Як сяду я край віконця
| Назва | Як сяду я край віконця |
|---|---|
| Жанр | Пісні з особистого та родинного життя |
| Мотив | Кохання, Потопання |
| Дата запису | 1 серп. 1991 р. |
| Місце запису | с. Морозівка, Балаклійський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина |
| Виконавці | Іванько Парасковія Іванівна (1912), Костянтинова Ганна Дмитрівна (1911), Мороз Ганна Яківна (1918) |
| Збирачi | Дмитро Лебединський, Олена Балака |
| Транскрипція | Оксана Бабенко |
Слухати аудіо
Як сяду я край віконця протів ясного сонця,
Протів ясного сонця виглядати чорноморця.
Протів ясного сонця виглядати чорноморця.
Чорноморець з поля їде, ще й четверо коней веде.
Чорноморець з поля їде, ще й четверо коней веде,
На п’ятому вороному у жупані голубому.
Я думала, він додому - він поїхав до Дунаю.
Він поїхав до Дунаю, ще й до бистрого краю.
Став же коней напувати, стала вода прибувати,
Стала вода прибувати, чорноморець потопати.
Чорноморець потопає та й на милу гукає:
– Ратуй, ратуй, моя мила, коли вірно любила!
– Ой рада б я ратувати, так не вмію я плавати,
Поки людей я созвала, чорноморця не застала.
– Якби човен та веселце, ратувала б тебе, серце. (двічі)
Поплів милой за водою, осталася я вдовою.
Поплів милий річечками, зосталася з діточками.
