Цифровий архів фольклору

Забєлєлі снєжки, забєлєли бєли,
Та й по крутой горє.

Та й по крутой горє,
Заболєло тєло козацкоє ж бєло
Та й в чужой сторонє.

Та й в чужой сторонє,
Товаришу-брате, вірний товаришу,
Ой скоро я й умру.

Та й скоро я й помру,
Зроби мені, брате, вірний товаришу,
Ой з клен-дерева труну.

Та й з клен-дерева й труну,
Ой де ж тобі, брате, вірний товаришу,
А й з клен-дерева й узять?

Чорноморець, мамінько, ой чорноморець,
Вивів мене ой, босую, ой на морозець,
Вивів мене ой, босую, та й на морозець.

Вивів мене, босую, ой, та й питає:
Чи є мороз, дівчинонько, ой чи немає?
Чи є мороз, дівчинонько, ой чи немає?

Немає морозу, ой, сама роса,
Простояла з чорноморцем ой нічку боса,
Простояла з чорноморцем ой нічку боса.

Простояла ніченьку ой, та й байдуже,
Бо я того чорноморця ой люблю дуже,
Бо я того чорноморця ой люблю дуже.

Ой красна, рясна колинонька в лузі
Ой дай Боже,
Ой красна, рясна колинонька в лузі,
Святий ве(чір)!

А ще красніша у Миколи дочка,
Ой дай Боже.
А ще красніша у Миколи дочка,
Святий ве(чір)!

В Миколи дочка, дівка Апроська,
Ой дай Боже,
В Миколи дочка, дівка й Апроська.
Святий ве(чір)!

Та по двору ішла, як зоря зойшла,
Ой дай Боже,
По двору ішла, як зоря зійшла,
Святий ве(чір)!

Та в світлоньку ввійшла - пани вставають,
Ой дай Боже,
В світлоньку ввійшла, пани вставають,
Святий ве(чір)!

Та чи це ж панівна, чи королівна?
Ой дай Боже.
Чи це панівна, чи королівна?
Святий ве(чір)!

Обізвався її рідний батенько,
Ой дай Боже,
Обізвався її рідний батенько,
Святий ве(чір)!

Та це не панівна й не королівна,
Ой дай Боже,
Це не панівна, не королівна,
Святий ве(чір)!

Це моя дочка, дівка Апроська,
Ой дай Боже,
Це ж моя дочка, дівка Апроська,
Святий ве(чір)!

Ой ходила Дєва Марія
по крутій горі.

По крутій горі.
Знайшла древо, знайшла древо,
В шовковій траві.

В шовковій траві.
А в тім древі, а в тім древі,
Церковка стоїть.

Церковка стоїть.
А в тій церкві, а в тій церкві
Три гроба лежить.

Три гроба лежить.
Що перший гроб, що перший гроб -
Сус Христос лежить.

Сус Христос лежить.
А другий гроб, а другий гроб -
Іван Хреститель.

Іван Хреститель.
А третій гроб, а третій гроб -
Дєва Марія.

Дєва Марія.
Над Ісусом Хрестительом
Книги читають.

Книги читають.
Над Іваном Хрестительом
Свічі палають.

Свічі палають.
Над Дівою Марією
Роза розцвіла.

Роза розцвіла.
З-під той рози, з-під той рози
Та й вилетів птах.

Та й вилетів птах.
Та й полетів, та й полетів
Аж під небеса.

Аж під небеса,
А небеса, а небеса
Розтворилися.

Розтворилися.
Й усім святим, й усім святим
Поклонилися.

Та й ходили, та блудили три коляднички,
Виноград, ой красне-зелене вино.

Та шукали та питали того пана двора,
Виноград, ой красне-зелене вино.

Оце ж того пана двір, шо високий чистокіл,
Виноград, ой красне-зелене вино.

Кришталеві ворітця одчиняються,
Виноград, ой красне-зелене вино.

Його отець та матуся утішаються,
Виноград, ой красне-зелене вино.

Ой, ти, синку, ти, Миколко, ой ти чадо моє,
Виноград, ой красне-зелене вино.

Не служи ти королю, служи Богу-царю,
Виноград, ой красне-зелене вино.

Дивноє диво, яко нарождене, Сус Христос народивсь,
Що породила та й Діва Марія, хотіла потаїть,
Що породила та й Діва Марія, хотіла потаїть.

Хотіла потаїть,
Темної ночі, яко со звіздою, воздушком прикрить,
Темної ночі, яко со звіздою, воздушком прикрить.

Воскрікнули та й три анголи, ріки розлились,
На Рождество Боже Христовоє сади розцвіли,
На Рождество Боже Христовоє сади розцвіли.

