Ти дівчино незамужня

Ой, коню, мій коню, золотая грива,
Та лети ж ти, мій коню, де дівчина мила. (двічі)

А дівчина мила й у чистому полі,
Та й у чистолі полі, пшениченьку поле. (двічі)

Та пшениченьку поле, бур’ян вибирає,
Та коню вороному під ноги бросає. (двічі)

Та бросай, дівчинонько, бур’ян вибирати,
Та й іди додомоньку постіль білу слати. (двічі)

Та не стели широко, а стели й узенько,
Та не лягай далеко, присунься близенько. (двічі)

А дівчина, дуря, лягла та й заснула,
Козак посміявся, дівчина й не чула. (двічі)

Устала дівчина, як рибонька в’ється,
Козак біля неї лежить та й сміється. (двічі)

На ж тобі, дівчино, два рублі на мило,
Два рублі на мило, а десять на пиво. (двічі)

Пивом напивайся, милом намиляйся,
Шоб ненька не взнала, шоб з личка не спала. (двічі)

Через дві неділі матінка узнала,
Тепер же ти, доню, не жінка, не дівка,
Тепер же ти, доню, людська поговірка.

Ой гиля, гиля, ой сірі гусини, ой да й додому,
Ой скучно ж, грусно, ой лебедьонку самому.

Ой скучно ж, грусно, ой лебедьонку ж ой да й самому,
Ой на лебеді ой біле ж пір’я ой да й поросло.

Ой на лебеді ой біле пір’я ж ой да й поросло,
Ой то ж не пір’я, ой то ж дівочая й краса.

Ой то ж не пір’я, ой то ж дівочая ж да й краса,
Ой чего ж в Маші ой призаплакані глаза?

Ой чого ж в Маші ой призаплакані ж да й глаза,
Ой мабуть Маша ой мале дитя родила.

Ой мабут(і) Маша ой мале дитя ж ой да й родила,
Та й не скормила, та й не зпоїла, в Дунай однесла.

Ой а там(і) хлопці, ой риболовці ж рибу ловили,
Та й не спіймали ой щука-сома, спіймали лина.

Ой не спіймали ой щука-сома ж, спіймали линя,
Ой розгорнули, ой подивились, то ж мале дитя.

«Ой признавайтесь, ой ви, дівчата, чиє це дитя?
Ой признавайся, ой Катерина, купеческа доч.

Ой признавайся, ой Катерина ж, купеческа доч,
Ой вона ж … прогуляла всю тьомную ноч».

Що й учора за неділенька була,
Що дівчина на улиці не була.

Шо дівчина ой на улиці не була,
Мабуть, вона ой мале дитя зродила.

Мабуть, вона ой мале дитя зродила,
А, зродивши, а й к Дунаєчку однесла.

«Пливи, пливи, ой, мале дитя, ріками,
А я піду ой погуляю з дівками.

Пливи, пливи, ой, мале дитя, ставками,
А я піду ой погуляю з парубками.

Було б гулять ой, як заплетена коса,
А тепер же ой розпущьоні волоса.

А тепер же ой розпущьоні волоса,
Не слухала ой ні матінки, ні отца.

Не слухала ой ні матінки й ні отца,
Послухала ой Ванюшу, подлеця.

Я думала, ой що й Ванюша парочка,
Коли вона ой по всім світу славочка.

Я ж думала,а й шо Ванюша чоловік,
Він на мене ой тяжку славу наволік».