Гиля, гиля, сірі гуси

Чогось мені тяжко-важко, мабуть, скоро я й умру, ее-ей, Ой, підіте ж, приведіте, кого вірно я й люблю.

Кого вірно я й люблю, ее-гей,
Люблю, мамо ж, того й парня, шо й кудрява голова.

Шо й кудрява голова, ее-гей,
Сам кудрявий, кучерявий, в його кудрі в три ряда.

В його кудрі в три ряда, ее-гей,
Розчешу я ж свої кудрі, до дівчини спать піду.

До дівчини спать піду, ее-гей,
Пішов би я же до дівчини, так не знаю, де живе.

Так не знаю, де живе, ее-гей,
Попрашу я товариша, нехай мене й відведе.

Нехай мене й відведе, ее-гей,
А товариш краще й мене, він дівчину й отобʼє.

Він дівчину отобʼє, ее-гей,
А дівчина дурна ж буде, вона ж віри не пойме.

Вона віри не пойме, ее-гей,
Вона мені не повірить, вона спати поведе.

Вона спати поведе, ее-гей,
Ляже спати на кроваті, на пуховим кожушку.

Ой коли ж той вечір та й повечоріє,
Може мій миленький та й до мене прийде.

Та й до мене прийде,
ой пойшлі до мене, до моєї хати.

До моєї хати,
До того віконця, що й лягаю й спати.

Що лягаю спати,
Ніхто й не почує, ні батько, ні мати.

Ні батько, ні мати,
А батько почує, скаже: "Хай ночує!".

Скаже: "Хай ночує!",
А мати узнає, скаже: "Хай гуляє!".

Та й усі зорі зайнялися, та й а місяць підбився,
Та й усі хлопці на улиці, та а й мій опізни(вся).

Та ой чого ж він опізнився, та й що дома нимає,
Та й в чистім полі край Дунаю ж, та й коня напува(є).

Та й а кінь ірже, та й води не пʼє, он дорожечку чує,
Та й десь мій милий чорнобривий та й з другою ночу(є).

Та й ночуй, ночуй, розсукин син, та й ночуй, пригортайся,
Та й а до мене, молодої, та й повік не верта(йся).