Воскрікнули та й три анголи, з небес летючи:
— Не бійсь, не бійсь, та й Діва Марія, це Сус Христос наш,
— Не бійсь, не бійсь, та й Діва Марія, це Сус Христос наш!

Ішла вдова, ішла вдова до.., ох і долиною жи
З маленькою ди.., ох і дитиною.

Сіла вдова, сіла вдова спо.., ох і спочивати жи,
Мале дитя го.., ох і годувати.

Мале дитя, мале дитя го.., ох і годувати жи,
Де взялися три, ох і три бурлаки.

Де взялися, де взялися три, ох і три бурлаки жи,
Хотять вдову за.., ох і зарубати.

Хотять вдову, хотять вдову за.., ох і зарубати жи,
Мале дитя з собой, ох і з собой взяти.

Та забєлєли снєжки,
Ой по битой дорожкє,
Ой по крутой горє.

Ой по крутий горі, да ой,
Та ніхто не заплаче,
Ой ні батько, ні мати,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат, ні сестра, да ой,
Та хіба ж той заплаче,
Ой запечалиться,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат, ні сестра, да ой,
Ти товаришу вірний,
Ой ти братіку рідний,
Ой скоро ж я й помру.

Ой скоро ж я й помру, да ой…

Чи я в тебе, ненько моя, чи я в тебе лишня?
Що ти мене сюди дала, де я й не приви(шня).

Чи я в тебе, моя ненько, весь хліб переїла?
Що ти мене сюди дала, де я й не хоті(ла).

Ой не видно Чернещини, тіки видно верби,
Туди мою головоньку щовечіра ве(рне).

(Ой не видно Чернещини, тіко видно димарі,
Уже мої брати, сестри посвітили хвонарі.

Ой не видно Чернещини, тіки видно хати
Уже мої брати, сестри полягали спати).

Ой піду я понад лісом, щось у лісі туже,
А то ж моя стара ненька робити незду(жа).

Ой піду я ж понад лісом, щось у лісі плаче,
А то моя стара ненька робити не ба(че).

Гиля, гиля, сірі гуси,
Гиля гиля, на ставок,
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, на часок.
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, на часок.

Гиля, гиля, сірі гуси,
Гиля, гиля, в суточки,
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, шуточки.
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, шуточки.

Гиля, гиля, сіри гуси,
Гиля, гиля, на Дунай,
Завʼязала світ головці,
Тепер сиди та й думай.
Завʼязала світ головці,
Тепер сиди та й думай.

Гиля, гиля, сірі гуси,
Гиля, гиля, в лободу,
Завʼязала світ головці,
Більш до тебе не прийду.
Завʼязала світ головці,
Більш до тебе не прийду.

Годіка через чотири
Мать придане собрала,
За помєщіка старого
Дочку замуж оддала.
За помєщіка старого
Дочку замуж оддала.

Я помещіка старого,
Я й до гроба не люблю,
А к мальчішкє, к молодому,
Я й сама к нєму пойду.
А к мальчішкє, к молодому,
Я й сама к нєму пойду.

Коваль, коваль, коваль, коваленко ж,
Чом не куєш желіза тонень(ко)?

Чом не куєш желіза тоненько ж,
Чи й у тебе желіза нема?

Чи й у тебе желіза немає,
Чи й у тебе сталі не хвата?

Єсть у мене желіза вдоволі ж,
Єсть у мене дівка до любо(ві).

Вона мені горя наробила ж,
Що звечора й постіль постели(ла).

Що й звечора постіль постелила ж,
А з півночі сина спороди(ла).

А з півночі сина спородила,
На світанку в криницю зноси(ла).

Ой дай, Боже, снігу та морозу ж,
Щоб криниця й до дна вимерзла.

Ой дай, Боже, снігу та морозу ж,
Щоб замело й стежки та доро(жки).

Щоб замело стежки та дорожки ж,
Щоб не взнали прокляті воро(жки).

Щоб не взнали, куди я ходила ж,
Щоб не взнали, кого я й носи(ла).

(Ой галочки-чубарочки, круті гори вкрили,
Гей-гей, гей-гей, круті гори вкрили. (двічі)

Молодії некрутики жалю наробили,
Гей-гей, гей-гей, жалю наробили. (двічі))

Ой галочки-чубарочки, підніміться вгору,
Гей-гей, гей-гей, підніміться вгору. (двічі)

Молодії некрутики, верніться додому,
Гей-гей, гей-гей, верніться додому. (двічі)

Ой раді б ми вертатися – майор не пускає,
Гей-гей, гей-гей, майор не пускає. (двічі)

Та не так вже той майор – майорова мати,
Гей-гей, гей-гей, майорова мати. (двічі)

Та й хоче нашой червоной кров’ю річки наповняти,
Гей-гей, гей-гей, річки наповняти. (двічі)

Хоче нашими білими костями ями закидати,
Гей-гей, гей-гей, ями закидати. (двічі)

Ой хоче нашими білими костями містки будувати,
Гей-гей, гей-гей, містки будувати. (двічі)

Злетів соловейко та й на віконечко,
Щедрій вечір, добрій вечір!

