Цифровий архів фольклору

Вигрібай, мати, жар, жар,

Вигрібай, мати, жар, жар,
Коли тобі дочки жаль, жаль,
Кидай у піч дрова,
оставайсь здорова, у!

Кидай у піч тріски,
Покотилися сліз(ки).

Ой ходив донець, та й сім год по Дону,
Ой на восьмом году сам додому йду.

На восьмом году сам додому йду,
Ой не сам же я йду, ше й коня веду.

Не сам же я йду, ше й коня веду,
А обняла ночка возлє лєсочка.

Обняла ночка возлє лєсочка,
А прив’язав коня возлє явора.

Прив’язав коня возлє явора,
А й сам ложився спать возлє коника.

Сам ложився спать возлє коника,
Ой чи спав, чи не спав та й прокинувся.

Чи спав, чи не спав та й прокинувся,
А прилізла к єму лютая змія.

"Чи ти спиш, донець, а чи так лежиш,
А й уставай, донець, я правду скажу.

Уставай, донець, я правду скажу,
А я правду скажу про твою жену.

Шо твоя жена у розброд пішла,
А коні вороні порозпродала.

Коні вороні порозпродала,
А й синів-соколів порозогнала".

Пішов же донець по своїм добру,
Ой жена молода ворота одчиня.

Жена молода ворота одчиня,
Ой шапочки не зняв, "здоров" не сказав.

Шапочки не зняв, "здоров" не сказав,
Ой жені молодій з плєч головку зняв.

Пішов же донець по своїм добру,
А й коні вороні по станках стоять.

Коні вороні по станках стоять,
А сини-соколи за столом сидять.

Заплакав донець, головку обняв,
А й шо лютій змії віроньки дав.

Як піду я ой лугом-бережечком,
Понад Дунаєчком,
Та й найду я же те вино,
Що по воді же полягло.
Найду я.

Нащо мені те зелене вино,
Що по воді полягло,
Нащо мені.

Єсть у мене ой мій батенько
У раю,
Як Ісус Христос у раю,
Єсть у мене.

Кругом млина й калина, кругом млина калина.

Ше й віттячко схилила, ше й віттячко схилила.

Туда поїхав Іванко, туда їхав Іванко.

Вирвав квітку із верби, вирвав квітку із верби.

Узяв дівку без ноги, та взяв дівку без ноги.

Вирвав квітку колючу, вирвав квітку колючу.

Та взяв дівку вонючу, та взяв дівку вонючу.

Садила, полола червону розу,
Зривала, кидала на бистру рєку. (двічі)

Зривала, кидала аж на ворота,
Не смійся, козаче, шо я сирота. (двічі)

Не смійся, козаче, шо я сирота,
Якби прийшов сватать, то я б не пішла. (двічі)

«Не бійся, дівчино, сватать не прийду,
Поїду в Росію, багачку знайду». (двічі)

Об’їхав Росію, села й города,
Не найшов такої, як ця сирота. (двічі)

Під’їхав коником аж під ворота:
«Вийди, дівчино, вийди, сирота!».(двічі)

Вийшла дівчинонька та й засмучена,
По личеньку видно, шо заручена. (двічі)

Як піду я в ліс по дрова та й зрубаю йолку,
Завів мене дурний розум в чужу, в чужу стороно(ньку). (двічі)

А в чужій же сторононьці ні отца, ні неньки,
Тільки в саду вишневому співа, співа солове(йко). (двічі)

Як зорву я з рожі квітку та й пущу на воду,
Пливи, пливи, з рожі квітка, аж до, аж до мого ро(ду). (двічі)

Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться,
Ждала, ждала мати дочку та й ста-, та й стала жури(ться). (двічі)

Ой зімонько, молодице,
Гарні книші, паляниці,
Добрі з меду товченики,
А в сметані вареники,
Гей, гу, гей, гу!

А пляшечки-чарушечки
Витинають дрібушечки,
А барило качається,
Своїх діток втішється,
Гей, гу, гей, гу!

