Ой орьол ти орьол

Ой, орьол, ти орьол, ти таваришу мой,
Ти лєтаєш високо, ти биваєш далєко. (двічі)

Ти лєтаєш високо, ти биваєш далєко,
Чи не був(и) ти, орьол, над моєю (й) стороной. (двічі)

Чи не був ти, орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя (й) дєточка за мной? (двічі)

Вона журиться ще й печалиться,
За тобою, козаком, побивається. (двічі)

Ой орьол, ти й орьол, сизокрилий орьол,
Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой? (двічі)

Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой,
Ой чи бачив ой ту дівчину, котра журиться за мной? (двічі)

Котра журиться, ще й печалиться,
І за мною, серденям, побивається. (двічі)

В мене батько, як цвіт, зав'язав мені мені світ,
А матуся, як зоря, та й рано заміж оддала. (двічі).

Рано заміж оддала,
У великую сім'ю та й у чужую сторону. (двічі)

(А велика сім'я вся вечерять сіда,
А мене молоду посилають по воду.

А я по воду йшла, усміхалася,
А з водою ішла, прислухалася.)

Щось у хаті гомонить, мати сину говорить:
"Чом горілочки не п'єш, чом ти жіночки не б'єш?" (двічі)

(Як горілочки пить, то головка болить.
Нащо жіночку бить? вона вміє все робить.

І спекти, і зварить, і до мене говорить.)

Ой орьол, ти й орьол, ти товариш мой родной,
Ти літаєш високо, ой ти биваєш далєко.

Ти літаєш високо, ти буваєш далєко,
Чи не був ти й орьол, над моєю стороной?

Чи не був ти й орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя діточка за мной?

Чи не журиться моя діточка за мной,
Вона журиться ще й печалиться.

Вона журиться ще й печалиться,
За тобою, козаком, побивається.

Ой орьол, ти, орьол, ти товаришу мой,
Чи літав ти, орьол, на Вкраїнушку домой? (двічі)

Чи летав ти, орьол, на Вкраїнушку домой,
Чи не бачив дівчиноньку, чи не журиться за мной? (двічі)

Вона журиться ше й пєчалиться,
За тобою, козаком, побивається! (двічі)

Соловєй ти мой, скучной, скучной, невесьол,
Ой головку й повєсіл, зьорна не клюйош.

Клювал би я ж зьорна, так волюшкі ж нєт,
Ой співал би я пєсню, так голосу нєт.

Співал би ж я пєсню, так голосу ж нєт,
Ой стєпі та й байкали ссушили мєня.

Стєпі та й байкали ссушили ж мєня,
Ой молода дєвчонка в саду гуляла.

Молода дєвчонка в саду гуляла,
Гуляла, гуляла, сдєлалась больна.

Ти й орьол, ти й орьол, ти товаришу мой,
Ти літаєш високо, ти биваєш далєко. (двічі)

Ти літаєш високо, ти биваєш далєко,
Чи не був ти й, орьол, над моєю стороной? (двічі)

Чи не був ти й, орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя дєточка за мной? (двічі)

Вона журиться ше й печалиться,
За тобою, козаком, побивається. (двічі)

Ой як сяду край віконця й протів ясного сонця,
Протів ясного сонця й виглядати чорноморця.

Чорноморець з поля їде, шестеро коней веде,
На сьомому вороному й у жупані голубому.

На сьомому вороному й у жупані голубому,
Не поїхав він додому, а поїхав...

Став він коней напувати, стала хвиля прибувати,
Стала хвиля прибувати, чорноморець став втопати.

Чорноморець потопає та й на милую гукає:
"Рятуй, рятуй, моя мила, коли вірно любила!".

"Ой рада б я рятувати, так не вмію я плавати!",
"Біжи, мила, хоч по люди, може жаль кому буде!".

"Біжи, мила, хоч по люди, може жаль кому буде!",
Поки люди ізійшлися, чорноморець утопився.

Ой у яру та й криниця ж, ой на чотирі ж зводи.

На чотирі зводи,
Та й напували та й три козаки же, ой ворониї ж ко(ні).

Ворониї коні,
Та й списали та й змалювали же, ой дівці чо.., ох і чорні бро(ви).

Дівці чорні брови,
Та й один пише, а й на бумазі же, а й другий на.., ох і на китай(ці).

Другий на китайці,
Та й третій каже: «Та й передаймо ой дівчині, ох і та й кохан(ці)».

Дівчині коханці,
А я дівчина та й воду ж брала же, ой руту й по.., ох і полива(ла).

Руту поливала,
Та й вона собі та й козаченька же, ой в гості за.., ох і зазива(ла).