У світлоньку та заглядає,
Щедрій вечір, добрій вечір!

А світлонька та й не метена,
Щедрій вечір, добрій вечір!

А Оленка та й не чесана,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Ой, як же їй та чесаній бути?
Щедрій вечір, добрій вечір!

Краяли свитку та й укоротили,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Обрізочки та й на поясочки,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Старостоньки та й на причілоньки,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Ой на горі там сосонка,
Ой на горі там соснонька, там стояла дівчинонька. (двічі)

Вона плакала-ридала, (двічі)
Вона плакала-ридала, на шлях битий поглядала. (двічі)

Битим шляхом козаки йдут, (двічі)
Битим шляхом козаки йдут, з-під милого коня ведут. (двічі)

Ой ти, коню сивогривій, (двічі)
Ой ти, коню сивогривій, де ж мій милий чорнобривій? (двічі)

Там твій милий ранєн лежит, (двічі)
Там твій милий ранєн лежит, правой ручкой шаблю держе. (двічі)

А лєвою воду носе, (двічі)
А лєвою воду носе, товариша свого просе. (двічі)

Ти, товаришу, мій брате, (двічі)
Ти, товаришу, мій брате, напиши письмо до хати. (двічі)

(Ой рад би я написати, (двічі)
Ой рад би я написати, так не вмію я читати. (двічі)

Возьми, мати, піску жменю, (двічі)
Возьми, мати, піску жменю та посій же на каменю. (двічі)

Як той пісок з камня зійде, (двічі),
Як твой пісок з камня зійде, то твій синок з войни прийде. (двічі)

Нема піску, нема сходу, (двічі)
Нема піску, нема сходу, нема сина із походу. (двічі)

Ой у нашому селі, ой у нашому селі,
Ой у нашому селі були хлопці москалі

Вели конів до води, вели конів до води,
Вели конів до води за шовкові поводи.

Весняночка-паняночка,
А де твоя дочка?
У садочку на пісочку
Вишива сорочку.

А в нашого та й Іванка
На хаті витушка,
Одна була та Олєчка,
Та й та щебетушка.

Журилася молодая Галя й,
Журилася молодая й Галя:
Як я й буду неньку забува(ти)?

Як я буду неньку й забувати,
Як я й буду свекру привикати,
Як я буду свекрусі годи(ти)?

Як я буду свекрусі годити?
Рано, пізно по воду ходити,
Молодого Василька люби(ти)?

Обізвався молодий Василько й,
Обізвався молодий Василько:
Єсть у мене три нагайоч(ки).

Єсть у мене три нагайочки,
Одна буде неньку забувати,
Друга буде свекру привика(ти),

Друга буде свекру привикати,
Третя буде свекрусі годити,
Молодого Василька люби(ти).

Походила молодая Галя по новім двору,

По новім двору,
Виганяла селезенька на тиху й воду.

На тиху й воду,
Пливи, пливи, селезеньку, тихо й по воді.

Тихо й по воді,
Прибудь, прибудь, мій батенько, тепер же й к міні.

Тепер же й к міні,
Ой, дай мені порадоньку, бідній сироті.

Бідній сироті,
Ой, рад би я, дитя моє, прибути й к тобі.

Прибути й к тобі,
Насипали сирой землі на руці й мої.

На руці й мої,
Склепилися ой карії очі, не глянуть к тобі.

Та й усі зорі піднялися, й а місяць підбився,
Та й усі хлопці на вулиці й, та й а мій опізни(вся).

Та й а мій опізнився,
Та й чого ж він й опізнився й, та й що дома нема(є).

Та й шо дома й немає –
Він в чистім полі край Дунаю й, він коня й напува(є).

Він коня напуває,
А й а кінь ірже ж, води й не п’є й, та й шлях-дорожку й чу(є).

Та й шлях-дорожку й чує,
Ой десь мій милий, чорнобривий, та й з другою й ночу(є).

Він з другою й ночує,
Ой ночуй, ночуй, мій миленький, та й ближче й пригорта(йся).

Та й ближче й пригортайся,
Та й а до мене й, молодої, та й більш не поверта(йся).