Цифровий архів фольклору

Зайшло сонце за віконце, за сад, виноград,
Любуйтеся, милуйтеся ой хто ж кому рад.

Любуйтеся, милуйтеся, ой хто ж кому рад,
А дівчина козакові раденька й була.

А дівчина козакові раденька була,
Взяла його за рученьку та заповила

Взяла його за рученьку та заповила,
Постлила постіль білу, спати вложила.

Постелила постіль білу, спати вложила,
Сама сіла край постелі, зажурилася.

Сама сіла край постелі, зажурилася,
Не журися, дівчинонькао, ти будеш моя.

Не журися, дівчинонько, ти будеш моя,
Єсть у мене батько й мати, ще й брат і сестра.

Єсть у мене батько й мати , ще й брат і сестра,
Єсть у мене кінь вороний, ще й зброя нова.

Єсть у мене кінь вороний, ще й зброя нова
Єсть у мене бочка пива, ще й бочка вина.

Закувала зозуленька в саду на помості, гей,
Приїхали до дівчини три козаки в гості, гей,
Приїхали до дівчини три козаки в гості.

Один козак коня веде, другий козак в'яже, гей,
Третій стоїть під віконцем, "добрий вечір" каже, гей,
Третій стоїть під віконцем, "добрий вечір" каже.

Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, гей,
Кажуть люди, дочка й гарна, дай хоч подивиться, гей,
Кажуть люди, дочка гарна, дай хоч подивиться.

Кружка в сінях, вода в хаті, піди та й напийся, гей,
Дочка в хаті у світлиці, піди подивися, гей,
Дочка в хаті у світлиці, піди подивися.

Не холодна вода в тебе, не хочу я пити, гей,
Не хороша дочка в тебе, піду до вдовиці (не хочу дивиться), гей,
Не хороша дочка в тебе, піду до вдовиці (не хочу дивиться).

Не для тебе, вражий сину, криницю копала,
Не для тебе, вражий сину, я дочку кохала, гей,
Не для тебе, вражий сину, я дочку кохала.

Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало два.

А й з-за хутора вилітали два,
Один одного та й питається:

"Ой де ти бував, а й шо ж ти видав?",
"Ой шо я видав - донця вбитого.

Донця вбитого, незаритого,
А в того донця видного реберця.

А в того донця видно реберця,
Крізь реберечка росте травичка.

Кругом серденька завивається,
Ніхто до донця не признається".

Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл,
А з-за хутора вилітало два.

А й з-за хутора вилітали два,
Один одного та й питається:

"Ой де ти бував, а й шо ж ти видав?",
"Ой шо я видав - донця вбитого.

Донця вбитого, незаритого,
А в того донця видного реберця.

А в того донця видно реберця,
Крізь реберечка росте травичка.

Кругом серденька завивається,
Ніхто до донця не признається".

Ой з-за гір, з-за гір та вилітав сокіл, а з-за хутора вилітало два.

Вилітало два та й один одного братом назива:

«Ой ти, брат сокіл, та високо літав, високо літав, шо ж ти там видав?»

«Ой видав я там зелені жита, а в тому житі козака вбито.

А вбито його не теперечка, проросла трава крізь реберечка.»

Ой у полі жито копитами збито,
Під білою березою козаченька вбито. (двічі)

Ой убито, вбито, завезено в жито,
Червоною китайкою личенько накрито. (двічі)

Ой прийшла дівчина з карими очима,
Та й підняла китайочку, та й заголосила. (двічі)

(- Чи ти, милой, впився? Чи з коника вбився?
Чи за мною, молодою, дуже зажурився? (двічі)

Я, мила, не впився, і з коня не вбився,
За тобою, молодою, дуже зажурився!) (двічі)

Ой розвивайся ой да сухий дубе, та завтра мороз буде,
Ой собирайся та й некрутику та сьодні же похід буде.

"Та й я морозу ой да й не боюся, та січас розів’юся,
Ой я й походу же та й не боюся, та завтра ж уберуся!".

Та вбираннячко, нове сіделечко, та ше й кінь вороненький,
Та й виїжжає же та й з України та й некрут(и) молоденький.

