Цифровий архів фольклору

Світи, місяць, світи, ясний, ше й полуночна зоря,
Просвіти, бо я не бачу, де коханая моя.

Просвіти, бо я не бачу, де коханая моя,
Голова моя кружиться ше й на серці єсть печаль.

Голова моя кружиться ше й на серці єсть печаль,
Скажи, Саша, скажи, Маша, шо й на свєті больше жаль?

Скажи, Саша, скажи, Маша, шо й на свєті больше жаль,
Чи жаль тройки вороної чи Ванюші-ямщика?

Чи жаль тройки вороної чи Ванюші-ямщика,
Тройка скаче, Ванька плаче, по дорожкє столбовой.

Тройка скаче, Ванька плаче, по дорожкє столбовой,
Всю Росію я об’їхав – кращой Маші не знайшов.

Всю Росію я об’їхав – кращой Маші не знайшов,
Назад же я повернувся – живой Маші не застав.

Лежить Маша у кімнаті, у кімнаті край вікна,
Голова цвітами вбрата, грудь покрита кісійой,

Світи, світи, місяцю, ти, місяцю ясний,
Ше й… ше й полуночна ой зоря. (двічі)

Просвіти та милому дорожку,
Бу… буде милой о… ой од’їжджать. (двічі)

Од’їжджає, мене покидає,
Зо… зостаюся жи си… ой сирота. (двічі)

Сирота я, братця, ж неякая,
Ні… ні дєвушка жи, ні… ой ні вдова. (двічі)

Ні дєвушка, братця, ж ні вдова я,
По… покритушка жи мо… ой молода. (двічі)

Ой п'є козак, п'є, в нього гроші є,
Ой за ним, за ним його рідна мати дрібні сльози ллє. (двічі)

"Ой сину, мій син, дитино моя,
Ой покинь, покинь горілочку пити, бо проп'єш коня". (двічі)

"Ой мамо моя, не покину я,
Ой не покину горілочки пити, бо солодкая". (двічі)

"Ой сину, мій син, дитино моя,
Ой покинь, покинь вдовицю любити, бо зведе з ума". (двічі)

Ой у полі на роздолі дівка жито жала,
З рубленої криниченьки коня напувала. (двічі)

А кінь ірже, води не п’є, кінь доріжку чує,
А він чує, він видає, де Василь ночує. (двічі)

Ой ночує Василечко в густім очереті,
Кличе мати вечеряти, а Василь не чує. (двічі)

«Ой вечеряй, стара мати, коли наварила,
А я піду до дівчини, котра мені мила!. (двічі)

Ой дівчино, моя мила, шо ти наробила,
Кличе мати вечеряти – вечеря немила". (двічі)

Та ой тамечко, за лозами,
Та ой тамечко, за лозами,
Ой там дівчина жито жа(ла).

Ой там дівчина жито жала,
Та там дівчина жито жала жи,
Ой в правой ручке серп держа(ла).

А в правой ручке серп держала,
Та в правой ручке серп держала жи,
А лівою підбира(ла).

А я лівою підбирала
Та я лівою підбирала жи,
А й назад себе снопи кла(ла).

Ой назад себе снопи клала,
Та й назад себе снопи клала жи,
Ой до й Ванюші промовля(ла):

«Та ой Іване, Іваночку,
Та ой Іване, Іваночку жи,
Ой не зводь мене з розумо(чку)».

«А не я тебе ізвів з ума,
Та й не я тебе ізвів з ума жи,
Ой звела тебе тьомна но(чка).

А звела тебе тьомна ночка,
Та звела тебе тьомна ночка жи,
Ой ше й солодка горіло(чка)».

Що й учора за неділенька була,
Що дівчина на улиці не була.

Шо дівчина ой на улиці не була,
Мабуть, вона ой мале дитя зродила.

Мабуть, вона ой мале дитя зродила,
А, зродивши, а й к Дунаєчку однесла.

«Пливи, пливи, ой, мале дитя, ріками,
А я піду ой погуляю з дівками.

Пливи, пливи, ой, мале дитя, ставками,
А я піду ой погуляю з парубками.

