Цифровий архів фольклору

Груша моя, ти же кудрявая,
Ой, когда ти й взойшла, ох і когда виросла?

Ой когда ж ти сойшла й, коли й виросла?
«Я й весною взойшла, ох і літом виросла!

Я й весною взійшла, літом виросла,
Й на крутому бережку ох і поділилася.

На крутом бєрєжку ох і поділилася,
На Дунай, на рєку ох і похилилася.

Пішла киця по водицю,
Та й упала у криницю,
Пішов кіт Матюха,
Тягти кицю за вуха,
Вставай, кицю, висохай,
Та й поїдем на село,
А на селі пан, пан,
А в пана баран, баран,
А в барана круті роги,
А в дитятки чорні брови,
А-а, а-а, а-а, а!

А хто, хто Миколая любив,
А хто, хто Миколаю служив,
Йому, святий Миколаю,
На всякий час помагаю.

Миколаю!

Іванко Миколая любив,
Іванко Миколаю служив,
Йому, святий Миколаю,
На всякий час помагаю.

Миколаю!

Іванко в морі потопає,
На помочі Бога призиває,
Рятуй, Боже, ще й Ти, Отче,
Миколаю-чудотворче.

Миколаю!

Посіяла огірочки близько над водою,
Поливала й огірочки дрібною сльозо(ю). (двічі)

Ростіть, ростіть, огірочки, в чотирі листочки,
Не бачила миленького чотирі годо(чки). (двічі)

А на п’ятий побачила як череду гнала,
Не сказала «добрий вечір», бо мати стоя(ла). (двічі)

А мати стояла, а батько дивився,
Не сказала йому «добрий вечір", шоб не насвари(вся). (двічі)

Летять галки через балки, летять вони, крячуть,
Перекажіть тій дівчині, що за мною пла(че). (двічі)

Нехай вона там не плаче, я й тут не журюся,
Нехай вона заміж вийде, я й тут оженю(ся)! (двічі)

Бодай тебе та й женила лихая година,
Ізв’язала мені руки малая й дити(на)! (двічі)

Да повій, вітер, да буйнесенький
З глибокого яру же,
Прибудь, милой, ой да чорнобривой
З далекого кра(ю).

Да ой рад би я да повівати -
Яр дуже й глибокий,
Ой рад би я до тебе прибути -
Край дуже дальок(ий).

Да глибокі(високі) да явірочки,
Й а ще вищі кручі же,
Ой як мені же ой да й надоєло
Миленького жду(чі).

Да ждала год я, да ждала другий,
Да й не могла дождаться же,
Ой найняла ой да чорний ворон
Листа пересла(ться).

Да летить ворон, да летить чорний,
Та й летючи кряче же,
Передай же ой да тій дівчині,
Хай вона й не пла(че).

Да нехай вона да й не плаче,
А я тут не журюся,
Нехай вона ой да іде заміж,
А я й оженю(ся).

Да ой щоб тебе да й женихала
Лихая й година же,
Як зв'язала ой да білі ручки
Малая дити(на).

Да ізв'язала да білі ручки -
Ніхто й не розв'яже,
Ніхто ж мені ой да молоденькій
Правдоньки не ска(же).

Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть,
Ой веселая та й доріженька, куди вони йдуть. (двічі)

А вони ідуть під рясні дуби,
Та й чекаючи та й отамана, поради й собі. (двічі)

«Отамане, брате, вже й час настає,
Да й уже наше да й товариство коней сідлає!». (двічі)

А в дядька, дядька,
Дядина гладка,
Не хоче вставать,
Щедрівки давать.
А в дядька, дядька,
Дядина гладка,
Не хоче вставать,
Щедрівки давать.
А дядько устав,
Нам ковбасу дав!

А в Єрусалимі рано задзвонили,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоро(в'я)!

Уставайте, жони, замітайте доли,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоро(в'я)!

Замітайте доми, застилайте столи,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоро(в'я)!

Кладіть паляниці з ярої пшениці,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоро(в'я)!

З ярої пшениці та з Ордань-водиці,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Та добрим людям на здоро(в'я)!

Дай, Боже, вечір добрий! Винесіть нам пиріг довгий!
З руками, з ногами, щоб бігав за нами!
Біз ручок, без ніжок, щоб упав у сніжок!
Здрастуйте, з Новим Годом, та з Меланками, та з Васильками!