Та виїжжавши, шапочку й знявши, та низенько уклонився:
"Ой прощавайте же, та сусідоньки, та й може я з ким(и) сварився!".

Та хоч сварився ой да не сварився, та лиш би помирився,
Та як виїхав(и) та й на шлях(и) битий та слізоньками вмився.

«Ой поливайте ой да шлях-доріжку, та шоб не курилася,
Ой розважайте же ой стару неньку, та шоб не журилася».

«Ой поливали ой та шлях-доріжку, та й куриться дуже,
Ой розважали же ой стару неньку, та й журиться дуже".

Калино-малино, чом не розцвітаєш?
Молода дівчино, гей, чом стоїш думаєш? (двічі)

Я стою, думаю, ше й думати буду,
Полюбила парня, гей, повік не забуду. (двічі)

А в неділю вранці ще й сонце не сходить,
А вже мій миленький, гей, по казармі ходе. (двічі)

По казармі ходе, в руках шаблю носе,
В руках шаблю носе, гей, командіра просе. (двічі)

Пане командире, відпусти додому,
Покинув дівчину, гей, сам не знаю кому. (двічі)

Відпускаю тебе та ще й не самого,
Доручаю тобі, гей, коня вороного. (двічі)

Коня вороного, ще й нове сідельце,
Поїзжяй до двору, гей, розвеселяй серце. (двічі)

А козаче їде, ворота минає,
А дівчина стоїть, сльози проливає. (двічі)

Ой куда ти їдеш, ворота минаєш?
Я ж твоя кохана, гей, хіба ти не знаєш? (двічі)

Якби ти кохала, ти б мене кохала,
Я за гору скрився, гей, ти з другим стояла. (двічі)

Я й за гору скрився, ти з другим стояла,
А за другу скрився, гей, ти сина придбала. (двічі)

Ой не сама я дбала, дбали ми з тобою,
Дбали ми з тобою, гей, в лузі під вербою. (двічі)

Зеленая ой дібрівонька, (двічі)
У три ряди же та й посаже(на).

У три ряди ой посажена,
У три ряди же та й посажена,
Нам дорожка же та й указа(на).

На дорожкє ой явір стоїть,
На дорожкє же та явір стоїть,
Під явором та й козак ле(жить).

Под явором та й козак лежить, (двічі)
В правой ручкє же та й коня де(ржить).

А лівою ой воду бере,
А лівою же та й воду бере,
На серденько же ой полива(є).

На серденько ой поливає, (двічі)
До серденька ой промовля(є):

«Серце моє ой скорблящеє, (двічі)
Тіло моє ой трудяще(є).

Надумало ой помирати (двічі)
Та й нікому ой похова(ти).

Якби в мене ой батьки були, (двічі)
Вони б мене ой схорони(ли).

Якби в мене ой сестри були, (двічі)
Вони б мене та й обтужи(ли).

Якби в мене ой брати були, (двічі)
Вони б мене в могилу пусти(ли)».

//Ой там коло річки, ой там коло броду

Манив козак дівку до себе в комору:// (двічі)

//–Ходімо, дівчино, в комірчину спати.

Не чутиме батько, не знатиме мати.// (двічі)

//Гуляла дівчина як пишная роза,

Додому вернулась - нікуди не гожа.// (двічі)

//Молода дівчина, як орлиця в’ється,

Козак одвернеться, із неї сміється.//(двічі)

//–Не смійся, козаче, не смійся із мене,

Бо я остаюся посмішна од тебе.// (двічі)

//–Тепер ти не дівка, тепер ти не жінка,

Тепер ти осталась людська поговірка.// (двічі)

//Була б вже ти дівка, ти б косу чесала,

Була б вже ти жінка, свого б мужа мала.// (двічі)

Із-за гори сонце сяє,
Козак коника сідлає (ж),
А дівчина горко плаче.

Та дівчина горко плаче:
"Не їдь, серце, козаче,
Ой я й умру за тобою.

Та бо я ж умру за тобою,
За твоєю красотою,
Молоденький козаченько".

Та питалася дівка красна
Молодого козаченька:
"А де будем ночувати?".

