Ой горе жити лебедику самому
| Назва | Ой горе жити лебедику самому |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Нещаслива доля, Позашлюбна дитина |
| Дата запису | 1 серп. 1991 р. |
| Місце запису | с. Морозівка, Балаклійський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Іванько Парасковія Іванівна (1912), Костянтинова Ганна Дмитрівна (1911), Мороз Ганна Яківна (1918) |
| Збирачi | Дмитро Лебединський, Олена Балака |
Слухати аудіо
Ой горе жити лебедику самому,
Що поросло біле пір’я по йому.
Що поросло біле пір’я по йому,
То ж не пір’я, то дівочая краса.
Чого в дівки незаплетена коса?
Либонь дівка на вулицю ходила.
Либонь дівка на вулицю ходила,
Либонь дівка мале дитя родила.
А зродивши, в китаєчку поклала
І на Дунай-річку однесла:
«Пливи, пливи, моє дитя, за водой,
А я піду вслід, плачучи за тобой.
Пливи, пливи, моє дитя, ріками,
А я піду в сад гуляти з дівками».
Можливо, вам також сподобаються:
| Аудіо | Назва | Жанр | Місце | Трив. | Текст | Ноти |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ой у полі полинок | Пісні з особистого та родинного життя | с. Почапці, Миргородський район | 03:13 |
Ой у полі полинок, чом не стелисся? Чи тобі, полинок, в полі росту нема? “Ой нема, ой нема, ох, тільки Галя одна, А я звів її з ума, ох, а сам сів на коня, І шумить, і гуде, ой, край віконечка, “Ой не вийду я, ох, ти ж покинув мене, Ти ж покинув мене, не вертайся до мене. (двічі) Ти ж покинув мене, ох, не єдиночку, | ||
| Ой ковалю, коваль, коваленко | Пісні з особистого та родинного життя
1
Балади | с. Серебрянка, Артемівський (Бахмутський) район | 02:26 |
Ой ковалю, коваль, коваленко, Чом не встаєш рано-пораненько, Чи й у тебе сталі не хватає, Єсть у мене сталі удоволі, Вона ж мені горя наробила, Із вечора постіль постелила, Опівночі сина спородила, Ой дай, Боже, снігу та морозу, Щоб криниця до дна вимерзала, | ||
| Як було мнє лєт сімнадцять | Пісні з особистого та родинного життя
2
Романси,Сучасні пісні та новотвори | м. Сіверськ, Артемівський (Бахмутський) район | 02:14 |
Як було мнє лєт сімнадцять, то я й не знала й нічєво. То я й не знала нічого, Я й полюбила одного, Що сама себе прокляла, Іще й малютку на руках, Вона похожа на нєво, |