Головна
Ой з-за гори, гори та й буйний вітер віє

Ой з-за гори, гори та й буйний вітер віє

Назва	Ой з-за гори, гори та й буйний вітер віє
Жанр	Пісні з особистого та родинного життя
Мотив	Життя вдови, Сільськогосподарська робота
Дата запису	1 квіт. 1992 р.
Місце запису	с. Польова, Дергачівський район, Харківська обл., Україна, Слобожанщина
Виконавці	Зей Ганна Трохимівна (1913)
Збирачi	Галина Лук'янець
Транскрипція	Галина Лук'янець

Слухати аудіо

0:00 0:00

100

Завантажити запис 2Подобається Поділитися

Ой з-за гори, гори та й буйний вітер віє,
Ой там одівонька та й пшениченьку сі(є).

Ой посіявши, та й стала й волочити,
А заволочивши, стала Бога й проси(ти).

"Ой уроди, Боже, та й пшениченьку яру,
На вдовиних діток ще й на вдовину до(лю).

(А ще одівонька та й додому не дійшла,
А вже кажуть люди, що пшениченька зійшла.

Ой ще одівонька та й на лавку не сіла,
А вже кажуть люди, що пшениченька поспіла.)

Можливо, вам також сподобаються:

Аудіо	Назва	Жанр	Місце	Трив.	Текст
0:00 03:04 100	Ой з-за гори, гори та буйний вітер віє	Пісні з особистого та родинного життя	с. Терни, Лубенський район	03:04	Із-за гори, гори та буйний вітер віє. Ой там удівонька та пшениченьку сіє, Ой там удівонька та пшениченьку сіє. Сіє вона, сіє, почала волочити, А заволочила – стала Бога просити, А заволочила – стала Бога проси(ти). Ой, уроди, Боже, та пшениченьку яром, Для вдовиних діток ще й на людськую славу, Для вдовиних діток ще й на людськую славу. (Іще й вдова додому не дійшла, А вже кажуть люди, що пшениченька зійшла, Іще й вдова не лягала спати, А вже кажуть люди, що пора вже жати.)
0:00 02:22 100	Ой з-за гори, гори та й буйний вітер віє	Пісні з особистого та родинного життя	с. Піски-Радьківські, Борівський район	02:22	Ой з-за гори, гори та й буйний вітер віє, Ой том удівонька та пшениченьку сіє. (двічі) Ой сіяла-сіяла та й стала волочити, А, заволочивши, стала Бога просити. (двічі)
0:00 03:16 100	Ой за лугом зелененьким	Пісні з особистого та родинного життя	м. Бахмут, Бахмутський район	03:16	Ой за лугом зелененьким, (двічі) Брала вдова льон дрібненький. (двічі) Брала вона, вибирала, (двічі) Тонкий голос подавала. (двічі) Там Василько сіно косить, (двічі) Тонкий голос переносить. Кинув косу додолоньку, (двічі) А сам пішов додомоньку. А сам пішов додомоньку, (двічі) Схилив на стіл голівоньку. Схилив на стіл голівоньку, (двічі) Та й задумав про вдівоньку. «Позволь, мати, вдову брати, (двічі) Перестану пить-гуляти». «Не позволю вдову брати, (двічі) Вдова вміє чарувати. Зчарувала мужа свого, (двічі) Причарує й сина мого». (двічі)