Горе ж тому ай лебедику ж самому,
Що й поросло ой біле пір'я ой по йому.

Що поросло ай біле пір'я по йому,
То ж не пір'я, то й то дівоцька ой краса.

Ай то дівочая краса,
Ай хіба вчора ой не неділенька була?

Хіба вчора ай не неділенька була?
Що й у дівки ой не розчесана коса.

Що у дєвки ай не розчесана коса,
Чого в дєвки ой позаплакані глаза?

Чого в дєвки ай позаплакані глаза?
Либонь дєвка ой мале дитя та й зродила.

Либонь дівка ай мале дитя зродила,
А й зродивши, ой на Дунай річку ой однесла.

Пливи, пливи, ай мале дитя, Дунайцем,
А я піду ой погуляю ой з молодцем.

Пливи, пливи, ай мале дитя ж, ріками
А я піду ой погуляю ой з дівками.

Сьогодні я тут же, й а завтра ой уєду,
Будеш, мила, припадати аж до мого й слєду.

"Я й не припадала, припадать не буду,
Горювала я з тобою, ще й без тебе буду".

Ой убито-вбито, завезено в жито,
Червоним(чорним) шолком, китайкою личенько покрито.

Прилетіла пава, серед жита впала,
Та й підняла китайочку та й защебетала.

Ой галечки та чубашечки ой круту гору вкрили да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ой круту й гору вкрили.

Молоденькі та й некрутики ой жалю наробили да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ой жалю наробили.

(Ой не так жалю, ой не так жалю, ох і як поговору да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ох і як поговору.)

Ще ж на тую та дівчиноньку, а й що чорнії брови да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, та й що чорнії брови.

Та як сів Сус Христос та вечеряти,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Та прийшла к йому та Божая Мати,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Подай, синку, ключі золотії,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людям на весь вечір!

(Та й одімкнемо та рай і та пекло,
А однії душі та не випускаєм,
Бо одна душа согрішила,
Батька, матір налаяла,
Старшій сестриці брешеш казала,
А старшому братові дулі давала.
А я не давала – тіко подумала,
Щедрій вечір, добрій вечір,
Добрим людям на весь вечір!)

Нова рада стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна весь світ осіяла. (двічі)

Як місяць підбився, Ісус Христос родився,
А младенець перед Богом ризами оповився. (двічі)

Перед тим дитятком пастушки з ягнятком,
На колінця припадали, Господа сохваляли. (двічі)

– Ой, Господи, Царю, прийми нашу славу,
Пошли, Боже, многа лєта сьому дому, господарю. (двічі)

Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився,
Щоб і цей же пан-хазяїн по вік нічим не журився. (двічі)

Дай, Боже, вечір добрий! З празничком вас!

Мати Марійку родила,

Мати Марійку родила,
Місяцем обгородила,
Сонечком підперезала,
До свекрухи виряжа(ла), у!

Долина широка, калина висока,
Аж до долу гілля гнеться. (двічі)

Під той калиною, під той червоною,
Стояв козак з дівчиною. (двічі)

А дівчина плаче ше й гірко ридає,
Свою долю проклинає. (двічі)

Якби знала долю, якби ж знала долю,
Не стояла б я з тобою. (двічі)

Простояла щастя, простояла долю,
Дівчиною молодою. (двічі)

Ой за тучами, ох і громовими, а й сонечко не сходить,
Та й за вражими ой ох і ворогами та й мой милой не хо(дить).

Ой розступіться, ох і росойдіться а й чорні хмари різно,
Та й прийди, прийди ох і мой миленькой ой хоч не рано, пі(зно).

А й що я млада, ох і младолєтка а й всю ночку й не спала,
Та всю ноченьку ох і я й не спала, ой столи застилала.

Ой столи мої ох і тесовії, а й скатерті ллянії,
Ой пройшли, пройшли....літа молодії.