Цифровий архів фольклору

Та й нема гірш нікому, та як тій... як тій сироти(ні).(двічі)

Та й ніхто не пригорне при лихій... при лихій годи(ні). (двічі)

Та й не пригорне батько, та не при... не пригорне ма(ти). (двічі)

Та тіки та й пригорне та шо ду... шо думає взя(ти). (двічі)

Та й налетіли гуси та з дале... з далекого кра(ю). (двічі)

Та й зболотили воду та й на ти... на тихім Дуна(ї). (двічі)

Та й бодай же ви, гуси та з пір'ячком пропа(ли).(двічі)

Коло виру, виру та й широкого,
Коло Дунаєчку глибоко(го).

Ой там сиротина та ноги мила,
Вона чисту воду сколоти(ла).

Ой, де й узявся та козаченько,
Та й на вороному кониче(ньку).

Ой, став же він коня та напувати,
Та й тую сирітку проклина(ти).

Бодай ти, сирітко, більша й не зросла,
Такою малою заміж ви(йшла).

Бодай ти, козаче, та не оженився,
З вороного коня й утопи(вся).

Ой, із-за гори,
Та із-за кручі,
Ой, риплять вози йдучі.

Ой, риплять вози йдучі
Та й вози риплять, а ярма бряжчать,
Ой, воли ремигають.

Ой, воли же ремигають,
Та й попереду сам чумацький син
На сопілочку грає.

На сопілочку грає,
Ой, сопілочка та з барвіночка,
Ой, оріхове денце.

Ой, оріхове денце,
Та як заграє та трава в'яне,
Ой, болить моє серце.

Ой, болить моє серце,
Та й болять ручки та болять ножки,
Ой, пшениченьку жнучи.

Ой, пшениченьку жнучи,
Та ой як мені та й надоїло,
Ой, миленького ждучи.

Понад нашим яром та пшениченька ланом, ой,
Ой пшениченька й ла(ном).

То ту пшениченьку та й дівчинонька жала ж, ой,
Ой дівчинонька й жа(ла).

Вона козакові та всю правду й сказала ж, ой,
Ой всю правду ж сказа(ла).

Це ж тобі, козаче, та й три дорожки різні, ой,
Ой три дорожечки різні.

Ой по лу(гу), да по лугу,
Є - є та й овсєнь, та по лугу зільоному,
Є - є й ов(сєнь).

Сиз голуб літає,
Є - є та й овсєнь, та голубки питає,
Є - є й ов(сєнь).

(Ой ви, гулі, гулюшки,
Є - є та й овсєнь, та ви сиві голубушки,
Є - є й ов(сєнь).

Не слихали, не видали,
Є - є та й овсєнь, та моєї голубушки,
Є - є й ов(сєнь).)

А в мене голубочка,
Є - є та й овсєнь, та пір'ячком рябесенька,
Є - є й ов(сєнь).

Пір'ячком рябесенька,
Є - є та й овсєнь, то головкой сизесенька,
Є - є й ов(сєнь).

Ой по двору да по двору,
Є - є та й овсєнь, та по двору широкому,
Є - є й ов(сєнь).

Там ходе, похаживає,
Є - є та й овсєнь, та Іванко Іванович,
Є - є й ов(сєнь).

(Він шукає, він питає та своєї сударушки,
Не слихали, не видали та моєї сударушки?
На личко білесенька, бровками чорнесенька.
Бровками чорнесенька, станом чепурнесенька.)

Ой котилась зоря з неба та й упала додолу, да ой,
Ой упала же додолу.

Журилася та молода дівчина та й по своєму же горю, да ой,
Ой по своєму же й горю.

Ой хто ж мене, та молоду дівчину, та й одведе й додому,
Та й одведе додо(му).

Обізвався та молодий козаче та й на сірому й коню, да ой,
Ой на сірому коню.

На сірому коню, та гуляй, гуляй ой молода дівчина, да ой,
Я й одведу ж додому!

Горе ж тому ай лебедику ж самому,
Що й поросло ой біле пір'я ой по йому.

