Ой орьол ти орьол

Ой, орьол, ти орьол, ти таваришу мой,
Ти лєтаєш високо, ти биваєш далєко. (двічі)

Ти лєтаєш високо, ти биваєш далєко,
Чи не був(и) ти, орьол, над моєю (й) стороной. (двічі)

Чи не був ти, орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя (й) дєточка за мной? (двічі)

Вона журиться ще й печалиться,
За тобою, козаком, побивається. (двічі)

Ой орьол, ти й орьол, сизокрилий орьол,
Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой? (двічі)

Чи літав ти, й орьол, на Вкраїнушку дамой,
Ой чи бачив ой ту дівчину, котра журиться за мной? (двічі)

Котра журиться, ще й печалиться,
І за мною, серденям, побивається. (двічі)

В мене батько, як цвіт, зав'язав мені мені світ,
А матуся, як зоря, та й рано заміж оддала. (двічі).

Рано заміж оддала,
У великую сім'ю та й у чужую сторону. (двічі)

(А велика сім'я вся вечерять сіда,
А мене молоду посилають по воду.

А я по воду йшла, усміхалася,
А з водою ішла, прислухалася.)

Щось у хаті гомонить, мати сину говорить:
"Чом горілочки не п'єш, чом ти жіночки не б'єш?" (двічі)

(Як горілочки пить, то головка болить.
Нащо жіночку бить? вона вміє все робить.

І спекти, і зварить, і до мене говорить.)

Ой орьол, ти й орьол, ти товариш мой родной,
Ти літаєш високо, ой ти биваєш далєко.

Ти літаєш високо, ти буваєш далєко,
Чи не був ти й орьол, над моєю стороной?

Чи не був ти й орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя діточка за мной?

Чи не журиться моя діточка за мной,
Вона журиться ще й печалиться.

Вона журиться ще й печалиться,
За тобою, козаком, побивається.

Ой орьол, ти, орьол, ти товаришу мой,
Чи літав ти, орьол, на Вкраїнушку домой? (двічі)

Чи летав ти, орьол, на Вкраїнушку домой,
Чи не бачив дівчиноньку, чи не журиться за мной? (двічі)

Вона журиться ше й пєчалиться,
За тобою, козаком, побивається! (двічі)

Соловєй ти мой, скучной, скучной, невесьол,
Ой головку й повєсіл, зьорна не клюйош.

Клювал би я ж зьорна, так волюшкі ж нєт,
Ой співал би я пєсню, так голосу нєт.

Співал би ж я пєсню, так голосу ж нєт,
Ой стєпі та й байкали ссушили мєня.

Стєпі та й байкали ссушили ж мєня,
Ой молода дєвчонка в саду гуляла.

Молода дєвчонка в саду гуляла,
Гуляла, гуляла, сдєлалась больна.

Ти й орьол, ти й орьол, ти товаришу мой,
Ти літаєш високо, ти биваєш далєко. (двічі)

Ти літаєш високо, ти биваєш далєко,
Чи не був ти й, орьол, над моєю стороной? (двічі)

Чи не був ти й, орьол, над моєю стороной,
Чи не журиться моя дєточка за мной? (двічі)

Вона журиться ше й печалиться,
За тобою, козаком, побивається. (двічі)

Та й забілєли й снєжки,
Ой по битой дорожкє й,
Ой по крутой горє(ей).

Ой по крутой горє да ей,
Та й помирає же тєло,
Ой козацькоє же бєло й,
Ой в чужой сторонє(ей).

Забєлєли снєжки, забєлєли бєли
Та й по крутой горє.

Та й по крутой горє,
Помирає тєло солдатськоє бєло
Та в чужой сторонє.

Та й чужой сторонє,
Ніхто й не заплаче по бєлому тєлу
Та й по солдатському.

Та й по солдатському,
Тільки зажурився та й запечалився
Та й товариш його.

Та й товариш його,
Товаришу вірний, ти, братіку рідний,
Та скоро я й помру.

Та й скоро я й помру,
Зроби мєні, брате, вірний товаришу,
Та з клен-дерева й труну.

Та й з клен-дерева й труну,
Ой де ж тобі, брате, вірний товаришу,
Та клен-дерева узять?

Ой у саду,
Ой у саду суха вишня,
Там дівчина заміж ви(йшла).

Там дівчина,
Там дівчина заміж вийшла,
Красивая й молода(я).

Красивая,
Красивая й молодая,
Осталася й удово(ю).

Осталася,
Осталася й удовою,
Ще й з малою дитино(ю).

Ще й з малою,
Ще й з малою дитиною,
Сіла вдова спочива(ти).