Цифровий архів фольклору

Торох, торох, сіяв горох,
Горошку потрошку,
Утоптали чужі хлопці
Та й до нас доро(жку).

Не так вони утоптали,
Як кіньми ізбили,
Бодай же ви не дождали,
Щоб ми вас люби(ли).

Шо на нашій та й вулиці
Ряба жаба лізе,
Бодай тобі, та Марійко,
Голова й обліз(е).

Та й облізла, та й облізла,
Та й стала як тиква,
Шоб ти того та й Івана
Любити й одви(кла).

Ой нате вам, та й горяни,
Коробочку клоччя,
А нам дайте-передайте
Чорнявого хлоп(ця).

Ой Введення, нарождення,
Божого сина.

Божого сина,
Спородила,
Діва Марія.

Діва Марія,
Спородивши, Боже дитя,
Анголам дала.

Анголам дала,
Прилетіло два анголи,
З небес летячи.

З небес летячи,
Прилетіли і сказали:
— Не бійся, Діво.

— Не бійсь, Діво,
Не бійсь, Марійо,
Це ангольський глас!

(Стоїть древо зеленеє, золоті віти,
На ті віти любуються маненькі діти,
Не так діти, не так малі – царі та пани).

Васильова мати на пристоле стояла, Христа дожидала,
Радуйтесь, люди, Христос с вами будет,
Зароди вам, Боже, жито‑пшеница, всякая пашница,
Овёс да й кудрявый, ячмень кучерявый,
Гречка гречистая, просо ворочистое!

Трох-торорох, рассыпался горох на двенадцать дорог, ай сыпеть!

Дивноє диво, яко нарождене, Сус Христос народивсь,
Що породила та й Діва Марія, хотіла потаїть,
Що породила та й Діва Марія, хотіла потаїть.

Хотіла потаїть,
Темної ночі, яко со звіздою, воздушком прикрить,
Темної ночі, яко со звіздою, воздушком прикрить.

Воскрікнули та й три анголи, ріки розлились,
На Рождество Боже Христовоє сади розцвіли,
На Рождество Боже Христовоє сади розцвіли.

Воскрікнули та й три анголи, з небес летючи:
— Не бійсь, не бійсь, та й Діва Марія, це Сус Христос наш,
— Не бійсь, не бійсь, та й Діва Марія, це Сус Христос наш!

Що брат сестрі косу розплітає, рано-рано,
Що брат сестрі косу розплітає, ранесе(нько).

Косу розплітає, сестриці питає, рано-рано,
Косу розплітає, сестриці питає, ранесе(нько).

Ой, де ті кісники подівати, рано-рано,
Ой, де ті кісники подівати, ранесе(нько)?

Меншій сестриці повіддавай, рано-рано,
Меншій сестриці повіддавай, же ранесе(нько).

Летів орел Києвом, Києвом,
Та ніс хвоста кивером, кивером (двічі).

Грайте дівки без орла, без орла,
Без ясного сокола, сокола (двічі).

Аж поки я прилечу, прилечу,
Вам новини принесу, принесу (двічі).

Старим дідам орання, орання,
Чоловікам сіяння, сіяння (двічі).

Що дівчатам гречку жать, гречку жать,
Хлопцям воли поганять, поганять (двічі).

Шо в дядька, дядька,
Дядина гладка,
Не хоче вставать,
Ковбаси давать,
А дядько встає,
Ковбаси дає.

Ой на горі, на Ярусалимі,
Ой там жиди Христа уловили.

Та й уловили, умертвили,
На каторім древі розпинали.

На каторім древі розпинали,
І руки, і ножки гвоздьом прибивали.

І куди несли – ріки текли,
І ріки текли кров′яниї.

І ріки текли кров′яниї,
І во гроб його положили.

І во гроб його положили,
І тяжьолий камінь накотили.

(І терновий вінець наложили,
І во гроб його положили.

І чижьолий камінь накотили,
І стороженьку постановили.

Вся стороженька обіснула,
А Діва Марія прилинула.

Ой, сину ж мій, ой, Боже мій,
Та за кого ж ти помираєш?

Та й за кого ж ти помираєш,
Чи за нас, грєшних, страсть приймаєш?

І прийняв страсті, прийняв рани,
За всіх превославних христіани).

Ой ну, люлі, котино,
Засни, моя дитино,
Засни, засни, та й задрімай,
І нічого та й не думай,
Тільки думай те, шо спати,
А я ж буду колихати.

Ой ну, ой ну, котів два,
Сірі, білі й обидва,
Та якби ж їх пара,
То й дитина б наша спала.

Десь тут була подоляночка,
Тут вона впала, до землі припала....

Устань, устань, подоляночко,
Умий своє личко, як скляночка.
Біжи до Дунаю, візьми ту, шо скраю.