Що поросло ай біле пір'я по йому,
То ж не пір'я, то й то дівоцька ой краса.

Ай то дівочая краса,
Ай хіба вчора ой не неділенька була?

Хіба вчора ай не неділенька була?
Що й у дівки ой не розчесана коса.

Що у дєвки ай не розчесана коса,
Чого в дєвки ой позаплакані глаза?

Чого в дєвки ай позаплакані глаза?
Либонь дєвка ой мале дитя та й зродила.

Либонь дівка ай мале дитя зродила,
А й зродивши, ой на Дунай річку ой однесла.

Пливи, пливи, ай мале дитя, Дунайцем,
А я піду ой погуляю ой з молодцем.

Пливи, пливи, ай мале дитя ж, ріками
А я піду ой погуляю ой з дівками.

Недобрая годинонька була, як матуся свого сина й била,
Й а син неньці ой покорився, ой у ніженьки ой уклонився,
"За що ж мене, ой моя мати, би(ла)?"

"Як будеш ти мене, мати, бити, та й піду я на чужину жити,
А й піду я на чужину, ой там я же молод та й не загину,
А я ж молод, ой парень не жона(тий)."

"Ой вернися, мій сину, вернися, та в голубий жупан одягнися,
А й нехай я подивлюся, ой слізоньками ой умиюся,
Чи є кращий ой козак на Вкраї(ні)?"

Виходила всі тьомні лужечки, витоптала круті бережечки,
Та й не найшла ой сина свого, ой тільки найшла ой слідок його,
Де дитина ой рідна походи(ла).

"Ой зорву я кленовий листочок, та й накрию синовой слідочок,
Що б і пташки ой не літали, ой щоб зозулі та й не кували,
Синового ой сліду ж не топта(ли)."

Ой посох, пов'яв та любисточок,
Та й кленовой листочок.

Кленовой листочок,
Ой не бачила та й миленького -
Та й болить жевіточок.

Болить жевіточок,
Ой як від живота та й до серденька,
Та все тіло ой помліло.

Все тіло помліло,
Ой не бачила та й миленького,
Та й не й озьмусь за діло.

Ой, ой за (го) діло, та й ой за діло,
Та з ким я не стояла.

З ким я й не стояла,
Ой з ким стояла, та й розмовляла,
Та плакала, ридала.

Ой де великий двір, а маленький збір,
Не вся моя же родинонька,
Не вся моя же родинонька.

Ой нема родини ні половини,
Ні батенька ж з України,
Ні батенька ж з України.

Ой пошлю соловейка, пошлю маленького,
По батенька ж, по рідненького,
По батенька ж, по рідненького.

Ой іще соловейко не долітає,
А батенько ж надогад знає,
А батенько ж надогад знає.

Ой чого ж ти летиш, мій соловейко,
І з якими ж звісточками,
І з якими ж звісточками?

Од твого дитяти, од сиротяти,
Що нікому ж порядку дати,
Що нікому ж порядку дати.

А вже років двісті, як козак в неволі,
Гей, гей, у неволі, у ярмі,
Під турецьким* караулом у тюрмі. (двічі)

Понад Дніпром ходе, викликає долю:
"Гей, гей, вийди, доле, із води,
Визволь мене, серденько, із біди". (двічі)

"Ой рада б я вийти, так сама в неволі,
Гей, гей, у неволі, у ярмі,
Під турецьким караулом у тюрмі". (двічі)

Пане Богдане, нерозумний сину,
Занапастив волю ще й рідну Україну,
Гей, гей, занапастив, зруйнував,
Бо (що) в голові розуму мало мав. (двічі)

* Оригінальний варіант - "під московським караулом", який не співали в радянський час.

Повний варіант 3-го куплету:

"Не вийду, козаче, не вийду, соколе,
Бо сама я плачу, бо сама в неволі.
Гей, гей, у неволі, у ярмі,
Під московським караулом у тюрмі".

Ой журавко, журавко, (двічі)
Чого кричиш щоранку?

