Цифровий архів фольклору

Весняночка-паняночка,
А де твоя дочка?
У садочку на пісочку
Вишива сорочку.

А в нашого та й Іванка
На хаті витушка,
Одна була та Олєчка,
Та й та щебетушка.

Заходились левадяни
Город городити,
Шо й нікуди та й селянам
До церкви ходити.

Ой, куди ж ті та й селяни
До церковки ходять,
А за ними василечки
Запашнії родять.

Вербице,
Пора тобі, вербице, розви(ться),
Пора тобі, Іванку, жени(ться).

Весняночка-паняночка,
Нерублені поли,
Не ходила на вулицю,
Не піду ніколи.

Як вийду я на вулицю,
Та й сяду на призьбі,
Не займайте мене, хлопці,
В червонім намисті.

Попід мостом риба з хвостом,
Нікому ловити,
А у селі самі хлопці,
Нікого любити.

До нас, до нас та й горяни,
До нас погуляти,
Поставили сучку раком,
Ідіть цілувати.

Ви цілуйте, не гидуйте,
Вона чепурненька,
Ще й на сраки два чиряки,
А на лобі третій.

Ой на горі хатка, під горою кладка,
Там шили-вишивали молоді дівчатка (двічі).

Одна королівна, а друга царівна,
А третя чуть не знаю, чуть не Іванівна.

Горілочку точе, заплакані очі,
А до неї та й хлопчечко чуть не перескоче.

У нього сорочка з тонкого клубочка,
Хто шив-вишивав? Іванкова дочка! (двічі)

Весняночка-паняночка,
Нерублені поли,
Не ходила на вулицю,
Не піду ніколи.

Як піду я на вулицю
Та й сяду на призьбі,
Не займайте мене, хлопці,
В краснім намисті.

Як піду я на вулицю
Та й сяду в куточку,
Не займайте мене, хлопці,
Я всрала сорочку.

Меланка ходила,
Василька просила,
Василику, тату,
Пустіт мене в хату,
Я в церкві стояла,
Ясний хрест держала,
Кадилом кадила,
Кадітіся, люді,
Вам Бог святий буде!

Дай, Боже, вечір добрий!

Гиля, гиля, сірі гуси,
Гиля гиля, на ставок,
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, на часок.
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, на часок.

Гиля, гиля, сірі гуси,
Гиля, гиля, в суточки,
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, шуточки.
Завʼязала світ головці,
Я ж думала, шуточки.

Гиля, гиля, сіри гуси,
Гиля, гиля, на Дунай,
Завʼязала світ головці,
Тепер сиди та й думай.
Завʼязала світ головці,
Тепер сиди та й думай.

Гиля, гиля, сірі гуси,
Гиля, гиля, в лободу,
Завʼязала світ головці,
Більш до тебе не прийду.
Завʼязала світ головці,
Більш до тебе не прийду.

Годіка через чотири
Мать придане собрала,
За помєщіка старого
Дочку замуж оддала.
За помєщіка старого
Дочку замуж оддала.

Я помещіка старого,
Я й до гроба не люблю,
А к мальчішкє, к молодому,
Я й сама к нєму пойду.
А к мальчішкє, к молодому,
Я й сама к нєму пойду.

Злетів соловейко та й на віконечко,
Щедрій вечір, добрій вечір!

У світлоньку та заглядає,
Щедрій вечір, добрій вечір!

А світлонька та й не метена,
Щедрій вечір, добрій вечір!

А Оленка та й не чесана,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Ой, як же їй та чесаній бути?
Щедрій вечір, добрій вечір!

Краяли свитку та й укоротили,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Обрізочки та й на поясочки,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Старостоньки та й на причілоньки,
Щедрій вечір, добрій вечір!

Ой на горі там сосонка,
Ой на горі там соснонька, там стояла дівчинонька. (двічі)

Вона плакала-ридала, (двічі)
Вона плакала-ридала, на шлях битий поглядала. (двічі)

Битим шляхом козаки йдут, (двічі)
Битим шляхом козаки йдут, з-під милого коня ведут. (двічі)

Ой ти, коню сивогривій, (двічі)
Ой ти, коню сивогривій, де ж мій милий чорнобривій? (двічі)

Там твій милий ранєн лежит, (двічі)
Там твій милий ранєн лежит, правой ручкой шаблю держе. (двічі)

А лєвою воду носе, (двічі)
А лєвою воду носе, товариша свого просе. (двічі)

Ти, товаришу, мій брате, (двічі)
Ти, товаришу, мій брате, напиши письмо до хати. (двічі)

(Ой рад би я написати, (двічі)
Ой рад би я написати, так не вмію я читати. (двічі)

Возьми, мати, піску жменю, (двічі)
Возьми, мати, піску жменю та посій же на каменю. (двічі)

Як той пісок з камня зійде, (двічі),
Як твой пісок з камня зійде, то твій синок з войни прийде. (двічі)

Нема піску, нема сходу, (двічі)
Нема піску, нема сходу, нема сина із походу. (двічі)

Ой у нашому селі, ой у нашому селі,
Ой у нашому селі були хлопці москалі

Вели конів до води, вели конів до води,
Вели конів до води за шовкові поводи.

