Головна
А вже років двісті

А вже років двісті

Назва	А вже років двісті
Жанр	Історичні
Дата запису	1 лип. 1979 р.
Місце запису	с. Піски-Радьківські, Борівський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Петренко Серафіма Кирилівна (1926), Поломана Серафіма Федотівна (1926), Горяник Р. Я. (невід.), Колесник Марія Миколаївна (невід.), Шевченко А. В. (невід.), Дубовик А. П. (невід.), Рибалко М. В. (невід.), Сніжко С. А. (невід.), Вакула Антоніна Григорівна (1925), Коновалова Марія Макарівна (1929), Шевченко Катерина Кузьмівна (1933)
Збирачi	Віра Осадча
Транскрипція	Катерина Курдіновська

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 7Подобається Поділитися

А вже років двісті, як козак в неволі,
Гей, гей, у неволі, у ярмі,
Під турецьким* караулом у тюрмі. (двічі)

Понад Дніпром ходе, викликає долю:
"Гей, гей, вийди, доле, із води,
Визволь мене, серденько, із біди". (двічі)

"Ой рада б я вийти, так сама в неволі,
Гей, гей, у неволі, у ярмі,
Під турецьким караулом у тюрмі". (двічі)

Пане Богдане, нерозумний сину,
Занапастив волю ще й рідну Україну,
Гей, гей, занапастив, зруйнував,
Бо (що) в голові розуму мало мав. (двічі)

* Оригінальний варіант - "під московським караулом", який не співали в радянський час.

Повний варіант 3-го куплету:

"Не вийду, козаче, не вийду, соколе,
Бо сама я плачу, бо сама в неволі.
Гей, гей, у неволі, у ярмі,
Під московським караулом у тюрмі".

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 01:46 100	Ой з-за гори та й вітер повіває	Пісні з особистого та родинного життя	с. Піски-Радьківські, Борівський район	01:46	Ой з-за гори та й вітер повіває, Ой мати дочку та й про життя й пита(є). Спитай, мати, ой сірого вутяти, Ой сіре вутя та й на морі ночу(є). Сіре вутя та й на морі ночує, Ой воно ж моє та й все горечко чу(є).
0:00 02:20 100	За Сибіром сонце сходе	Історичні	с. Лиман, Зміївський район	02:20
0:00 02:00 100	Канарейка моя, й канарейка	Пісні з особистого та родинного життя	с. Піски-Радьківські, Борівський район	02:00	Канарейка моя, й канарейка же, Канареєчка же ти моя. Канареєчка ж моя, Й почему ж ти, моя й канарейка же, Не втішаєш солов’я? Не втішаєш солов’я, Ой рада б я його й утішати же, Так недоленька же та й моя.