Цифровий архів фольклору

Наша матуся сина зродила,
Славен воїн, cлавен воїн,
Наш пан Іванко перед паном.

Вигодувала й на службу дала,
Славен воїн, славен воїн,
Наш пан Іванко перед паном.

А пан питає, чий син виграє,
Славен воїн, славен воїн,
Наш пан Іванко перед паном.

А я йому дам половину царства,
Славен воїн, славен воїн,
Наш пан Іванко перед паном.

Вечір добрий!

Ой ясен жи красен, як місяць на небі,
Ой раю, ой раю розвився,
Христос народився, народився!

А ще ж і красніше Іванко на службі,
Ой раю, ой раю розвився,
Христос народився, народився!

Він по полку ходить, кониченька водить,
Ой раю, ой раю розвився,
Христос народився, народився!

Кониченька водить, з коником говорить,
Ой раю, ой раю розвився,
Христос народився, народився!

Ой, коню мій, коню, ой продам я тебе,
Ой раю, ой раю розвився,
Христос народився, народився!

Ой продам я тебе далеко од себе,
Ой раю, ой раю розвився,
Христос народився, народився!

Далеко од себе, за дешеву плату,
Ой раю, ой раю розвився,
Христос народився, народився!

(За дешеву плату, за горілки кварту.

Ти ж Іване-пане, не продавай мене.

Не продавай мене далеко й од себе.

Ой стану я тобі в великій пригоді.

Як буде на тебе три погодоньки.

Сніг, метелиця, ще й ожеледиця.

Як розпущу я свої сизокрилля.

Та й вкрию коня, коня вороного.

Коня вороного, тебе молодого.

Тебе молодого, пухову перину.

Пухову перину, молоду дівчину.)

Ой, рано-рано, півень заспівав,
Ой, дай, Боже!
Ой, рано-рано півень заспівав,
Святий ве(чір)!

А ще раніше Миколка устав,
Ой, дай, Боже!
А ще раніше Миколка устав,
Святий ве(чір)!

Миколка устав, лучком забрязчав,
Ой, дай, Боже!
Миколка устав, лучком забрязчав,
Святий ве(чір)!

Вставайте, браття, коней сідлайте,
Ой, дай, Боже!
Вставайте, браття, коней сідлайте,
Святий ве(чір)!

Коней сідлайте та пізнавайте,
Ой, дай, Боже!
Коней сідлайте та пізнавайте,
Святий ве(чір)!

Чия то дочка вино стерегла,
Ой, дай, Боже!
Чия то дочка вино стерегла,
Святий ве(чір)!

Вино стерегла, крєпко заснула,
Ой, дай, Боже!
Вино стерегла, крєпко заснула,
Святий ве(чір)!

Та й налетіли раннії пташки,
Ой, дай, Боже!
Та й налетіли раннії пташки,
Святий ве(чір)!

Та й поклювали зелене вино,
Ой, дай, Боже!
Та й поклювали зелене вино,
Святий ве(чір)!

Шо в сінечках голубець гуде,
Шо в сінечках голубець гуде,
А в світлоньку ж голосок і(де).

Там Дімочка й умивається,
Там Дімочка ж й умивається,
Й з батеньком споряджає(ться).

Мій татусю, мій ріднесенький,
Мій татусю ж, мій ріднесенький,
Порадь мене ж, скільки бояр бра(ти)?

Мій синочку, челядиночко,
Мій синочку ж, челядиночко,
Збирай свою ж всю й роди(ну).

І бідную, і багатую,
І бідную, і багатую,
І близькую, і далеку(ю).

А багата йде напитися,
А багата йде напитися,
А бідная ж подивити(ся).

Ішла вдова, ішла вдова до.., ох і долиною жи
З маленькою ди.., ох і дитиною.

Сіла вдова, сіла вдова спо.., ох і спочивати жи,
Мале дитя го.., ох і годувати.

Мале дитя, мале дитя го.., ох і годувати жи,
Де взялися три, ох і три бурлаки.

Де взялися, де взялися три, ох і три бурлаки жи,
Хотять вдову за.., ох і зарубати.

Хотять вдову, хотять вдову за.., ох і зарубати жи,
Мале дитя з собой, ох і з собой взяти.

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібненько. (двічі)

Ой то ж не зозуля, то ж плакала мати,
Вона виряжала сина й у солдати. (двічі)

«Іди, іди, синку, іди, не барися,
Через два годочки додому вернися. (двічі)

Я думала, синку, восени женити,
А ти їдеш, синку, в салдати служити. (двічі)

Я ж думала, синку, що то ворон кряче,
А то за тобою дівчинонька плаче. (двічі)

Кругом млина й калина, кругом млина калина.

Ше й віттячко схилила, ше й віттячко схилила.

Туда поїхав Іванко, туда їхав Іванко.

Вирвав квітку із верби, вирвав квітку із верби.

Узяв дівку без ноги, та взяв дівку без ноги.

Вирвав квітку колючу, вирвав квітку колючу.

Та взяв дівку вонючу, та взяв дівку вонючу.

