Головна
Як сяду я край віконця

Як сяду я край віконця

Назва	Як сяду я край віконця
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Кохання, Потопання
Дата запису	1 серп. 1991 р.
Місце запису	с. Морозівка, Балаклійський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Іванько Парасковія Іванівна (1912), Костянтинова Ганна Дмитрівна (1911), Мороз Ганна Яківна (1918)
Збирачi	Дмитро Лебединський, Олена Балака
Транскрипція	Оксана Бабенко

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 3Подобається Поділитися

Як сяду я край віконця протів ясного сонця,
Протів ясного сонця виглядати чорноморця.

Протів ясного сонця виглядати чорноморця.
Чорноморець з поля їде, ще й четверо коней веде.

Чорноморець з поля їде, ще й четверо коней веде,
На п’ятому вороному у жупані голубому.

Я думала, він додому - він поїхав до Дунаю.
Він поїхав до Дунаю, ще й до бистрого краю.

Став же коней напувати, стала вода прибувати,
Стала вода прибувати, чорноморець потопати.

Чорноморець потопає та й на милу гукає:
– Ратуй, ратуй, моя мила, коли вірно любила!

– Ой рада б я ратувати, так не вмію я плавати,
Поки людей я созвала, чорноморця не застала.

– Якби човен та веселце, ратувала б тебе, серце. (двічі)

Поплів милой за водою, осталася я вдовою.
Поплів милий річечками, зосталася з діточками.

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:07 100	Ой як сяду край віконця	Пісні з особистого та родинного життя 1 Козацькі	с. Гетьманівка, Шевченківський район	03:07	Ой як сяду край віконця й протів ясного сонця, Протів ясного сонця й виглядати чорноморця. Чорноморець з поля їде, шестеро коней веде, На сьомому вороному й у жупані голубому. На сьомому вороному й у жупані голубому, Не поїхав він додому, а поїхав... Став він коней напувати, стала хвиля прибувати, Стала хвиля прибувати, чорноморець став втопати. Чорноморець потопає та й на милую гукає: "Рятуй, рятуй, моя мила, коли вірно любила!". "Ой рада б я рятувати, так не вмію я плавати!", "Біжи, мила, хоч по люди, може жаль кому буде!". "Біжи, мила, хоч по люди, може жаль кому буде!", Поки люди ізійшлися, чорноморець утопився.
0:00 03:47 100	Як устану я раненько	Пісні з особистого та родинного життя 1 Козацькі	с. Олександрівка, Валківський район	03:47	Як устану я раненько, Та й умиюся біленько, ей! Та й сяду я край віконця, Проти ясного сонця. Та й сяду я край віконця, Проти ясного сонця, Проти ясного сонця, Виглядати чорноморця. Чорноморець не сам іде, Дев’ятеро конів веде, ей! На десятім вороному, ей! Сам в жупані голубому. Я думала він додому, Він поїхав до Дунаю, ей! Там став коней напувати, ей! Стала хвиля воду гнати. Став він коней напувати, Стала хвиля воду гнати, ей! Стала хвиля воду гнати, ей! Чорноморець потопати. Чорноморець потопає, Та й на милую гукає, ей! Ратуй, ратуй, моя мила, ей! Коли вірно любила. Ой, рада б я ратувати, Так не вмію я плавати, ей! Якби човен та весельце, ей! Рятувала б тебе, серце. Поки людей ізібрала, Чорноморця утеряла, ей! Поки люди ізішлися, ей! Чорноморець утопився. Пливи, пливи за водою, Остаюся я вдовою, ей! Пливи, пливи річечками, ей! Остаюся з діточками. Пливи, пливи річечками, Остаюся з діточками, Пливи, пливи вузенькими, ей, Остаюся з маленькими!
0:00 06:14 100	Під вишнею-чирешнею я з милим стояла	Пісні з особистого та родинного життя 1 Балади	с. Гетьманівка, Шевченківський район	06:14	Під вишнею-чирешнею я з милим стояла, Ой чого ж я сумна стала, як з милим розсталась? Еей, чого ж я сумна стала, що з милим розсталась Сіда милий у машину, їде в Москівщину, А дівчині атвічає: «Я тебе покину». Еей, а дівчині атвічає: «Я тебе покину». Привикайте, карі очі, сами ночувати, Хоч привикли не привикли – треба привикати. Еей, хоч привикли не привикли – треба привикати. Чорнявого не забуду, з русим спать не ляжу, Як згадаю й чорнявого, та й гірко заплачу. Еей, як згадаю й чорнявого, та й гірко заплачу. Тече річка невеличка понад слободою, Взяла дівка нові відра – пішла за водою. Еей, взяла дівка нові відра – пішла за водою. Іще й води не набрала, стала постояла, Й за козаком зажурилась та й у воду впала. Еей, за козаком зажурилась та й у воду впала. Біжить батько, біжить мати і кричать: «Рятуйте!», А дівчина отвічає: «За мной не жалкуйте». Еей, а дівчина отвічає: «За мной не жалкуйте». Було б тоді жалкувати, як була мала я, А тепер передо мною й могила сирая. Еей, а тепер передо мною й могила сирая. Вернувсь козак з Москівщини та й питає роду: «А де ж тая й дівчинонька, шо упала в воду? Еей, а де ж тая й дівчинонька, що упала в воду?» Нема тії дівчиноньки, осталась дитина, Хитається по всім світі, бідна сиротина. Єей, хитається по всім світі, бідна сиротина.