Кроповоє колесо,
Вище тину стояло,
Много дива видало,
Чи бачило колесо,
Куди милий поїхав,
За ним трава полягла
І діброва весела,
Купала на Йва(на)!

Ой з-за гори, гори та й буйний вітер віє,
Ой там одівонька та й пшениченьку сі(є).

Ой посіявши, та й стала й волочити,
А заволочивши, стала Бога й проси(ти).

"Ой уроди, Боже, та й пшениченьку яру,
На вдовиних діток ще й на вдовину до(лю).

(А ще одівонька та й додому не дійшла,
А вже кажуть люди, що пшениченька зійшла.

Ой ще одівонька та й на лавку не сіла,
А вже кажуть люди, що пшениченька поспіла.)

Чуки-чуки коло лави,
Начукикала в халяви,
А халяви коротенькі,
Начукикала повненьки.

Дід ходив по гриби,
Баба по опеньки,
Дід свої погубив,
Бабині ціленьки.

Хроне, хроне, хто тебе сіяв? Хто тебе поливав?
Салимон, Салимон, Салимонова жена, край дорожки жила,
Край дорожечки, криві ножечки, і хрін поспів, пора вибира(ти)!

Та прийшов соцкий до двора, некрутечків вибира,
Ей, гей, йо-хо-хо, та й некрутечків вибира.

Та й вибрав собі ж молодця, та нема ж неньки, ні отца.
Ей, гей, йо-хо-хо, та нема ж неньки, ні отца.

Та нема ж ненькі. ні отца, тільки ж одна сестриця,
Ей, гей, йо-хо-хо, тільки ж одна сестриця.

Та тільки ж одна сестриця, та й та плаче, журиться,
Ей, гей, йо-хо-хо, та й та плаче, журиться.

Забєлєли снєжки, забєлєли бєли
Та й по крутой горє.

Та й по крутой горє,
Помирає тєло солдатськоє бєло
Та в чужой сторонє.

Та й чужой сторонє,
Ніхто й не заплаче по бєлому тєлу
Та й по солдатському.

Та й по солдатському,
Тільки зажурився та й запечалився
Та й товариш його.

Та й товариш його,
Товаришу вірний, ти, братіку рідний,
Та скоро я й помру.

Та й скоро я й помру,
Зроби мєні, брате, вірний товаришу,
Та з клен-дерева й труну.

Та й з клен-дерева й труну,
Ой де ж тобі, брате, вірний товаришу,
Та клен-дерева узять?

Ой поза лєсом,
Поза лєсом, лєсом тьомненьким,
Поза садіком зельоненьким.

Ой там лежала,
Там лежала шлях-дороженька,
Широкая, приубитая.

Ой широкая,
Широкая, приубитая,
Ще й сльозами приулитая.

Ой ще й сльозами,
Ще й сльозами приулитая,
Туда ніхто нє проєхал, нє прошол.

Ой туда ніхто,
Туда ніхто нє проєхал, нє прошол,
Только прошол та й наборік нєбольшой.

Ой тільки пройшол,
Тольки пройшол та й наборік нєбольшой,
За набором охвицерик молодой.

Ой за набором,
За набором охвицерик молодой,
На конику вихиляється.

Ой на конику,
На конику вихиляється,
В лист бомаги видивляється.

Ой шо в бомазі,
Шо в бомазі та й написано,
Написано, намальовано.

Ой написано,
Написано, намальовано,
На трьох братів розположено.

Ой на трьох братів,
На трьох братів розположено,
Которому та й на службу іти.

Ой которому,
Которому та й на службу іти,
Чи старшому, чи підстаршому.

Ой чи старшому,
Чи старшому, чи підстаршому,
Чи Ванюші самоменьшому.

(Ой у старшого та й дітей череда,
В підстаршого та й жена молода,
А в Ванюші только мамінька родна.)

Ой хто, хто Миколая любе,
Ой хто, хто Миколаю служе,
Ой ти, святий Миколай,
На всякий час помагай,
Миколаю!

А Діва Марія Миколая любе,
А Діва Марія Миколаю служе,
Ой ти, святий Миколай,
На всякий час помагай,
Миколаю!

А Діва Марія сина спородила,
А Діва Марія сина спородила.
Ой ти, Святий Миколай,
На всякий час помагай,
Миколаю!

А, спородивши, анголів зібрала,
Стали думати-гадать,
Яке йому ім’я дать,
Миколаю!

Дали йому мня святого Петра, (двічі)
Вона його не злюбила,
Всіх анголів посмутила,
Миколаю!

Дали йому мня святого Ілля, (двічі)
Вона його не злюбила,
Всіх анголів посмутила,
Миколаю!

Дали йому мня Ісуса Христа, (двічі)
Вона його ізлюбила,
Всіх анголів звеселила,
Миколаю!