Цифровий архів фольклору

(Ой галочки-чубарочки, круті гори вкрили,
Гей-гей, гей-гей, круті гори вкрили. (двічі)

Молодії некрутики жалю наробили,
Гей-гей, гей-гей, жалю наробили. (двічі))

Ой галочки-чубарочки, підніміться вгору,
Гей-гей, гей-гей, підніміться вгору. (двічі)

Молодії некрутики, верніться додому,
Гей-гей, гей-гей, верніться додому. (двічі)

Ой раді б ми вертатися – майор не пускає,
Гей-гей, гей-гей, майор не пускає. (двічі)

Та не так вже той майор – майорова мати,
Гей-гей, гей-гей, майорова мати. (двічі)

Та й хоче нашой червоной кров’ю річки наповняти,
Гей-гей, гей-гей, річки наповняти. (двічі)

Хоче нашими білими костями ями закидати,
Гей-гей, гей-гей, ями закидати. (двічі)

Ой хоче нашими білими костями містки будувати,
Гей-гей, гей-гей, містки будувати. (двічі)

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібне(нько). (двічі)

Ой то ж не зозуля, то рідная мати,
Вона виряжала сина у салда(ти). (двічі)

"Я ж думала, сину, тебе оженити,
А ти сів-поїхав в армію служи(ти). (двічі)

Я ж думала, сину, невісточку взяти (брати),
А ти сів-поїхав на войну стражда(ти)". (двічі)

«Якби ж ненька знала, яке ж мені горе,
Вона б переплила через синє мо(ре). (двічі)

Якби ненька знала, яка ж мені біда,
Вона б передала горобчиком хлі(ба). (двічі)

Горобчиком хліба, синичкою солі,
Якби ж ненька знала, в якій я неволі". (двічі)

В суботу пізненько, в неділю раненько,
Кувала зозуля в саду жалібненько. (двічі)

Ой то ж не зозуля, то ж плакала мати,
Вона виряжала сина й у солдати. (двічі)

«Іди, іди, синку, іди, не барися,
Через два годочки додому вернися. (двічі)

Я думала, синку, восени женити,
А ти їдеш, синку, в салдати служити. (двічі)

Я ж думала, синку, що то ворон кряче,
А то за тобою дівчинонька плаче. (двічі)

Ой поза лєсом,
Поза лєсом, лєсом тьомненьким,
Поза садіком зельоненьким.

Ой там лежала,
Там лежала шлях-дороженька,
Широкая, приубитая.

Ой широкая,
Широкая, приубитая,
Ще й сльозами приулитая.

Ой ще й сльозами,
Ще й сльозами приулитая,
Туда ніхто нє проєхал, нє прошол.

Ой туда ніхто,
Туда ніхто нє проєхал, нє прошол,
Только прошол та й наборік нєбольшой.

Ой тільки пройшол,
Тольки пройшол та й наборік нєбольшой,
За набором охвицерик молодой.

Ой за набором,
За набором охвицерик молодой,
На конику вихиляється.

Ой на конику,
На конику вихиляється,
В лист бомаги видивляється.

Ой шо в бомазі,
Шо в бомазі та й написано,
Написано, намальовано.

Ой написано,
Написано, намальовано,
На трьох братів розположено.

Ой на трьох братів,
На трьох братів розположено,
Которому та й на службу іти.

Ой которому,
Которому та й на службу іти,
Чи старшому, чи підстаршому.

Ой чи старшому,
Чи старшому, чи підстаршому,
Чи Ванюші самоменьшому.

(Ой у старшого та й дітей череда,
В підстаршого та й жена молода,
А в Ванюші только мамінька родна.)

Ой у ранці новобранці
Виходили за село. (двічі)

Й а за ними, молодими,
Й одна дівчина ішла. (двічі)

Вона плакала-ридала,
На шлях битий поглядала. (двічі)

Шляхом битим козаки йдуть,
З-під милого коня ведуть. (двічі)

Ой ти, коню сивогривій,
Де ж мій милий чорнобривий? (двічі)

Та прийшов соцкий до двора, некрутечків вибира,
Ей, гей, йо-хо-хо, та й некрутечків вибира.

Та й вибрав собі ж молодця, та нема ж неньки, ні отца.
Ей, гей, йо-хо-хо, та нема ж неньки, ні отца.

Та нема ж ненькі. ні отца, тільки ж одна сестриця,
Ей, гей, йо-хо-хо, тільки ж одна сестриця.

