Цифровий архів фольклору

Ої чий же то льон та й заріс бур’яном,
Купала на Йван(а).

(Ой чи я ж то молода та не виполола?)

То ж Маренчин же льон, що заріс бур’яном,
Купала на Йвана(а).
А Маренка молода та й не виполола,
Купала на Йван(а).
Сьодня Купала, а завтра Івана,
Купала на Йван(а).
Купався Мусій та й упав у кисіль,
Купала на Йван(а).
Купався Денис та й на кладці завис,
Купала на Йван(а).

Щедрий вечір на весь вечір!

Чи дома, дома пан-господар?
А на йому шуба нова,
А на шубі калиточка,
А на калиточці сім ріжечків,
А на ріжечку сім пиріжків!

Всім по пиріжечку дайте!
З руками, з ногами, шоб бігав за нами!
Біз рук, біз ніг, шоб упав у сніг!

Ой там на горі, ой там на крутій,
Ой там сиділо й пару голубів. (двічі)

Вони сиділи, парувалися,
Сизими крильми обнімалися. (двічі)

Ой де ж узявся Ванюша-стрілець,
Розбив, розлучив пару голубів. (двічі)

Гуси, гуси, гусенята,
Возьміть мене на крилята,
Понесіть до батенька,
А в батенька їсти-пити,
По коліна в вівсі бродити!

Од коморі до коморі по муку,
Граблі, вилка, три носилка, два ціпа,
Приході, кума, додому, льоду дам,
Брат Іллюха, брат Іван, Іван, Іван.

У Харькові на риночку,
Там пив чумак горілочку,
Пропив воли, пропив вози,
Пропив ярма ще й занози,
Все своє добро.

Прокинувся чумак вранці,
Та й пощупав у карманці,
Всі кишені вивертає,
А там грошей та й немає,
Нічим похмелитися.

Скинув чумак жупанину,
Дай, шинкарко, четвертину,
Шинкарочка треться, мнеться,
Відвернеться, засміється,
Шо чумак - дурак.

Ой чий же то льон та й заріс бур’яном,
Купала на Йва(на)!

Ой чия ж то молода та й не виполола,
Купала на Йва(на)!

То ж Маринчин же льон та й заріс бур’яном,
Купала на Йва(на)!

А Маринка молода та й не виполола,
Купала на Йва(на)!

В полю, полю плужок ходе,
За тим плужком сам Господь ходе,
Мати Марія обідати носе та все Бога просе:
«Роди, Боже, жито‑пшеницю на всяку пашницю»!

Здрастуйте! З Новим Годом! З щастячком, з Василлячком!

Летів орел через сад зелений,
Та й став калину клювать.
Летів орел через сад зелений,
Та й став калину клювать.

Любив козак молоду дівчину,
Та й став її покидать.
Любив козак молоду дівчину,
Та й став її покидать.

Вона ж його, сволоч, отруїла,
Та й стала його питать.
Вона ж його, сволоч, отруїла,
Та й стала його питать.

Скажи, милий, скажи, голуб сизий,
Ой чого ж ти заболів?
Скажи, милий, скажи, голуб сизий,
Ой чого ж ти заболів?

Чи од пива, чи од горілочки?
Чи од красного (сладкого) вина?
Чи од пива, чи од горілочки?
Чи од красного (сладкого) вина?

Усі гори зеленіють, усі гори зеленіють,
Де багаті жито сіють.

Одна гора тільки чорна,
Де сіяла же бідна вдова.

Де сіяла, волочила,
Слізоньками й примочила.

Ой братічок-соколочок,
Возьми мене на зімоньку.

Ой сестричко-перепілко,
Скажи стільки в тебе діток?

В мене діток всього пʼяток,
….
(Твоїх діток надо годувати,
Сім парів волів мати.

Не нада сім пар волів мати,

Буду сама годувати.

Ідіть дітки, ідіть з хати,
Сіда дядько вечеряти.

Пішли діти у долину,

Шукать батькову могилу.

Вставай, тато, вставай з гроба,
Як нам тяжко жить без роду,

Не так дядько як дядина,
Гудить вона як гадина.

Вставай тато, вставай з могили,
Як нам трудно жить на чужбині.)

Поза лугом зелененьким (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Тонкий голос, голосочок, (двічі)
Через Дон та й у лісочок. (двічі)

Там Василько сіно косе, (двічі)
Тонкий голос переносе. (двічі)

Та й ходив чумак, та й ходив бурлак,
Та й сім год по Криму, сім год по Криму.

