Та забєлєли снєжки

Ой забілєли снєжки
Та й забілєли бєлі же
Ой по крутой горі.

Ой по крутой горі ой,
Та заболєло тєло же ой козацькеє бєло же
Ой в чужой стороні.

Ой в чужой стороні ой,
Та ніхто не заплаче, ой по козацьком тєлу же,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат ні сестра ой,
Та хіба ой заплаче, ой ще запечалиться же
Ой товариш його.

Ой товарищ його ой,
"Та товаришу вірний, ой ти братіку рідний же,
Ой скоро я умру.

Ой скоро я умру ой,
Та зроби ж мені, брате, ой вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева труну".

Ой з клен-древа труну ой,
"Та ой де ж тобі, брате, та вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева взять?".

Ой з клен-древа взять ой,
Та ой будеш ти брате, та вірний товаришу же,
Ой в сосновій лежать.

Ой в сосновій лежать.
Та сосновая трунка, ой глибокая ямка же
Ой під рокитою.

Ой під рокитою, ой,
Ой рокита висока, ой на листя широка же
Ой похилилася.

Ой похилилася, ой,
Та молода дівчина ой по козацьком тєлу же
Ой зажурилася".

Забєлєлі снєжки, забєлєли бєли,
Та й по крутой горє.

Та й по крутой горє,
Заболєло тєло козацкоє ж бєло
Та й в чужой сторонє.

Та й в чужой сторонє,
Товаришу-брате, вірний товаришу,
Ой скоро я й умру.

Та й скоро я й помру,
Зроби мені, брате, вірний товаришу,
Ой з клен-дерева труну.

Та й з клен-дерева й труну,
Ой де ж тобі, брате, вірний товаришу,
А й з клен-дерева й узять?

Та й забєлєли снєжки,
Та й по битой дорожке,
та й по крутой горє.

Та й по крутой горє,
Та й заболєло тєло,
Ой солдатськоє бєло,
Та й в чужой сторонє.

Та й в чужой сторонє,
Та й ніхто не заплаче
По солдатському тєлу,
А й ні брат, ні сестра.

Та й ні брат, ні сестра,
Та хіба той заплаче
По солдатському тєлу,
Та й товариш його.

Та й товариш його,
Та й, товаришу вірний,
Ой ти, братіку рідний,
Та й либонь я помру.

Та й либонь я помру,
Та й зроби мєні, брате,
Ой, вірний товаришу,
Та з клен-дерва ой труну.

Та з клен-дерва труну,
Та й нашо тобі, брате,
Та з клен-дерва (взяти,
Та в дубовій лежати).

Забєлєли снєжки, забєлєли бєли
Та й по крутой горє.

Та й по крутой горє,
Помирає тєло солдатськоє бєло
Та в чужой сторонє.

Та й чужой сторонє,
Ніхто й не заплаче по бєлому тєлу
Та й по солдатському.

Та й по солдатському,
Тільки зажурився та й запечалився
Та й товариш його.

Та й товариш його,
Товаришу вірний, ти, братіку рідний,
Та скоро я й помру.

Та й скоро я й помру,
Зроби мєні, брате, вірний товаришу,
Та з клен-дерева й труну.

Та й з клен-дерева й труну,
Ой де ж тобі, брате, вірний товаришу,
Та клен-дерева узять?

Та й забілєли й снєжки,
Ой по битой дорожкє й,
Ой по крутой горє(ей).

Ой по крутой горє да ей,
Та й помирає же тєло,
Ой козацькоє же бєло й,
Ой в чужой сторонє(ей).

Сини мої, гайдамаки,
А я ваша мати,
А хто буде, сини мої, хлібом годувати? (двічі)

Один каже: «Хто й зна…»,
Другий: «Як удасться»,
Третій каже: «Ой, на ту рибу, вона тобі здасться». (двічі)

Ой, у полі та три дорожки да різно,
Ходив козак до дів-, ой до дівчини пізно.

Ой, до дівчини пізно да,
Ой не ходи, козаче, ой козаче, до мене

Ой козаче й до мене,
Буде й слава й на тебе, ой на тебе й на мене.

Буде слава, ой на тебе й на мене,
Ше й на твого коня, ой, коня ж вороного.

(Коня вороного,
Ше й на мене, парня молодого

«…боюся, на тобі оженюся»)

Як вийду я за нові ворота,
Та й стану я ой коло тину.

Та не дивуйтесь, мої воріженьки, да ой,
Що мене милой да покинув.

Він покинув на чужій сторонці,
Вона ж міні ох і знакома...