Було б гулять ой, як заплетена коса,
А тепер же ой розпущьоні волоса.

А тепер же ой розпущьоні волоса,
Не слухала ой ні матінки, ні отца.

Не слухала ой ні матінки й ні отца,
Послухала ой Ванюшу, подлеця.

Я думала, ой що й Ванюша парочка,
Коли вона ой по всім світу славочка.

Я ж думала,а й шо Ванюша чоловік,
Він на мене ой тяжку славу наволік».

У полі, в полі сам Господь ходив,
Дєву Марію за руку водив,
Дєва Марія Бога просила:
«Вроди, Боже, жито‑пшеницю,
Жито‑пшеницю, всяку пашницю».

Сію‑вію, повіваю, з Новим Годом поздоровляю!

(Де бояри волочилися)
Шо по пояс замочилися?
Чи по селу хліба просили,
Чи попові сіно косили?

Чи в соломі ночували,
Миші уші пооб`їда(ли)? у!

Калина-малина, не сладка й не горка,
Чого заплакала солдатськая жонка? (двічі)

Чого заплакана(ла), чого заридала?
Любила, кохала – в солдати й оддала. (двічі)

В солдати оддала під город Варшаву,
Під город Варшаву, де б’ють барабани. (двічі)

Де б’ють барабани, громко вибивають,
Молодих реб’яток в солдати приймають. (двічі)

Ой орьол, ти, орьол, ти товаришу мой,
Чи літав ти, орьол, на Вкраїнушку домой? (двічі)

Чи летав ти, орьол, на Вкраїнушку домой,
Чи не бачив дівчиноньку, чи не журиться за мной? (двічі)

Вона журиться ше й пєчалиться,
За тобою, козаком, побивається! (двічі)

Туман яром по долині, (двічі)
Широкий лист на калині. (двічі)

А ще ширший на дубочку, (двічі)
Кличе голуб голубочку. (двічі)

Хоч не свою, дак чужую: (двічі)
– Прийди, серце, поцілую. (двічі)

Ой ну, котку, котку,
Не лізь на колодку,
Бо й заб’єш головку,
Та й буде боліти,
Нічим буде завертіти.
Одна була хустина,
Да й ту я в воду пустила,
А дітоньки поймали,
Та й на куколки подрали,
Куколочок наробили,
І діток малих подражнили,
А-а,а-а, а!

Ой я жила я сім год удовою
Та й не чула землі під собо(ю).

Превраїли превражії люди:
«Вийди заміж - добре тобі буд(е)».

А я людську воленьку ввольнила,
Вийшла заміж, головку втопи(ла).

Утопила головоньку в глибоку криницю,
Вийшла заміж за гірку п’яни(цю).

Та й не знала як з миленьким жити,
Пішла ж його раненько буди(ти).

Та й забула людей розпитати,
Як милого на йменнячко зва(ти).

«Уставай же, милий, моє милування,
Ой уже ж тобі готове вмива(ння).

Та й уже ж тобі водиця в кубочку,
Шитий рушник висить на кіло(чку).

Та й уже тобі варенички в маслі
І на столі горілочка в пля(шці)».

Як став милий з постелі вставати,
Стала мила в вікно виліта(ти).

«Ой як же ти, мила, та й норови знала,
Шо й од мене в вікно й виліта(ла)».

«Ой я ж, милий, твоїх норовів не знала,
Мені твоя матінка сказа(ла).

Шо я твоїй ненці головоньку й ськала,
А вона мені всю правду сказа(ла):

«Шо й у мене син – червона калина,
Будеш, доню, синя як ожи(на)».

Та думай, думай, (двічі)
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай-май.
Та думай, думай. (двічі)

На вгороді бузина
Ще й розсішкувата,
Препогана парубота
Ще й насмішкувата.

Та думай, думай. (двічі)

На вгороді бузина –
З бузини сопілка,
Сім парубків на копійку –
Три тисячі дівка.

А хто ж то пішов,
Шо халяви сяють,
А за того ж дурака
Мене дома лають.

Я стояла на порозі,
На білому гарбузі,
Я давала тому дулі,
Шо в білому картузі.

