Головна
Розкопаю гору же

Розкопаю гору же

Назва	Розкопаю гору же
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Дата запису	3 лип. 1990 р.
Місце запису	с. Строганівка, Чаплинський район, Херсонська обл., Україна, Північне Причорноморʼя
Виконавці	Лідія Костянтинівна Коваленко (1931), Лідія Павлівна Костенко (1936), Ольга Павлівна Мажаренко (1932), Лідія Іллівна Ніколенко (1929)
Збирачi	Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський
Транскрипція	Сашко Польовик

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 0Подобається Поділитися

Розкопаю гору же,
Ой розкопаю же гору же,
Ой посадю же я же ро(зу).

Не повная роза,
Ой не повная же роза же,
Ой, не вірна сторо(жа).

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст	Ноти
0:00 02:17 100	Ой ходив журавлик	Пісні з особистого та родинного життя	с. Строганівка, Чаплинський район	02:17	Ой ходив журавлик та й понад бережком, Та й заглядає в воду. Та й заглядає в воду… Ой а хто же, кого же ой вірно любить же – Той бреде через воду. Ой брела річку, ой брела другую, Ще й половина става. Ще й половина става, Ой, сватай мене же, ой, козаченько же, Та й не вводь мене в славу. Промовляє текстом: Ой не я тебе в славу вводю – Ти сама в славі ходиш. Ти сама в славі ходиш, Що звечора та й до ранку По вулиці бродиш. Ой, по вулиці, по розпутниці Сина спородила. Сина спородила, Ой внесла у річку в Дунай – Сина утопила. Ой пливи ж, пливи, мій синочку, вмісті з рибоньками, А я піду погуляю вмісті з дівоньками.
0:00 02:04 100	Ой поливайте шлях-дорожку	Пісні з особистого та родинного життя 1 Рекрутські	с. Любимівка Каховський район	02:04	Ой поливайте шлях-доріжку, Щоб не пилилася. (двічі) Ой розважайте й отця, й неньку, Щоб не журилася. (двічі) Ой поливав же й шлях-доріжку ж, Вона все й пилиться. (двічі) Ой розважали й отця й неньку ж, Вона все й журиться. (двічі)
0:00 01:48 100	За лєсом сонце засіяло	Пісні з особистого та родинного життя 1 Солдатські	с. Софіївка Каховський район	01:48	За лєсом сонце засіяло, там чорний ворон, ворон прокричав. (двічі) Слєза на грудь єму скатілась – паслєдній раз “Пращай-пращай” сказав. (двічі) Пращайтє, дєвушкі-красоткі, пращайтє, всє ма-, всє маї друззя. (двічі) (Бить может єду ня на времʼя, бить может, єду навсєгда. Бить может сабля-ліходейка разрубіт череп у мєня. Бить может мєткая винтовка із-за куста убйот мєня. Нкто за мною не заплачет, нікто слєзінки не пролльот. Ліш только раннєю вєсною братішка пєсню запойот.)