Цифровий архів фольклору

Ой дивнеє нарождення,
Божого сина.

Божого сина,
Одна його спородила,
Діва Марія.

Діва Марія,
Спородивши Боже дитя,
Анголам дала.

Анголам дала,
Як летіло два анголи,
З небес летючи.

З небес летючи,
Як летіли та й співали:
— Не бійся, Діво!

— Не бійся, Діво,
Не бійсь, Діво, не бійсь, Марійо,
Це ангольський глас.

Це ангольський глас,
Приймай дитя народження,
На руки при нас,
На ручки при нас.

(Стоїть древо зеленеє, золоті віти,
На ті віти любуються маненькі діти,
Не так діти, не так малі – царі та пани).

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібне(нько). (двічі)

Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона виряжала сина у салда(ти). (двічі)

"Я ж думала, сину, тебе оженити,
А ти сів-поїхав в армію служи(ти). (двічі)

Я ж думала, сину, невісточку взяти (брати),
А ти сів-поїхав на войну стражда(ти)". (двічі)

«Якби ж ненька знала, яке ж мені горе,
Вона б переплила через синє мо(ре). (двічі)

Якби ненька знала, яка ж мені біда,
Вона б передала горобчиком хлі(ба). (двічі)

Горобчиком хліба, синичкою солі,
Якби ж ненька знала, в якій я неволі". (двічі)

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене кабанець, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить кабан по двору, голову донизу,
Не журися, кабанець, тебе не заріжу. (двічі)

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене баранець, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить баран по двору, голову донизу,
Не журися, баранець, тебе не заріжу. (двічі)

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене гусачок, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить гусак по двору, голову донизу,
Не журися, гусачок, тебе не заріжу. (двічі)

Ой ви, гості мої, ви побудьте й у нас,
Єсть у мене качурок, я заріжу для вас. (двічі)

Ходить качур по двору, головою таки-так,
Не журися, качурок, гості підуть так, так. (двічі)

Ой люлічки-люлі,
Налетіли гулі,
Та й сіли на люлі,
Цитьте, гулі, не гудіть,
Малих діток не будіть,
А-а, а! А-а, а!

Сьогодні я тут же, й а завтра ой уєду,
Будеш, мила, припадати аж до мого й слєду.

"Я й не припадала, припадать не буду,
Горювала я з тобою, ще й без тебе буду".

Ой убито-вбито, завезено в жито,
Червоним(чорним) шолком, китайкою личенько покрито.

Прилетіла пава, серед жита впала,
Та й підняла китайочку та й защебетала.

Усі курі на сідалі,
Півень на колочку,
Ой, усі хлопці на йулиці,
А мій у степо(чку).

Хоч він у степочку,
Дак він не гуляє,
Ой, із тихого Дунаєчка
Коня напува(є).

А кінь ірже, води не п’є,
Кінь дорогу чує,
Ой, десь мой милий, чорнобривий
З другою ночу(є).

Ночуй, ночуй, мій миленький,
Да й не прочутайся,
Ой, тії правди козацької
Да й не признава(йся).

Ой, як мені не казати,
Як буде питати?
До серденька пригортає
Й правдоньки пита(є).

Смородина,
Смородина та й не ягода,
Заплітала мене дяди(на).

Заплітала,
Заплітала та й не плакала,
А матінка й подивила(ся).

А матінка,
А матінка подивилася,
Слізоньками та й умила(ся).

Ой давно, давно в матінки була,
Й уже ж та доріжка терном і заросла.

Ой не так терном, як шипшиною,
Де ми походили із матінокю.

О матінко-вишня, чи я в тебе лишня?
Що віддала в чужі краї, де я неприви(чна).

Ой матінко-зірко, як у строці гірко,
Куда хилять, то й хилюся, бо я всіх бою(ся).

Бо я всіх боюся,
Як піду я в чисте поле, то й не ворон кря(че).

То й не ворон кряче,
А то ж моя рідна ненька та й за мною пла(че).

Та й за мною плаче,
Як піду я понад лісом, щось у лісі ту(же).

Щось у лісі туже,
Ой то ж моя рідна ненька робити не зду(жа).

Робити не здужа,
Ой хіба ж ти, моя ненько, води не носи(ла)?

Води не носила,
Чом ти мене маленькою та й не притопи(ла)?

Та й не притопила,
Ой хіба ж ти, моя ненько, грядок не копа(ла)?

Грядок не копала,
Чо ж ти мене маленькою та й не прикопала?

Та й не прикопала,
Як піду я понад яром та й гляну в прова(лля).

Та й гляну в провалля,
Чужим діткам життя гарне, а мені горюва(ння).

Ой на горі огонь горить, під горою козак лежить,
Дарі-да, під горою козак лежить.

Накрив личко китайкою, червоною нагайкою,
Дарі-да, червоною нагайкою.

– Біжи, коню, дорогою, широкою столбовою,
Дарі-да, широкою столбовою.

Ударь, коню, копитами, вийде батько, розсідлає,
Дарі-да, вийде батько, розсідлає.

Вийде батько,розсідлає, вийде мати, розпитає,
Дарі-да, вийде мати, розпитає.

Скажи, коню вороненький, де мій синок молоденький?
Дарі-да, де мій синок молоденький?

