилась?». (двічі)

«Я дивилась, мамєнька, на кімнати,
Я думала, мамєнька, панувати. (двічі)

Я думала, мамєнька, панувати,
Довелося, мамєнька, горювати. (двічі)

Довелося, мамєнька, горювати,
В чистому полечку жито жати. (двічі)

В чистому полі жито жати,
Ще й малу дитиночку колихати». (двічі)