"Та єсть у полі скирта сіна,
А то ж наша постіль біла,
Молодая дівчинонька".

Та питалася дівка красна
Молодого козаченька:
"А шо будем вечеряти?".

"Та шо я буду їсти булку,
А ти, дівко, думай думку,
Молодая дівчинонька".

Та питалася дівка красна
Молодого козаченька:
"А чим будем укриваться?".

"Мене вкриє чорна хмара,
Тебе вкриє людська слава,
Молодая дівчинонька".

Ой на горі огонь горить, під горою козак лежить,
Дарі-да, під горою козак лежить.

Накрив личко китайкою, червоною нагайкою,
Дарі-да, червоною нагайкою.

– Біжи, коню, дорогою, широкою столбовою,
Дарі-да, широкою столбовою.

Ударь, коню, копитами, вийде батько, розсідлає,
Дарі-да, вийде батько, розсідлає.

Вийде батько,розсідлає, вийде мати, розпитає,
Дарі-да, вийде мати, розпитає.

Скажи, коню вороненький, де мій синок молоденький?
Дарі-да, де мій синок молоденький?

Не плач, мати, не журися, а вже ж твій синок оженився,
Дарі-да, а вже ж твій синок оженився.

Взяв же собі паняночку в чистім полі земляночку,
Дарі-да, в чистім полі земляночку.

Взяв же собі за жіночку в чистім полі могилочку,
Дарі-да, в чистім полі могилочку.

Ой гук, мати, гук, де козаки йдуть,
Ой веселая та й доріженька, куди вони йдуть. (двічі)

А вони ідуть під рясні дуби,
Та й чекаючи та й отамана, поради й собі. (двічі)

«Отамане, брате, вже й час настає,
Да й уже наше да й товариство коней сідлає!». (двічі)

Ой забілєли снєжки
Та й забілєли бєлі же
Ой по крутой горі.

Ой по крутой горі ой,
Та заболєло тєло же ой козацькеє бєло же
Ой в чужой стороні.

Ой в чужой стороні ой,
Та ніхто не заплаче, ой по козацьком тєлу же,
Ой ні брат, ні сестра.

Ой ні брат ні сестра ой,
Та хіба ой заплаче, ой ще запечалиться же
Ой товариш його.

Ой товарищ його ой,
"Та товаришу вірний, ой ти братіку рідний же,
Ой скоро я умру.

Ой скоро я умру ой,
Та зроби ж мені, брате, ой вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева труну".

Ой з клен-древа труну ой,
"Та ой де ж тобі, брате, та вірний товаришу же,
Ой з клен-дерева взять?".

Ой з клен-древа взять ой,
Та ой будеш ти брате, та вірний товаришу же,
Ой в сосновій лежать.

Ой в сосновій лежать.
Та сосновая трунка, ой глибокая ямка же
Ой під рокитою.

Ой під рокитою, ой,
Ой рокита висока, ой на листя широка же
Ой похилилася.

Ой похилилася, ой,
Та молода дівчина ой по козацьком тєлу же
Ой зажурилася".

Із-за гір, з-за гір та вилітав сокіл,
А із-за терна вилітало два.

А із-за терна та вилітало два,
Сокіл сокіла братом назива.

Ой, ти брат, сокіл та високо літав,
А скажи, брате, що ти там видав?

Ой, я там видав зелене жито,
А в зеленім житі козака вбито.

Ой, вбито, вбито та не теперечки,
Ой, проросла трава крізь реберечка.

(А над козаком три ластівочки,
Три ластівочки, три голубочки,
Де мати плаче – річечка біжить,
Де сестра плаче – криниця стоїть,
Де мила плаче – там роси нема.)

Закувала зозуленька в сінях на помості, гей,
Приїхали до дівчини три козаки в гості.

Один іде, коня веде, другий козак в'яже, гей,
Третій стоїть під віконцем, "добрий вечір" каже.

Добрий вечір, стара мати, дай води напиться, гей,
Кажуть люди - дівка гарна, дозволь подивиться.

Вода в сінях у кадушці, візьми та й напийся, гей,
Сидить дівка у світлиці, піди подивися.