Цифровий архів фольклору

А в нашого прикажчика
Нема штанів ні клаптика,
Один очкурець
(Ще й пара яєць).

Ой у полі висока могила, (двічі)
На могилі червона кали(на).

На калині чорний ворон кряче, (двічі)
На чужині сиротина пла(че).

Ой казали сиротині люде: (двічі)
– Вийди заміж - краще тобі бу(де).

А я ж людську воленьку ввольнила. (двічі)
Вийшла заміж - голівку втопи(ла).

Утопила в глибоку криницю, (двічі)
Вийшла заміж за гірку п’яни(цю).

(Ой гуль-гулі, голубоньки, з хати,
Не збудіте милого з кроваті.

Сама знаю, коли ізбудити,
Ой як начне сонечко сходити.

Затулили напільні оконця,
Щоб не текло на козака сонце.

Ой став милий з кроваті вставати,
Стали подушки по хаті літати.

Стали подушки по хаті літати,
Стала мила у окно тікати.

– Ой чом, мила, у окно тікаєш,
Хіба ж ти, мила, шуточок не знаєш?

– Ой якби я за шутки приймала,
То я б досі в могилі лежала.)

Думай, думай, та й Галочка,
Думай, та й гадай,
Пливсти тобі дві річеньки,
Й а й третій Дунай.

Й а й третій Дунай,
Перепливла дві річеньки,
Й а й Дунаю ні.

Й а й Дунаю ні,
Позабула всі розкоші,
Й ай гулянні ні.

Й а й гуляння ні,
Як піду я до батенька
Й у суботу.

Й у суботу,
Пішли ж мої всі розкоші
Й на роботу.

На роботу,
Як піду я до матеньки
Й у неділю.

Й у неділю,
Сидять мої всі розкоші
Позастіллю.

Позастіллю,
Сидять вони, сидять вони,
Сама я бачу.

Сама я й бачу,
Не раз, не два, не раз, не два,
Гірко й заплачу.

Миланки ходили,
Василька будили,
Василько, мій синку,
Пусти у хатинку,
Я жита не жала,
Золотий хрест держала,
Золоту кадильницю,
Срібну тарільницю,
Радуйтеся, люди,
До нас Христос буде,
Богу свічу ставте,
Нам пиріжок дайте!
Та не ламайте, а ціленький давайте!
Здрастуйте, з Меланками!

Пливи, вінок, за водою, пливи, доля, за тобою,
Пливи вінок бережечком к рокитяному кущечку. (двічі)

Ой, гула, гула кам’яна гора,
Ой, дай, Боже!
Ой, гула, гула кам’яна гора,
Святий ве(чір)!

Та й не вродила шовкова трава,
Ой, дай, Боже!
Та й не вродила шовкова трава,
Святий ве(чір)!

А уродило зелене вино,
Ой, дай, Боже!
А уродило зелене вино,
Святий ве(чір)!

Дівка Оленка вино стерегла,
Ой, дай, Боже!
Дівка Оленка Вино стерегла,
Святий ве(чір)!

А стережучи кріпко заснула,
Ой дай, Боже!
А стережучи кріпко заснула,
Святий ве(чір)!

Як налетіли райськії пташки,
Ой дай, Боже!
Як налетіли райськії пташки,
Святий ве(чір)!

Та й подзьобали зелене вино,
Ой дай, Боже!
Та й подзьобали зелене вино,
Святий ве(чір)!

(далі промовляють)
( Ой не дзьобайте ви цього вина,
Нам цього вина багато треба,
Братів женити, сестрів давати.)

Ой розвивайся ой да сухий дубе, та завтра мороз буде,
Ой собирайся та й некрутику та сьодні же похід буде.

"Та й я морозу ой да й не боюся, та січас розів’юся,
Ой я й походу же та й не боюся, та завтра ж уберуся!".

Та вбираннячко, нове сіделечко, та ше й кінь вороненький,
Та й виїжжає же та й з України та й некрут(и) молоденький.

Та виїжжавши, шапочку й знявши, та низенько уклонився:
"Ой прощавайте же, та сусідоньки, та й може я з ким(и) сварився!".

Та хоч сварився ой да не сварився, та лиш би помирився,
Та як виїхав(и) та й на шлях(и) битий та слізоньками вмився.

«Ой поливайте ой да шлях-доріжку, та шоб не курилася,
Ой розважайте же ой стару неньку, та шоб не журилася».

«Ой поливали ой та шлях-доріжку, та й куриться дуже,
Ой розважали же ой стару неньку, та й журиться дуже".

Ой дивнеє нарождення,
Дивна новина,
Шо породила Діва Марія
Божого сина,
Шо породила Діва Марія
Божого сина.

Ой породила та й положила,
В яслах на стайні,
Шоб не дізнались ні жидовини
Божої тайни,
Шоб не дізнались ні жидовини
Божої тайни.

Ой а шоб тільки та й три анголи,
З небес летючи,
Темної ночі при ясній зорі
Христа славлючи,
Темної ночі при ясній зорі
Христа славлючи.

Шоб архангела та й Гавриїла
Речі й пойняли,
Шоб по Рожеству та й Христовому,
Сади зацвіли.
Шоб по Рожеству та й Христовому,
Сади зацвіли.

Ой сади цвітуть, ой сади цвітуть,
Ше й різні квіти,
Возрадувався весь мир хрещений,
Ше й малі діти,
Возрадувався весь мир хрещений,
Ше й малі діти.

Ой у городі у Вифлиємі
Це диво стало -
Малеє дитя нарожденнеє
Мир осіяло,
Малеє дитя нарожденнеє
Мир осіяло.

Ой кланяйтеся ой ви, людіє,
Цареві Богу,
Та й прихождайте, поклін воздайте,
Його престолу,
Та й прихождайте, поклін воздайте,
Його престолу.

На Купала відьма плигала,
Купала на Йвана!

Ходить кониченько понад гречкою,
За ним козаченько же з уздечко(ю).

Ой, постой же, коню, я осідлаю,
Поїду дівчину же одвіда(ю).

Ой, чи вона жива та чи здорова,
Молода дівчина чорнобро(ва)?

Що й у пана Йвана та й на його дворі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та й на його дворі та й за його столом,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Там сидів Господь, святий Петро,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Що він вечеряє щуку та рибу,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Щуку та рибу та що й а треба?
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

У пана Йвана та й на його дворі,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та й на його дворі та за його столом,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Що й у пана Йвана та на його дворі,
Та й на його дворі та за його столом,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та й на його дворі стояла берьоза,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

А на тій берьозі золотая кора,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Де взялися пташки, корку й обклювали,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

А дівка Меланка корку позбирала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Та й понесла корку до золотаренка,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Ой, золотаренко, зроби мені перстінь,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

А з остатку – золотую чарку,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

А з послідку – золоту тарілку,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людім на здоро(в’я)!

Як посію рожу та над водою,
Чи не піде дощик стороно(ю).

Стороною дощик, та й стороною,
Та на мою же рожу же червону(ю).

Та й на мою рожу а червоную,
Та й на мою же м’яту кучеряву(ю).

Та й на мою м’яту кучерявую
Та й на мою косу русяву(ю).

Шо у мене коса та й до пояса,
Шо в мене кіснички же по череви(чки).

Ходить сон коло віконця,
А дрімота коло плота,
Питається сон дрімоти,
А де будем ночувать?
Де хаточка теплесенька,
Де дитина малесенька,
Туди підем ночувать,
Дитиночку колихать,
Е-е, е-е, е!