Та тільки ж одна сестриця, та й та плаче, журиться,
Ей, гей, йо-хо-хо, та й та плаче, журиться.

Як у вас так і в нас та й на вулиці гарно. (двічі)

Молодого ж й Іванька у солдати забрали. (двічі)

У солдати забрали,
Та й дали ж вони йому та й коня вороного. (двічі)

Та й коня й вороного,
Поняй, поняй, та й Іванько попереду войська. (двічі)

А в полі береза, а в полі кудрява,
Мати свого сина в військо виряжала,
Мати свого сина в військо виряжала.

Іди, мій синочок, іди, не барися,
На третій годочок додому вернися,
На третій годочок додому вернися.

На третій годочок їде мій синочок,
Та не сам з собою, з вірною женою,
Та не сам з собою, з вірною женою.

Сина посадили за столом рядочком,
Нелюбу невістку в сінях у куточку,
Нелюбу невістку в сінях у куточку.

Сину наливали горілочки з медом,
Нелюбій невістці зеленого яду,
Нелюбій невістці зеленого яду.

Чоловік та жінка та й вірно любились,
Вони тим же ядом вдвох переділились,
Вони тим же ядом вдвох переділились.

Ой галечки та чубашечки ой круту гору вкрили да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ой круту й гору вкрили.

Молоденькі та й некрутики ой жалю наробили да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ой жалю наробили.

(Ой не так жалю, ой не так жалю, ох і як поговору да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, ох і як поговору.)

Ще ж на тую та дівчиноньку, а й що чорнії брови да,
Ей, ой, раз да два люлі-люлі, та й що чорнії брови.

Ой тихий Дунай, та тихий Дунай а й бережечки зносить,
Та молоденький та й козаченько командіра просить. (двічі).

Ой командіру, а рідний брате, а й одпусти додому
Та й скучила, та й змарніла дівчина за мною.

Летіла пуля через гору,
Та й поранила ой грудь мою. (двічі)

Та й поранила ой грудь мою,
Кров полилася аж до Дунаю. (двічі)

Кров полилася аж до Дунаю,
Коло Дунаю ой мати стояла. (двічі)

Коло Дунаю мати стояла,
Ой вона стояла, «Ой, Боже ж!» кричала. (двічі)

Вона стояла, «Боже ж!» кричала,
Шо в цім Дунаю ой дна немає. (двічі)

Шо в цім Дунаї ой дна ж нема,
Ой мого синочка ой з служби ж і нема. (двічі)

Ой за горой, ой та й за крутою,
Живуть лю-, ой і живуть люде, ой да же слободо(ю).

Ой то ж не люде, ой то ж сапостате,
Взяли же бра-, ой взяли брата ой, да же й у салда(ти).

Ой да взяли брата та й у салдати,
Та й ніко-, ой да й нікому ой, да же й оплака(ти).

(Ой да й ти, дівчино, да моє серце,
Сховай ме-, ой да сховай мене ой, хоч під ряде(нце).

Ой да й ти, дівчино, да моя душко,
Сховай ме-, ой да сховай мене ой, хоч під поду(шку).)

Калина-малина, не сладка й не горка,
Чого заплакала солдатськая жонка? (двічі)

Чого заплакана(ла), чого заридала?
Любила, кохала – в солдати й оддала. (двічі)

В солдати оддала під город Варшаву,
Під город Варшаву, де б’ють барабани. (двічі)

Де б’ють барабани, громко вибивають,
Молодих реб’яток в солдати приймають. (двічі)

Летіла зозуля через мою хату,
Сіла й на калині та й стала кувати. (двічі)

А то не зозуля, то рідная мати,
Вона виряжала сина й у солдати. (двічі)

Я й думала, синку, по весні женити,
А ти ідеш, синку, в армію служити. (двічі)

(Я й думала, синку, невістки діждати,
А ти ідеш, синку, на фронт воювати. (двічі)

Я й думала, синку, шо то ворон кряче,
А то за тобою дівчинонька плаче.) (двічі)

Понад садом, садом, садом виноградом, да ой,
Ой дорож(и)ка й лежала.

Дорожка й лежала, ну да ой,
Та туди наша, й наша сударушка, да ой,
Ой некрут(и) виряжала.

Некрут виряжала,
Та виряжала, ой да споружала, да ой,
Ой вдова жи свого й сина.

Вдова свого сина,
Та іди, синку, ой служи, ой синку, да ой,
Ой служи же, не барися.