Не плач, мати, не журися, а вже ж твій синок оженився,
Дарі-да, а вже ж твій синок оженився.

Взяв же собі паняночку в чистім полі земляночку,
Дарі-да, в чистім полі земляночку.

Взяв же собі за жіночку в чистім полі могилочку,
Дарі-да, в чистім полі могилочку.

Щедрик-ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
Мати казала,
Шоб дали сала,
Батько сварився,
Шоб не барився,
Дайте ковбасу, я й (батькові віднесу)!

Ой не ходи, та й розкудрявче, біля мого саду
Та й не топчи, розкудрявче, саду-виногра(ду). (двічі)

Не для тебе сад садила, кого я любила же,
Не для тебе поливала, кого целува(ла). (двічі)

Целувала, милувала, холостого парня же,
Холостой парень гуляє, кудрі завива(є). (двічі)

Кудрі руси, брови чорні, глаза розвесьолі же,
Он киває, он моргає, дєвку визива(є): (двічі)

"Вийди, дєвка, вийди, красна, на нове крилечко же,
Промов, дєвка, промов, красна, хоч одне слове(чко)". (двічі)

Ой ходила Дєва Марія
по крутій горі.

По крутій горі.
Знайшла древо, знайшла древо,
В шовковій траві.

В шовковій траві.
А в тім древі, а в тім древі,
Церковка стоїть.

Церковка стоїть.
А в тій церкві, а в тій церкві
Три гроба лежить.

Три гроба лежить.
Що перший гроб, що перший гроб -
Сус Христос лежить.

Сус Христос лежить.
А другий гроб, а другий гроб -
Іван Хреститель.

Іван Хреститель.
А третій гроб, а третій гроб -
Дєва Марія.

Дєва Марія.
Над Ісусом Хрестительом
Книги читають.

Книги читають.
Над Іваном Хрестительом
Свічі палають.

Свічі палають.
Над Дівою Марією
Роза розцвіла.

Роза розцвіла.
З-під той рози, з-під той рози
Та й вилетів птах.

Та й вилетів птах.
Та й полетів, та й полетів
Аж під небеса.

Аж під небеса,
А небеса, а небеса
Розтворилися.

Розтворилися.
Й усім святим, й усім святим
Поклонилися.

Вітер віє, ой, вітер повіває,
Ой, мати ж дочку, ой, про життя пи(тає).

Мати дочку, ой, про життя, ой, питає,
Ой, спитай мати, ой, сірого ву(тяти).

Спитай, мати, ой, сірого, ой, вутяти,
Ой, сіре ж вутя ж, ой, по морю пла(ває).

Сіре вутя, ой, по морю, ой, плаває,
Ой, воно ж моє, ой, все горечко знає.

Воно ж моє, ой, все горечко знає,
Ой, первеє горе – ой, дитина ма(лая).

(Друге горе – свекруха лихая,
Третє горе – мой милий ревнивий,
Сам поїхав у поле орати,
Мене заставив волів поганяти.
Гей, ви, воли сірі, половії,
Осталися мої літа молодії).

Та перейди, місяцю,
Та перейди, ясненький,
Та й на нашу вулицю,
Та й на нашу широ(ку).

Та на нашій вулиці,
Та на нашій широкій
Та все хлопці молодці,
Та все хлопці моло(дці).

Та нема ні луччого,
Та нема ні кращого
Над Гришечка нашого,
Над Гришечка нашо(го).

Через тещин двір ходить,
Через тещин двір ходить,
Щоб його теща хвалила,
Щоб його теща хвали(ла).

Щоб його теща хвалила,
Щоб його теща хвалила,
Дівка Маринка любила,
Дівка Маринка люби(ла).

Дівка Маринка любила,
Теща ворота забила.

Із-за гори сонце сяє,
Козак коника сідлає (ж),
А дівчина горко плаче.

Та дівчина горко плаче:
"Не їдь, серце, козаче,
Ой я й умру за тобою.

Та бо я ж умру за тобою,
За твоєю красотою,
Молоденький козаченько".

Та питалася дівка красна
Молодого козаченька:
"А де будем ночувати?".

"Та єсть у полі скирта сіна,
А то ж наша постіль біла,
Молодая дівчинонька".

Та питалася дівка красна
Молодого козаченька:
"А шо будем вечеряти?".

"Та шо я буду їсти булку,
А ти, дівко, думай думку,
Молодая дівчинонька".

Та питалася дівка красна
Молодого козаченька:
"А чим будем укриваться?".

"Мене вкриє чорна хмара,
Тебе вкриє людська слава,
Молодая дівчинонька".

Ой у полі, полі сам плужок оре,
А за тим плужком сам Господь іде,
А за Господем Діва Марія,
Діва Марія ризи носила,
Ризи носила, Бога просила:
"Ой уроди, Боже, жито-пшеницю,
Всяку пашницю!".

Як посію рожу да над водой(ю),
Чи не піде дощик да стороно(ю)?

Чи не піде дощик да стороною
Да на мою рожу да червону(ю)?

Да на мою рожу да червоную,
Да на мою м’яту кучеряву(ю)?

Да на мою м’яту кучерявую,
Да на мою косу да й русяву(ю)?