Ой горе жити лебедику самому

Ой горе жити лебедику самому,
Що поросло біле пір’я по йому.

Що поросло біле пір’я по йому,
То ж не пір’я, то дівочая краса.

Чого в дівки незаплетена коса?
Либонь дівка на вулицю ходила.

Либонь дівка на вулицю ходила,
Либонь дівка мале дитя родила.

А зродивши, в китаєчку поклала
І на Дунай-річку однесла:

«Пливи, пливи, моє дитя, за водой,
А я піду вслід, плачучи за тобой.

Пливи, пливи, моє дитя, ріками,
А я піду в сад гуляти з дівками».

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 03:13
100
Ой у полі полинок
Пісні з особистого та родинного життя
с. Почапці, Миргородський район03:13

Ой у полі полинок, чом не стелисся?
Молодий пареньок, чом не женисся? (двічі)

Чи тобі, полинок, в полі росту нема?
Чи тобі, пареньок, в селі дівки нема? (двічі)

“Ой нема, ой нема, ох, тільки Галя одна,
Тільки Галя одна, та й ту звів я із ума. (двічі)

А я звів її з ума, ох, а сам сів на коня,
А сам сів на коня: “Прощай, Галочко моя!” (двічі)

І шумить, і гуде, ой, край віконечка,
“Вийди, Галю моя, й до світ сонечка!” (двічі)

“Ой не вийду я, ох, ти ж покинув мене,

Ти ж покинув мене, не вертайся до мене. (двічі)

Ти ж покинув мене, ох, не єдиночку,
Ти ж покинув мене, ще й дитиночку!” (двічі)

0:00 02:26
100
Ой ковалю, коваль, коваленко
Пісні з особистого та родинного життя
1

Балади

с. Серебрянка, Артемівський (Бахмутський) район02:26

Ой ковалю, коваль, коваленко,
Чом не встаєш рано-пораненько?

Чом не встаєш рано-пораненько,
Чом не куєш желізо тоненько?

Чи й у тебе сталі не хватає,
Чи у тебе дівчини немає?

Єсть у мене сталі удоволі,
Єсть у мене дівка й до любові.

Вона ж мені горя наробила,
Із вечора постіль постелила.

Із вечора постіль постелила,
Опівночі сина спородила.

Опівночі сина спородила,
До схід сонця в криниці втопила.

Ой дай, Боже, снігу та морозу,
Щоб криниця до дна вимерзала.

Щоб криниця до дна вимерзала,
Щоб дитина та й не виринала.

0:00 02:14
100
Як було мнє лєт сімнадцять
Пісні з особистого та родинного життя
2

Романси,Сучасні пісні та новотвори

м. Сіверськ, Артемівський (Бахмутський) район02:14

Як було мнє лєт сімнадцять, то я й не знала й нічєво.

То я й не знала нічого,
А як настало ж восімнадцять, я й полюбила ж й одного.

Я й полюбила одного,
Ой полюбила ж отакого, що сама себе прокляла.

Що сама себе прокляла,
Ой он уєхал, мєня бросіл, іще й малютку на руках.

Іще й малютку на руках,
А ту малютку ж звуть Анютка, вона й похожа ж на нєго.

Вона похожа на нєво,
Ой вона схожа ще й похожа, уся походочка єго.