Цифровий архів фольклору

Сійся‑родися, жито‑пшениця, всяка пашниця,
Льон по коліна, щоб у вас, хрещених, голова не боліла!

З Новим Годом! З новим щастям! З новим здоров’ям!

Не давала, не давала та й дала, (двічі)
У садочку на дубочку не давала, та й дала. (двічі)

Кучерява, кучерява в мене є, (двічі)
Кучерява вербинонька, кучерява в мене є. (двічі)

А й глубока та й глубока в мене є, (двічі)
Глубоченька криниченька, криниченька в мене є. (двічі)

Не давала, не давала та й дала, (двічі)
Цілувати біле личко не давала, та й дала. (двічі)

Ішла Марія на круту гору,
Боже наш, помилуй нас, на круту гору.

Ішла Марія сина шукати,
Боже наш, помилуй нас, сина шукати.

Не найшла сина, зістріла жида,
Боже наш, помилуй нас, зістріла жида.

Ой, ви, жидова, Христа мучили,
Боже наш, помилуй нас, Христа мучили.

Ой там на горі майстрі майструют,
Боже наш, помилуй нас, майстрі майструют.

Майстрі майструют, церкви будуют,
Боже наш, помилуй нас, церкви будуют.

Збудували церкву з трьома верхами,
Боже наш, помилуй нас, з трьома верхами.

З трьома верхами, з трьома хрестами,
Боже наш, помилуй нас, з трьома хрестами.

(Що в тій же церкві три столи стоїть,
Боже наш, помилуй нас, три столи стоїть.

Три столі стоїть, три гроби лежить,
Боже наш, помилуй нас, три гроби лежить.

Шо первій же гріб – Сус Христос поліг,
Боже наш, помилуй нас, Сус Христос поліг.

А другий же гріб – Діва Марія,
Боже наш, помилуй нас, Діва Марія.

А третій гріб – Іван Хреститель,
Боже наш, помилуй нас, Іван Хреститель.

Шо над Сусом Христом книги читають,
Боже наш, помилуй нас, книги читають.

Над Марією свічі палають,
Боже наш, помилуй нас, свічі палають.

Над Іваном Хрестительом роза процвіла,
Боже наш, помилуй нас, роза процвіла.

З-під тиї рози вилетів птах,
Боже наш, помилуй нас, вилетів птах.

Та й полетів птах аж під небеса,
Боже наш, помилуй нас, аж під небеса.

Усі небеса розтворилися,
Боже наш, помилуй нас, розтворилися.

Усі святиї поклонилися,
Боже наш, помилуй нас, поклонилися).

(Одна в мене ложечка, одна лишня ложечка,
А й десь моя дочечка.

Одреклася од роду, одреклася од роду,
Як той камінь у воду.)

Камінь у воді лежить,
А камінь й у воді лежить,
На чужині горе жить

Не дай Боже захворіть,
Ой не дай Боже захворіть,
То нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать,
Та не дай Боже помирать,
То й нікому поховать.

Поховає й один піп,
Поховає й один піп,
Аби було вісім кіп.

Поховають і дяки,
Поховають і дяки,
Аби були п'ятаки

Ой, гула, гула камняна гора,
Ой, дай, Боже!
Ой, гула, гула кам’яна гора,
Святий ве(чір)!

Та й не вродила шовкова трава,
Ой, дай, Боже!
Та й не вродила шовкова трава,
Святий ве(чір)!

А й уродило зеленоє вино,
Ой, дай, Боже!
А й уродило зеленоє вино,
Святий ве(чір)!

Як налинули разнії пташки,
Ой дай, Боже!
Як налинули разнії пташки,
Святий ве(чір)!

Попили вино, порозливали,
Ой дай, Боже!
Попили вино, порозливали,
Святий ве(чір)!

Не пийте вина, не розливайте!
Ой дай, Боже!
Не пийте вина, не розливайте!
Святий ве(чір)!

Нам цього вина багато треба,
Ой дай, Боже!
Нам цього вина багато треба,
Святий ве(чір)!

Брата женити, сестру давати,
Ой дай, Боже!
Брата женити, сестру давати,
Святий ве(чір)!

Добрий вечір!

Ой, матінко, ой, матінко, та й голубонько,
Ізмий мені, ізмий мені та й головоньку.

Бо більш мати, бо більш мати та й не (митимеш)...

Сьодні Купала, а завтра Івана,
Купала на Йвана!

Ходили дівоньки кругом Мариноньки,
Купала на Йвана!

А молодиці та й по полуниці,
Купала на Йвана!

Шо купався Іван – доведеться і нам,
Купала на Йвана!

Дівка Маринка утопилася,
Купала на Йвана!

Плаття синеньке замочилося,
Купала на Йвана!

А у Йвана сестра Вляна,
Купала на Йвана!

Шо купався Денис та й на кладці завис,
Купала на Йвана!

Колихала мати сина та й думала добрій буде,
Він удався ледащиця, ледащиця та п’яниць.

Ледящиця та п’яниця, горілку п’є та неньку б’є,
Горілку п’є та неньку б’є та й з дому прогон.

Іди, ненько, геть від мене, будут гостоньки у мене,
Будут гостоньки у мене, у жупанах та в каптан,
А ти, ненько, в сірячині, та в драненькій запащи.