Ой зіма, зіма, ти холодная,
Та й не зморозь мєня, та й ще й мого коня.

З походу йдучи, коня ведучи,
Ой, та й коня ведучи, ой зброю несучи.

Зброя ти моя, зброя ясная,
Ой, та й доля ти моя, ой рознещасная.

Як жена мужа зненавиділа,
Ой, та й повела й у сад, та й зарізала.

Не зарізала, та й замучила,
Ой, та й протів серденька та й не влучила.

(Прийшла додому, сіла за столом,
Пише пером, каже словом.

Горе, Боже, з таким мужем жить,
А ще гірше, як такого нєт.

Ой піду я в сад, та й візьму назад,
Уставай, милой, та й ходім домой.

Бо уже ж ти в саду та й належався,
Різних пташечок та й наслухавася.
Красних яблучок та й накушався.)

Та понад садом, садом дорожка лежала,
Гей, гей, гей, дорожка лежала, дівчьонка сижала,
Гей-ну, сижала.

Та каляска біжала, дівчьонка сижала,
Гей, гей, гей, каляска біжала, дівчьонка сижала,
Гей-ну, сижала.

Ой нанеси, Боже, кого люблю дуже,
Гей, гей, гей, та й нанеси ж, Боже, кого люблю дуже,
Гей, люблю дуже.

Та кого ненавижу, з тим вечір просижу,
Гей, гей, гей, кого ненавижу, з тим вечір просижу,
Гей-ну, просижу.

Та чи ми тобі, та й Галинко, не казали,
Та й чи ми твого та й серденька не втішали?

Та не йди, не йди, та й до броду рано по воду,
Та й не слухай та й голубчиків, де два загуде.

Та й ой не слухай голубчиків де два загуде,
Та й не бери та й перстеники, де й даром дають.

Та й бо ті тебе перстеники та й підманять,
Та й од батенька да й до свекорка переманять.

А вже петрівочки дві неділечки,
Напивайтесь, хлопці, горіло(чки).

А вже петрівочка та мина, мина,
Напивайтесь, хлопці, вина, ви(на).

Ой хіба я в лузі не калина була,
Ой хіба я в лузі не червоная й булa?
Взяли мене поламали,
І в пучечки пов'язали,
Прийшло врем’я й пора,
Гей, прийшло врем’я й пора.

Ой хіба я в полі не пшениця була,
Ой хіба я в полі та й не ярая й була?
Взяли мене покосили,
І в снопики ізложили,
Прийшло врем’я й пора,
Гей, прийшло врем’я й пора.

Ой хіба я в лузі не травиця була,
Ой хіба я в лузі не зеленая й була?
Взяли мене покосили,
І в копиці ізложили,
Прийшло врем’я й пора,
Гей, прийшло врем’я й пора.

Ой хіба я в батька не дитина була,
Ой хіба я в батька не коханая й була?
Взяли мене заміж дали,
І світ міні зав’язали,
Така ж доля моя,
Гей, така доля моя.

Чи не було річечки утопиться міні,
Чи не було кращого й улюбиться міні?
Були річки – постікали,
Були кращі – кращих брали,
Така доля моя,
Гей, така доля моя.

Ой під вишнею, під черешнею,
Ой там собирались царі й пани.

Ой там собирались царі й пани,
Ой царі ж, пани, генерали.

І царі, і пани, генерали,
Вони Суса Христа на муку брали.

Вони Суса Христа на муку брали,
Та й на хрест Його розпинали.

Та й на хрест Його розпинали,
Гвоздями руки, ноги прибивали.

Гвоздями руки, ноги прибивали,
Ше й шипшиною підперезали.

Ше й шипшиною підперезали,
Терновий віночок на головку клали.

Ще й терновий вінок на головку клали,
А куди ж несли - ріки текли.

А куди ж несли - ріки текли,
А де спочивали - ріки стали.

Сохне, в’яне сосононька, сохне, в’яне сосононька,
Сохне, в’яне сосононька, плаче-рида дівчино(нька).

Вона плаче, ще й ридає, Ввна плаче, ще й ридає,
Вона плаче, ще й ридає, на шлях битий погляда(є).

Шляхом битим козаки йдут шляхом битим козаки йдут,
Шляхом битим козаки йдут, за собою коня ве(дуть).

–Ой ти коню сивогривий, ой ти коню сивогривий,
Ой ти коню сивогривий, скажи, коню, де мій ми(лий)?

–А твій милий за Дунаєм, а твій милий за Дунаєм,
А твій милий за Дунаєм, сивих коней напува(є).

Та забєлєли снєжки,
Ой по битой дорожкє,
Ой по крутой горє.

Ой по крутий горі, да ой,
Та ніхто не заплаче,
Ой ні батько, ні мати,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат, ні сестра, да ой,
Та хіба ж той заплаче,
Ой запечалиться,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат, ні сестра, да ой,
Ти товаришу вірний,
Ой ти братіку рідний,
Ой скоро ж я й помру.

Ой скоро ж я й помру, да ой…