Та не случалася та й причинонька,
Та ізроду єму, ізроду єму, ізроду єму.

Та й над битою же, та дорогою,
Та воли пасучи, воли пасучи.

(далі текст, записаний у тому ж селі в 1991 р.)
Та прислучилася та й причинонька,
Та й із Криму йдучи, із Криму йдучи.

Та й сірі ж воли та й похромали,
Та й чумак больной став, чумак больной став.

Та й болять ручки, та й болять ножки,
Та й болить голова, болить голова.

Та й бідна ж моя, та й голівонька,
Що товариша нема, товариша нема.)

По той бік гора, по цей бік друга,
Поміж тими крутими горами сходила й зоря. (двічі)

Ой то й не зоря, ой то й не ясна,
Ой то й моя молода дівчина по воду й пішла. (двічі)

А я за нею, як за птицею,
Сивим конем понад синім морем за дівчиною. (двічі)

Дівчино моя, напій же коня ,
З рубленої, та й ще криниченьки, з повного відра. (двічі)

Дівчино моя, сідай на коня,
Та й поїдем у чистоє поле до мого й двора. (двічі)

А в моїм дворі нема ні кола,
Тільки стоїть три кущі калини, та й та не цвіла. (двічі)

Та й вербице!
Та пора ж тобі й, вербице, ой же розви(ться).

Та й розвиться!
Та пора ж тобі, Іванко, ой же жени(ться).

Та й жениться!
Та ще ж міні жениться, ой же не по(ра).

Не пора!
Та ше моя Марійка ой же моло(да).

Молодая,
Та ще ж вона рушники ой же не напря(ла)

Не напряла!
Та ще ж вона й рушники ой же не наши(ла).

(Не нашила!
Та ще ж вона на вулицю ой же не ходи(ла).)

Калина-малина над лугом стояла,
Чого ж ти, калина, рано присов'я(ла)?

Чого ж ти, калина, рано присов'яла,
Чи суші боїшся, чи дощу бажа(єш)?

Суші не боюся, дощу не бажаю,
Кого вірно люблю по тім помира(ю).

Ой умру я, мила, а ти будеш жива,
Та й замічай, мила, де моя моги(ла).

Шо моя могила в степу при дорозі,
В степу при дорозі жито полові(є).

В степу при дорозі жито половіє,
Жито половіє, травка зелені(є),

Шо я теє жито та й повижинаю,
Шо я тую травку та й повирива(ю).

Шо я тую травку та й повириваю,
А я ж ту могилу сама розкопа(ю).

А я ж ту могилу сама розкопаю,
Із милого кості та й повибира(ю).

Із милого кості та й повибираю,
Шовковим платочком поперетира(ю).

Шовковим платочком поперетираю,
Жовтеньким пісочком попересипа(ю).

Жовтеньким пісочком попересипаю,
Кленовим листочком попереклада(ю).

Славлено, преславлено,
На столи поставлено,
На столи дубові,
На рушнички шовко(ві).

Славлено, преславлено,
На столи поставлено,
Як на небі місяць ясний,
Так на столі коровай кра(сний).

Із-за гори та й вітер повіває,
Мати же дочку же, ой, про життя пита(є).

Вона мати, ой, про життя питає,
Спитай, мати же, ой, сірого вутя(ти).

Спитай, мати, ой, сірого й вутяти,
Сіре же вутя же, ой, на морі ночу(є).

Сіре вутя, ой, на морі ночує,
Воно же моє же ой, все горечко чу(є).

(Перве горе – свекруха лиха,
Друге горе – дитина мала,
Третє горе - мой милий ревнивий,
Їде у поле орати,
Бере мене волів поганяти.
Ой соб, воли, цабе, сірі, ой цабе, половії,

.....).

А в нашого пана береза стояла,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Тонка та висока на листя широка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

А тую березу гляділа Галочка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Гляділа, гляділа та й пізно заснула,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Налетіли пташки, пташки канарейки,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Кору подзьобали, росу позганяли,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Та як проснулась молода Галочка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Кору позбирала, росу позганяла,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Та й понесла до золотаренка,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Та ізкуй мені золотий перстньочок,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Золотий перстньочок, золотий віночок,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Золотим перстньочком буду любуваться,
Щедрий вечір, добрий вечір!

Золотим віночком буду я вінчаться,
Щедрий вечір, добрий вечір!