Пішла ненька хиляючи, та сльозами вмиваючи,
Побачила дочка,
Іди, ненько, до мене, будеш жити у мене,
Як буде буркун буркотати, будем обидві мовчати.
(Це чоловік як лаятиме).

Буде буркун буркутіти, будем обидві на пічі сидіти.
(Ага, так вона ше ж була в сина:
Буду тобі слугувати, малих дітей колихати.
Ой дай, синку, хоть кулешу, я дитинку поколишу,
Ой дай, синку, хоть галушок, буду спати без подушок.
Так він і цей прогнав.
Ну прогнав, каже: «Іди геть, ну, до дочки». А дочка ото вже як зістрілата й каже: «Будеш жити, нене, в мене».

Де ви, бояри, бували?

Де ви, бояри, бували?
В млині ночували,
Обметицю їли,
Тим і поділи(ли)(подуріли).

Шла Наташа не берегом - лугом,
Шла Наташа не берегом - лугом,
Зустрілася з несудженим дру(гом).

Здоров, здоров, несуджений друже,
Здоров, здоров, несуджений друже,
Ми з тобою любилися ду(же).

Любилися й,а й не побралися,
Любилися та й не побралися,
Поговору, слави набрали(ся).

Любилися, як голубів пара,
Любилися, як голубів пара,
Розійшлися, як чорная хма(ра).

Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Шоб і хліб родився, шоб і скот плодився,
І шоб наший пан-хазяїн ні об чьом і не журився.

Над нашою слободою
Та росте жито з лободою.

Та росте жито з лободою
Та пшениченька з осокою.

А пшениченька з осокою
Та їхав козак дорогою.

Та їхав козак дорогою жи
Та Вкраїною широкою.

Та країною широкою жи
Та долиною далекою.

Та їхав коник долиною
Та й долиною широкою.

Та під ним коник зноровився
Та й до дівчини запізнився.

Та до дівчини, до душечки
Та й на пухові подушечки.

Та до дівчини Катерини,
Та на білиї перини.

Ненько моя, вишня, чи я в тебе лишня?
Що ти мене туди дала, де я неприви(шня).

Не дай Боже, моя ненько, в строку я пролежу,
Дасте моїм подруженькам проносить оде(жу).

Та лучче я, доню моя, по тину розкину,
Тяжко, важко дивитися на чужу дити(ну).

На горі, горі горіли огні,
Горят огні горяниє,
Печуть рибку осятрину,
Богородиці на родинку,
Святий Боже наш!

Богородиця сина родила,
Усіх святих собирала,
Кругом себе обсажала,
Святий Боже наш!

Стали думать і гадать,
Яке йому ім’я дать,
Святий Боже наш!

Дали йому ім’я святого Василя,
Богородиця не злюбила,
Усіх святих посмутила,
Святий Боже наш!

Дали йому ім’я святого Петра,
Богородиця не злюбила,
Усіх святих посмутила,
Святий Боже наш!

Дали йому ім’я Ісуса Христа,
Богородиця полюбила,
Усіх святих звеселила,
Святий Боже наш!

Ой у полі та й криниченька, ой,
Ой у полі та й криниченька,
Там холодна та й водиче(нька).

Ой там улан коня напуває, ой,
Ой там улан коня напуває,
Красна дівка воду підли(ває).

Красна дівка воду підливає, ой,
Красна дівка воду підливає,
Із уланом та й розмовля(є).

Ой, поїдьмо, дівчинонько, з нами, ой,
Ой, поїдьмо, дівчинонько, з нами,
З молодими ой да улана(ми).

Дурна була та й послухала, ой,
Дурна була та й послухала,
З уланами та й поїха(ла).

Проїхали вони чисте поле, ой,
Проїхали вони чисте поле,
Проїхали вони ще й дру(ге).

На третєє стали повертати, ой,
Ой, на третєє стали повертати,
Стала дівка улана пита(ти).

(Ой, де ж твої сади зеленії,
Ой, де ж твої дома кам’янії?
Годі, дівко, про сади питати,
Стели постіль та лягаймо спати.)

Та й засвіти, мати, свічку,
Й постав на столі,
Ой уже буду же дивитися,
Чи пара й мені.

Та й засвітила мати свічку,
Неясно горить,
З ким любила(сь) - розлучилась,
Серденько болить.

Серденько болить,
З ким не зналась - повінчалась,
Треба в світі жи(ть).

Та що брат сестру за стіл веде, рано-рано,
Що брат сестру за стіл веде, ранесе(нько).

Та що він веде та й питає, рано-рано,
Що він і веде та й питає, ранесе(нько).

Ой хто тобі, сестро, з роду наймиліший, рано-рано,
Ой хто тобі, сестро, з роду наймиліший, ранесе(нько)?

Наймиліший братик, батько та мати, рано-рано,
Наймиліший братик, батько та мати, ранесе(нько).

Батько та мати, сестри та брати, рано-рано,
Батько та мати, сестри та брати, ранесе(нько).

Та й не дури, сестро, старшого брата, рано-рано,
Та й не дури, сестро, старшого брата, ранесе(нько).

Наймиліший тобі молодий Івашко, рано-рано,
Наймиліший тобі молодий Івашко, ранесе(нько).