Цифровий архів фольклору

Була в мене парова машина, а я її продала,
А за тії гроші музики хороші найняла, найняла,
Ой музики мої, ви заграйте мені «Коваля», «Коваля»!
А коваль коваля через ніжку валя, раз у раз, раз у раз!

Була в мене рябая корова, а я її продала,
А за тії гроші музики хороші найняла, найняла,
Ой музики мої, ви заграйте мені «Коваля», «Коваля»!
А коваль коваля через ніжку валя, раз у раз, раз у раз!

Було в мене червоне намисто, та я його продала,
А за тиї гроші музики хороші найняла, найняла,
Ой музики мої, ви заграйте мені «Коваля», «Коваля»!
А коваль коваля через ніжку валя, раз у раз, раз у раз!

В мене батько, як світ, зав`язав мені світ,
В мене мати, як зоря, рано заміж оддала. (двічі)

У велику сім`ю, у чужую сторону,
А велика сім`я вся вечеряти сіда. (двічі)

Що велика сім`я вся вечерять сіда.
А мене, молоду, посилають по воду. (двічі)

Побреду, побреду по коліна в лободу, - двічі
Та до тії дівчини, що хороша на виду. – двічі

Хорошая дівчина хорошого стану, - двічі
А хто ж мене ж любить буде, як я перестану. – двічі

Ненька віри не йняла, за нелюба віддала, – двічі
Вона ж мені приказала, щоб я його шанувала. – двічі

А я його шаную, як собаку рудую, – двічі
На припоні припинала, макогоном поганяла. – двічі

Привʼязала до стола, а він зуби вишкиря, – двічі
Вишкирь, вишкирь, сукин сину, поки найду хворостину. – двічі

Хворостини не знайшла, та й одсердилася, – двічі
Вона ж мого (Я на свого) миленького змилосердилася. – двічі

Меланки ходили, Василька просили,
Васильку, мій батьку, пусти мене в хатку,
А я жито жала, у копи складала,
Золотий хрест держала, золоту кадільницю,
Кадітеся, люди, до вас Христос прийде,
Богу свічку ставте, а нам пиріг дайте!

З руками, з ногами, щоб не бігав за нами,
Без рук, без ніг, щоб упав у сніг!

Коляд-коляд-колядниця,
Добра з маком паляниця,
А пісна не така,
Дайте в руку пʼятака,
А пʼятак не такий,
Дайте в руку золотий,
І курочку, й петушка,
І пшенички три мішка!

Де ж той млин, що на яр похилився?
Що й до нього козак приїздив?
Де ж той млин, що на яр похилився?
Що й до нього козак приїздив?

Привʼязав він коня вороного,
А сам сів біля його співать,
Привʼязав він коня вороного,
А сам сів біля його співать,

Де ж поділись літа молодії,
Де ж поділась моя красота?
Де ж поділись літа молодії,
Де ж поділась моя красота?

(Ой дівчино моя кароока (кароглаза),
Чого з личка зімнилася так?

Чи того, що козака любила,
Чого того, що ходила в сад гулять?

Не того, що козака любила,
Не того, що ходила в сад гулять.

А того, що ти сів та й поїхав,
А мене заставляєш горювать!)

Наш коник, як вуточка,
Не має не пруточка,
Сам доріженьку знає,
Хай йому Бог помага(є)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Ой да довела ж любов до горя.

Світ, голова ой кружитца,
Ой, да на плєчах же й арьол садітца,
Ой, да на плєчах же орьол садітца.

Ой, арьол ти, сизокрилий,
Ой, да скажи правдоньку, де ж мій милий,
Ой, да скажи правдоньку, де ж мій милий?

(А твій милий на роботі,
Ой да у літєйному заводі.

Шо ж він робе, виробляє?
Ой, да мідні труби виливає.

Пішла слава по народу,
Та й на тую дівчину, що без роду.)

Шо в полі бєрьоза, кудрява стояла
Дай ой там дівчинонька пшеничка жала.

Да вона жала, жала, кукіль вибирала,
Да коню вороному под ноги бросала.

Да бросай, дівчинонько, пшениченьку жати,
Да підем у комору постіль білу слати.

Да хоч я постелюся, да не пригорнуся,
Да бо я молоденька славоньки боюся.

Не бійсь, дівчинонько, не бійся нікого,
Да бо я молоденький не зраджу нікого.

Наше гілечко рясне,
Наше гілечко рясне, звили його красне,
Звили його пани, отецькії сини,
Звили його паняночки, отецькії до(чки).

Хто не буде гільця вити,
Хто не буде гільця вити,
Той не буде пивця пити,
Гільце вʼють, гільце вʼють,
І горілку пʼють,
Горілочка, вишнівочка, нам не дають!

Й а на мене зять не дивиться,
Й а на мене зять не дивиться,
Він на мене супротивиться,
Він на мене скоса поглядає,
Він мене думкою ла(є).

Ой у полі верба, під вербою вода,
Там дівчина воду й набирала, гарная, молода. (двічі)

А козак до води, а дівча від води,
Зажди, зажди, молода дівчино, дай коню води. (двічі)

Невеликий ти пан, та напій коня сам,
Ранняя роса, а я стою боса, ніженькам холодно. (двічі)

А я скину опанчу та й ніжки завʼю,
Ой, дай боже, неділі діждати, чобіточки куплю. (двічі)

Не купуй ти мені, а купуй сам собі,
Єсть у мене рідній батько й мати, та куплять мені. (двічі)

Ой, дівчино моя, та й сідай на коня,
Та й поїдем у чистеє поле, до мого й двора. (двічі)

А у тебе нема ні кола, ні двора,
Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла. (двічі)

Ой як сяду край стола,
Гей, ой як сяду край стола, повечеряю сама.

Повечеряю й сама,
Гей, повечеряю сама, коли милого й нема.

А мій милий на Дону,
Гей, а мій милий на Дону, я й до нього й полину.

Кругом Дона й обійшла,
Гей, кругом Дону й обійшла, миленького й не знайшла.

Тільки знайшла й калину,
Гей, тільки знайшла калину, під калиной могилу.

На могилу я впала,
Гей, на могилу я впала, гірко плакать почала.

Вставай, милий, не лежи,
Гей, вставай, милий, не лежи, ой дорожку покажи.

З ким ти, мила, з ким ти йшла?
Гей, з ким ти, мила, з ким ти йшла, що могилу ту знайшла?

(Ой у полі дві тополі, одна одну перехитує,)

А в козака дві дівчини, одна одну перепитує. (двічі)

Пдруженько, голубонько, чи бачила мого милого? (двічі)

Ой бачила, ще й виділа, ще й трошечки з ним постояла. (двічі)

А він стояв, мене питав, чого вчора не виходила? (двічі)