Ой на річці, на Ордані,
Божа Мати ризи прала,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Та й поправши, повішала,
На калині, на малині,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Де взялися анголята,
Взяли ризи на крилята,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Та й понесли під небеса,
А небеса отворились,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Меланка ходила,
Василька просила,
Василику, тату,
Пустіт мене в хату,
Я в церкві стояла,
Ясний хрест держала,
Кадилом кадила,
Кадітіся, люді,
Вам Бог святий буде!

Дай, Боже, вечір добрий!

Ой забілєли снєжки
Та й забілєли бєлі же
Ой по крутой горі.

Ой по крутой горі ой,
Та заболєло тєло же ой козацькеє бєло же
Ой в чужой стороні.

Ой в чужой стороні ой,
Та ніхто не заплаче, ой по козацьком тєлу же,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат ні сестра ой,
Та хіба ой заплаче, ой ще запечалиться же
Ой товариш його.

Ой товарищ його ой,
"Та товаришу вірний, ой ти братіку рідний же,
Ой скоро я умру.

Ой скоро я умру ой,
Та зроби ж мені, брате, ой вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева труну".

Ой з клен-древа труну ой,
"Та ой де ж тобі, брате, та вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева взять?".

Ой з клен-древа взять ой,
Та ой будеш ти брате, та вірний товаришу же,
Ой в сосновій лежать.

Ой в сосновій лежать.
Та сосновая трунка, ой глибокая ямка же
Ой під рокитою.

Ой під рокитою, ой,
Ой рокита висока, ой на листя широка же
Ой похилилася.

Ой похилилася, ой,
Та молода дівчина ой по козацьком тєлу же
Ой зажурилася".

Ой орав мій миленький од льоду до льоду,
Та й виорав мій миленький облуг на квасо(лю).

Посадила квасоленьку та їду додому,
Заглянула у шиночок, а милий з кумо(ю).

Хіба ж тобі, кума моя, нема дома діла,
Шо ти з моїм чоловіком в шиночку засі(ла).

Приходжу я до дому, в мене в печі дрова,
Сюди-туди повернулась — вечеря гото(ва).

Насипала вечеряти, положила ложки,
Сама сіла вечеряти, поплакала тро(шки).

Калина-малина ні сладка, ні горка,
Ой там заплакала козацькая жонка. (двічі)

А вона заплакала, горко заридала,
Любила, кохала - в армію оддала. (двічі)

А в армію оддала під город Варшаву,
Під город Варшаву, де б'ють барабани. (двічі)

А де б'ють барабани, громко вибивають,
Молоді реб'ята призов призивають. (двічі)

А за багатим сином отець, мати плаче,
А за сиротою чорний ворон кряче. (двічі)

За багатим сином брати та сестриці,
А за сиротою дівки-жалібниці. (двічі)

Та й а за сиротою – дівки-жалібниці,
Пойдьом захищати совєцькі границі. (двічі)

І дощик іде, по долині лине,
Козак коника веде, а дівчина кличе. (двічі)

Ой хоч клич, хоч не клич, моє серденятко,
Ой рад би я тебе взять, так не велить батько. (двічі)

Так не велить батько, ще й й уся родина,
Ой дівчино ти моя, личко, як калина. (двічі),

Личко як калина, васильками пахне,
Буду тебе цілувать, поки ти не заснеш. (двічі)

І націлувався, і намилувався,
Як у саду соловей та й нащебетався. (двічі)

Нема в саду соловʼя, нема щебетання,
Нема милого мого, й не миле гуляння. (двічі)

Вилітала галка з глибокого балку же,
Та й вилітала друга з зеленого лу(га).

А сіла-впала галка на високій сосні же,
Та й на високій сосні, на гілці розко(шній).

Ой не хилися, гілко, бо так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо й так мені же тош(но).

А тошно сиротині на чужій вкраїні же,
Та й на чужому краю, де роду нема(є).

А тіки мене роду — два братіки з роду же,
Та ой ті прибувають в десятому же го(ду).

Та ой прибудьте, браття, у неділю вранці же,
Та ой вип'ємо, браття, горілки по чар(ці).

А чогось мені, браття, горілка не п'ється же,
Та коло мого серця як гадина в'є(ться).

Та ізвила гніздечко, де моє сердечко же,
Та ізвила другоє, де сердечко же мо(є).