Ой як мені не кричать,(двічі)
Як високо вилітать?

Ой високо, високо (двічі)
Клєн-дерево й од води.

Ой далеко, далеко (двічі)
Отець, ненька од мене.

Ой хоть вони далеко, (двічі)
Так згадають легенько.

Тоді вони згадають, (двічі)
Як обідать сідають.

Тоді мене спом'януть, (двічі)
Як ложечки розкладуть.

Одна лишня ложечка: (двічі)
"Ой десь наша дочечка.

Ой десь наше дитятко (двічі)
Як на морі утятко".

Утя плава та й кряче, (двічі)
Дитя служе та й плаче.

Утя плава по морю, (двічі)
Дитя служе по горю.

Не дай Боже заболіть (двічі)
Та й нікому пожаліть.

Не дай Боже помирать (двічі)
Та й нікому поховать.

А в нашого пана береза стояла,
Щедрій вечір, щедрій вечір!

Молода Ганнушка стерегла березу,
Добрий вечір, щедрій вечір!

Стереживши кріпко заснула,
Щедрій вечір, добрий вечір!

Налетіли все раннії пташки,
Щедрій вечір, добрий вечір!

Кору поклювали, гілля поламали,
Добрий вечір, щедрій вечір!

Ой, проснулась молода Ганнуся,
Добрий вечір, щедрій вечір!

Гілля позбирала й кору позбирала,
Добрий вечір, щедрій вечір!

Та й понесла до золотарика,
Добрий вечір, щедрій вечір!

Ізкуй міні золотий віночок,
Добрий вечір, щедрій вечір!

Золотий віночок, золот перстіночок,
Добрий вечір, щедрій вечір!

Да повій, вітер, да буйнесенький
З глибокого яру же,
Прибудь, милой, ой да чорнобривой
З далекого кра(ю).

Да ой рад би я да повівати -
Яр дуже й глибокий,
Ой рад би я до тебе прибути -
Край дуже дальок(ий).

Да глибокі(високі) да явірочки,
Й а ще вищі кручі же,
Ой як мені же ой да й надоєло
Миленького жду(чі).

Да ждала год я, да ждала другий,
Да й не могла дождаться же,
Ой найняла ой да чорний ворон
Листа пересла(ться).

Да летить ворон, да летить чорний,
Та й летючи кряче же,
Передай же ой да тій дівчині,
Хай вона й не пла(че).

Да нехай вона да й не плаче,
А я тут не журюся,
Нехай вона ой да іде заміж,
А я й оженю(ся).

Да ой щоб тебе да й женихала
Лихая й година же,
Як зв'язала ой да білі ручки
Малая дити(на).

Да ізв'язала да білі ручки -
Ніхто й не розв'яже,
Ніхто ж мені ой да молоденькій
Правдоньки не ска(же).

Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть,
Ой веселая та й доріженька, куди вони йдуть. (двічі)

А вони ідуть під рясні дуби,
Та й чекаючи та й отамана, поради й собі. (двічі)

«Отамане, брате, вже й час настає,
Да й уже наше да й товариство коней сідлає!». (двічі)

Та ой чия ж то же та й пшениченька,
Та що довгії же гони.

Та й що довгії гони же,
Та ой то ж того же та й козаченька же,
Та й шо чорнії брови.

Та й що чорної брови,
Та ой чиї ж то же та й сірії воли же,
Та й по горі ходили.

Та й по горі же ходили,
Та ой то ж того же та й козаченька же,
Та й шо ми трьох любили.

Та й що ми трьох любили,
Та як первая же та й полюбила же,
Та й колечко дарила.

Та й колечко дарила,
Та як другая же та й полюбила же,
Та й білую постіль слала.

Та білую постіль слала,
Та як третяя же та й полюбила же,
Та й причарувала.

Та й причарувала,
Та чаруй, чаруй та моя же мила,
Та й коли удалося.

Та коли удалося,
Та якби мені ж з твоїм білим личком же
Та й жити довелося.