Скотився місяць над горою

Ой зійшов місяць серед неба і в чистому полі й очутивсь,
Він осіяв усю долину, а сам за хмару закотивсь,
Він осіяв усю долину і знов за хмару закотивсь.

А в тій долині є хатина, а в тій хатині ж й огоньок горить,
Там мати дочку вговоряє, дочка заплакана сидить. (двічі)

«Ой мамо ж, не оддайте за старого, старий ни порочка міні,
Ой як оддасте за старого, то ж буду я в сирой землі». (двічі)

…там тихо лампочка горить,
Там мати дочку научає, дочка заплакана седить. (двічі)

“Ой доню, доню, моя доню, ти в мене зіронька одна,
Не жди козаченька додому, його й на світі вже нема. (двічі)

Багато хлопців повернулось, багато декого нема,
Усі дівчата заміж вийшли, а ти чого сидиш одна?”.

“Не хочу, матінко, старого, бо він не парочка мені,
Як віддаси ж мене за нього, так лучше згнить в сирій землі!”. (двічі)

Зійшов же місяць із-за хмари, і всю ж він долину освітив,
Як освітив він ту долину та й знов за хмару закотивсь. (двічі)

А в тій долині єсть хатина, а в тій хаті огонь горить,
Там мати дочку вговоряє, дочка заплакана сидить. (двічі)

"Ой доню, доню ж моя, доню, ти в мене ж ягідка одна,
Не дожидай козака з бою, його й на світі вже нема. (двічі)

Багато хлопців поженилось, багато й де кого й нема,
Багато дівчат вийшло заміж, а ти чого сидиш одна? (двічі)

Ой, мамо, мамо, моя мамо, старий не парочка мені,
Як оддаси мене за його, то краще гнить в сирій землі. (двічі)

На горі ой да на високій, там сизокрил орел сидить,
Там мати доньку вговоряє, донька заплакана сидить. (двічі)

"Ой доню, доню моя мила, ти в мене ягідка одна,
Не жди, не жди, бо він не прийде, його на світі вже й нема. (двічі)

Багато хлопців поверталось, багато їх уже нема,
Багато дівчат вийшло заміж, а ти чого сидиш одна?" (двічі)

"Ой мамо, не люблю старого, старий не парочка мені,
Як віддаси мене за нього, я буду гнить в сирій землі!" (двічі)

Зійшов же місяць за ту гору та вгору високо піднявсь,
Та й освітив усю долину та й знов за хмару заховавсь. (двічі)

А в тій долині єсть хатина, там тихо лампочка горить,
Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить. (двічі)

ー Ой доню ж, доню, моя доню, ти в мене галочка одна,
Не дожидай його додому, його й на світі вже нема. (двічі)

Багацько хлопців поверталось, багацько де кого й нема,
Багато дівчат заміж вийшло, а ти чого сидиш сама? (двічі)

ー Не хочу ж, мамо, за старого, старий не парочка мені,
Як оддаси мене за його, то зогнію в сирій землі. (двічі)

ー Іди ж ти, доню, за старого, старий жалітиме тебе,
І будеш жить за ним щасливо, і будеш згадувать мене. (двічі)

Зійшов місяць над горою і всю далину освітив,
Він освітив усю далину, а сам за хмару закатівсь. (двічі)

А в тій далині єсть хатина, в тій хаті огоньок гарить,
Там мати дочку научає, дочка й заплакана сидить. (двічі)

– Ой доню-доню, мая доню, ти в мене зірочка одна,
Не дожидай, кого любила, його давно уже нема. (двічі)

Багато хлопців паженилось, багато декого нема,
Багато дівчат вийшло заміж, а ти чого сєдіш адна? (двічі)

– Не віддай, мама, за старого, старий не парачка мені,
А віддаси ти за старого, буду лежать в сирой зємлі. (двічі)

Ой зійшов місяць над горою та й всю долину освітив,
Як освітив же він долину, а сам за хмару закотивсь. (двічі)

А в тій долині є хатина, в хатині лампочка горить,
Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить. (двічі)

ー Ой доню, доню моя, доню, ти в мене зіронька й одна,
Не жди козаченька додому, його й на світі вже й нема. (двічі)

ー Багато хлопців повертались, багато їх уже й нема,
Усі дівчата вийшли заміж, а ти чого сидиш одна? (двічі)

Ой посадила я гвоздичок, а той гвоздичок не зійшов,
Ой як же його не любити, як він до серця підійшов. (двічі)

Ой вийшов місяць із-за хмари, та вп’єть за хмару закотивсь,
Та й освітив ясну долину, та й знов за хмару закотивсь. (двічі)

А в тій долині є хатина, а в хаті тій огонь горить,
Там мати дочку научає, дочка заплакана сидить. (двічі)

– Ой доню, рідна моя доню, ти в мене донечка одна,
Не жди, не прийде він додому, його й на світі вже нема. (двічі)

Багато хлопців повертались, багато де-кого нема,
Багато дівчат вийшло заміж, а ти чого сидиш сама? (двічі)

– Ой мамо, рідна моя мамо, я в тебе донечка одна,
Не віддай мене за старого, старий – не парочка моя. (двічі)

Мені мама вой да й говорила, часто й повторяла:
«Не люби ж …шарлатана, бо доля й пропала».

Дочка й мами вой да й не слушала, свій розім держала,
Через того вой да чорнявого в больницю й попала.

А в болниці вой да й дві сестриці, в обох карі глазки,
Одна сестра дєлаєть уколи, друга – перевʼязки.

Доктарь ходе вой да й по больниці, на ньом чорні бручки,
Ой як міне вой да надоїли докторськії ручки.

Тече річка невеличка понад слободою,
Взяла дівка нові відра й пішла за водою,
Взяла дівка нові відра й пішла за водою.

Іще води не набрала, стала й подумала,
За миленьким зажурилась, та й у воду впала.

Біжить батько, біжить мати і кричать "ратуйте",
А дівчина отвічає – за мной не жалкуйте,
А дівчина отвічає – за мной не жалкуйте.

– Калина-малина, чого в лузі стоїш,
Чого в лузі стоїш та й не розцвітаєш? (двічі)

– А я в лузі стою та й не розцвітаю,
Полюбила парня, якусь думку маю. (двічі)

А я думку маю, ще й думати буду,
Полюбила парня, зроду не забуду. (двічі)

А в неділю вранці, ще й сонце не сходить,
А вже мій миленький по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, гостру саблю носе,
Гостру саблю носе, камандіра просе. (двічі)

– Командіре, братце, атпусти додому,
Оставив дівчину, сам не знаю кому. (двічі)

Їде-їде козак, ворота минає,
А дівчина стоїть, сльози проливає. (двічі)

– Ой, куда ж ти їдеш, ворота минаєш,
Я ж твоя кохана, чи ти не впізнаєш? (двічі)

– Якби ж ти, кохана, одного кохала,
Як скрився за гору, сина б ти не дбала. (двічі)

– Я сама не дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, в лузі під вербою. (двічі)

– Калина-малина, чого в лузі стоїш,
Чого в лузі стоїш та й не розцвітаєш? (двічі)