Цифровий архів фольклору

Меланка ходила,
Василька просила,
Васильку, мій батьку,
Пусти мене в хатку,
Я жито не жала,
Чесній хрест держала,
Золоту тарілочку,
Сребну кадільничку,
(Сподівайтеся) люди,
До вас Ісус Христос буде!

Ой горе жити лебедику самому,
Що поросло біле пір’я по йому.

Що поросло біле пір’я по йому,
То ж не пір’я, то дівочая краса.

Чого в дівки незаплетена коса?
Либонь дівка на вулицю ходила.

Либонь дівка на вулицю ходила,
Либонь дівка мале дитя родила.

А зродивши, в китаєчку поклала
І на Дунай-річку однесла:

«Пливи, пливи, моє дитя, за водой,
А я піду вслід, плачучи за тобой.

Пливи, пливи, моє дитя, ріками,
А я піду в сад гуляти з дівками».

Як сяду я край віконця протів ясного сонця,
Протів ясного сонця виглядати чорноморця.

Протів ясного сонця виглядати чорноморця.
Чорноморець з поля їде, ще й четверо коней веде.

Чорноморець з поля їде, ще й четверо коней веде,
На п’ятому вороному у жупані голубому.

Я думала, він додому - він поїхав до Дунаю.
Він поїхав до Дунаю, ще й до бистрого краю.

Став же коней напувати, стала вода прибувати,
Стала вода прибувати, чорноморець потопати.

Чорноморець потопає та й на милу гукає:
– Ратуй, ратуй, моя мила, коли вірно любила!

– Ой рада б я ратувати, так не вмію я плавати,
Поки людей я созвала, чорноморця не застала.

– Якби човен та веселце, ратувала б тебе, серце. (двічі)

Поплів милой за водою, осталася я вдовою.
Поплів милий річечками, зосталася з діточками.

Ой з-за гори, гори та й буйний вітер віє,
Ой том удівонька та пшениченьку сіє. (двічі)

Ой сіяла-сіяла та й стала волочити,
А, заволочивши, стала Бога просити. (двічі)

А в нашого дядька,
Дядина гладка,
Не хоче встати,
Нам гостинця дати,
А дядько б устав,
Так ноги задрав,
А дядина лежить біля його,
Задрала ноги вище його!

З празником! Будьте здорові!

Не будете давати – будем стріхи рвати,
А будете давати – хороші пісні будем співати!

Будьте здорові!

Ой орьол, ти й орьол, ти товариш мой родной,
Ти літаєш високо, ой ти биваєш далєко.

Ти літаєш високо, ти буваєш далєко,
Чи не був ти й орьол, над моєю стороной?

Чи не був ти й орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя діточка за мной?

Чи не журиться моя діточка за мной,
Вона журиться ще й печалиться.

Вона журиться ще й печалиться,
За тобою, козаком, побивається.

//Ой там коло річки, ой там коло броду

Манив козак дівку до себе в комору:// (двічі)

//–Ходімо, дівчино, в комірчину спати.

Не чутиме батько, не знатиме мати.// (двічі)

//Гуляла дівчина як пишная роза,

Додому вернулась - нікуди не гожа.// (двічі)

//Молода дівчина, як орлиця в’ється,

Козак одвернеться, із неї сміється.//(двічі)

//–Не смійся, козаче, не смійся із мене,

Бо я остаюся посмішна од тебе.// (двічі)

//–Тепер ти не дівка, тепер ти не жінка,

Тепер ти осталась людська поговірка.// (двічі)

//Була б вже ти дівка, ти б косу чесала,

Була б вже ти жінка, свого б мужа мала.// (двічі)

Ходить сон коло хати,
А дрімота коло вікон,
І питає сон дрімоти,
Куди підем ночувати?
Де хатка тепленька,
Дитинка маленька,
Туди підем ночувати,
Малих діток колихати,
А-а, а-а, а-а, а!

Ой на річці, на Ордані,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

Там Пречиста ризи прала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

А попрала, повішала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

На калині, на малині,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

Меланочка, ластівочка,
На кошарі щебетала,
Хазяїна викликала,
Вийди, вийди, хазяїну,
Подивись, подивись на кошару,
Лежать воли у три ряди,
А корови у чотирі,
А овечки коло кринички!

Вечір добрий!

Ой чий же то льон та й заріс бур’яном,
Купала на Йва(на)!

Ой чия ж то молода та й не виполола,
Купала на Йва(на)!

То ж Маринчин же льон та й заріс бур’яном,
Купала на Йва(на)!

А Маринка молода та й не виполола,
Купала на Йва(на)!

Ой, на горі козу пасла,
Та назбирала сира й масла,
Роман косе, Гапка в’яже,
Катерина загріба,
А Гриць воли напува,
Ганна воду тяга.
Ой мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертиться,
Сива шапка до лиця,
Люблю Гриця, молодця!

Та миску масла, ринку сира
Та й вареників наварила,
Ой мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертиться,
Сива шапка до лиця,
Люблю Гриця, молодця!

Та вареничків наварила
Та й усіх хлопців запросила,
Роман косе, Гапка в’яже,
Катерина загріба,
А Гриць воли напува,
Ганна воду тяга.
Ой мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертиться,
Сива шапка до лиця,
Люблю Гриця, молодця!

Їжте, хлопці, не скучайте,
А за сметану вибачайте,
Роман косе, Гапка в’яже,
Катерина загріба,
А Гриць воли напува,
Ганна воду тяга.
Ой мамо, люблю Гриця,
Гриць на конику вертиться,
Сива шапка до лиця,
Люблю Гриця, молодця!

А в пана хазяїна та на його дворі,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А Божая Мати сина породила,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

Сина породила, три празники дала,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А перший же празник – Рожество Христове,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А другий же празник – Святого Василя,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

А третій же празник – та й Іван Хреститель,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

А перший же празник радість нам принесло,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

А Святий Василій хліба нам насіяв,
Раю, розвийся, Христос народився,
В цьому дому.

Дай, Боже, діждати того жита жати,
Раю, розвився, Христос народився,
В цьому дому.

Понад нашим яром
Та й пшениченька ланом,
Та пшениченька ланом,
Горою овес.

Горою овес,
Та не по правді, козаче,
Не по правді, соколе,
Зо мною живеш.

Зо мною живеш,
Та як вечір настане,
Ой як вечір настане -
До другої йдеш.

До другої йдеш,
...............................
Мені, молоденькій,
Жалю завдаєш.

Меланка ходила,
Васильки носила,
Васильку, мій татку,
Пусти мене в хатку,
Я жита не жала,
Чесний хрест держала,
Золоту тарілку,
…

Ой у полі три криниченьки,
Любив козак три дівчиноньки,
Чорнявую та білявую,
Третю руду припоганую.

Я чорняву до душі люблю,
З білявою повінчаюся,
А з рудою та поганою,
Я й навіки розпрощаюся.

Та не всії ті сади цвітуть,
Що весною розквітаються,
Не всі тії та й вінчаються,
Що любляться та кохаються.

Половина тих садів цвіте,
Половина .........
Одна й пара та вінчаються,
А другая розлучаються

Чи не я тобі не казала,
Як стояли під криницею,
Не їдь, та й не їдь у Крим по сіль,
Бо застанеш молодицею.

Любив я тебе дівчиною,
Люблю тебе молодицею,
А ще й то сім літ буду ждати,
Поки станеш й удовицею.