Пішла кізоньки доїть,
А кізонька не стоїть,
А я її кулаком:
Іди к чорту з молоком!

Ой на горі, на горі
Телята пасуться,
Питається, малохольний,
Чи кури несуться?

Бузина, бузина,
Ше й надудкувата,
Чортова парубота,
Ше й придуркувата!

Бузина, бузина,
З бузини листочки,
Полюбили Василя
Розсукини дочки!

Калина-малина над лугом стояла,
Чого ж ти, калина, рано присов'я(ла)?

Чого ж ти, калина, рано присов'яла,
Чи суші боїшся, чи дощу бажа(єш)?

Суші не боюся, дощу не бажаю,
Кого вірно люблю по тім помира(ю).

Ой умру я, мила, а ти будеш жива,
Та й замічай, мила, де моя моги(ла).

Шо моя могила в степу при дорозі,
В степу при дорозі жито полові(є).

В степу при дорозі жито половіє,
Жито половіє, травка зелені(є),

Шо я теє жито та й повижинаю,
Шо я тую травку та й повирива(ю).

Шо я тую травку та й повириваю,
А я ж ту могилу сама розкопа(ю).

А я ж ту могилу сама розкопаю,
Із милого кості та й повибира(ю).

Із милого кості та й повибираю,
Шовковим платочком поперетира(ю).

Шовковим платочком поперетираю,
Жовтеньким пісочком попересипа(ю).

Жовтеньким пісочком попересипаю,
Кленовим листочком попереклада(ю).

...хуй та пизда
Та полізли до гнізда,
Видрали яйця,
Начали їбаться.
Виїбали німця,
Хуй по колінця.
Ходить німець по горі,
Стріля хуєм в журавлі,
Не попав в журавель, а попав в лисицю,
А лисиця на дурна
Та в суд подала,
А суд присудив,
Щоб по яйця засадив.

«Ой здорова, дівчинонько, куди йдеш? (двічі)
Скажи мені правдоньку, де живеш?». (двічі)

«А я живу, козаченьку, край води, (двічі)
Поставила хаточку з лободи. (двічі)

А ще тому сінесеньки приплету (двічі)
З високо дерева, з черету». (двічі)

«Ой здорова, дівчинонько, одчини, (двічі)
Сама собі славоньки не вчини!». (двічі)

Шо на горі млиночок, (двічі)
Любер венці, дубер венці, єнці пенці млиночок. (двічі)

А в долині жидочок, (двічі)
Любер венці, дубер венці, єнці пенці жидочок. (двічі)

А в жидочка дві дочки, (двічі)
Любер венці, дубер венці, єнці пенці дві дочки. (двічі)

Одна пішла за дяка, (двічі)
Любер венці, дубер венці, єнці пенці за дяка. (двічі)

Друга пішла за попа, (двічі)
Любер венці, дубер венці, єнці пенці за попа. (двічі)

Шо за дяком дякувать, (двічі)
Любер венці, дубер венці, єнці пенці дякувать. (двічі)

Ой рано, рано півень заспівав,
По зорі,
По зорі рано,
При місяцеві видненько.

А ще раніше Ванько з коня встав,
Грай, коню,
Грай, кониченько,
Під молоденьким Іванком.

Та й забєлєли снєжки,
Та й по битой дорожке,
та й по крутой горє.

Та й по крутой горє,
Та й заболєло тєло,
Ой солдатськоє бєло,
Та й в чужой сторонє.

Та й в чужой сторонє,
Та й ніхто не заплаче
По солдатському тєлу,
А й ні брат, ні сестра.

Та й ні брат, ні сестра,
Та хіба той заплаче
По солдатському тєлу,
Та й товариш його.

Та й товариш його,
Та й, товаришу вірний,
Ой ти, братіку рідний,
Та й либонь я помру.

Та й либонь я помру,
Та й зроби мєні, брате,
Ой, вірний товаришу,
Та з клен-дерва ой труну.

Та з клен-дерва труну,
Та й нашо тобі, брате,
Та з клен-дерва (взяти,
Та в дубовій лежати).