Цифровий архів фольклору

По той бік гора, по той бік друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то ж не зоря, ой то ж не ясна,
Ой то ж моя молода дівчина по воду пішла. (двічі)

Дівчино моя, напій же коня ,
Із глибокої, .нової криниці з повного відра. (двічі)

І сюди гора, і сюди крута,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то ж не зоря, ой то ж не ясна,
О й то ж моя молода дівчина по воду пішла. (двічі)

Дівчино ж моя, ти напій коня,
З рубленої нової криниці, з повного відра.(двічі)

Ой відтіль гора, ой відтіль друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то ж не зоря, дівчина моя,
Тоді будеш, коня напувати, як будеш моя...

Ой чиї ж то воли поле походили,
Ой це ж того чорнявого, що ми втрьох люби(ли). (двічі)

(Чарів готувала, в хату закликала,
Зайди, зайди, мій миленький, щось маю сказати. (двічі)

Прийшов він у хати, та й сів в кінці столу,
Вона йому на тарілку цілу перепілку. (двічі)

Ой ізʼїв крилечко, та й ізʼїв стегенце,
Заболіла голівонька, пече коло серця. (двічі)

Ой котилась зоря з неба та й упала додолу, да ой,
Ой упала же додолу.

Журилася та молода дівчина та й по своєму же горю, да ой,
Ой по своєму же й горю.

Ой хто ж мене, та молоду дівчину, та й одведе й додому,
Та й одведе додо(му).

Обізвався та молодий козаче та й на сірому й коню, да ой,
Ой на сірому коню.

На сірому коню, та гуляй, гуляй ой молода дівчина, да ой,
Я й одведу ж додому!

Зайшло сонце за лісок
Та прийди милий, чорнобривий,
Ой хоч до мене на…, ой на часок.

Хоч до мене на часок
Та й ляжем спати на кроваті,
Ой розкажу я то…, ой тобі сон.

Розкажу я тобі сон
Та сон про тебе, сон про мене,
Ой сон про нашую ой любов.

Сон про нашую любов
Та шо ти клявся, ше й божився:
"Ой не покину я, ой я тебе!".

"Не покину я тебе!"
Та й а сєчас же покидаєш,
Ой серцю жалю за…, ой завдаєш.

Серцю жалю завдаєш
Та серцю жалю ще й печалі,
Ой серденятку мо…, ой моєму.

Із-за гори сонце сяє,
Козак коника сідлає (ж),
А дівчина горко плаче.

Та дівчина горко плаче:
"Не їдь, серце, козаче,
Ой я й умру за тобою.

Та бо я ж умру за тобою,
За твоєю красотою,
Молоденький козаченько".

Та питалася дівка красна
Молодого козаченька:
"А де будем ночувати?".

"Та єсть у полі скирта сіна,
А то ж наша постіль біла,
Молодая дівчинонька".

Та питалася дівка красна
Молодого козаченька:
"А шо будем вечеряти?".

"Та шо я буду їсти булку,
А ти, дівко, думай думку,
Молодая дівчинонька".

Та питалася дівка красна
Молодого козаченька:
"А чим будем укриваться?".

"Мене вкриє чорна хмара,
Тебе вкриє людська слава,
Молодая дівчинонька".

Ой од станції та до станції топтана дорожка,
Ой хто ж її та й утоптав же - а й дівчина сиро(тка). (двічі)

Дівчина втоптала,
Вона свого та й миленького ой на Дон виряжа(ла). (двічі)

На Дон виряжала,
Дала йому сиву зозулину, ой шоб рано кува(ла). (двічі)

Ой нехай тобі ой сива зозуля – мє(і)ні соловейко,
Нехай тобі та й там легенько, а міні веселе(нько). (двічі)

Ой нашо ж ме(і)ні та сива зозуля, як я соловейко,
Рано встану та й защебечу, а мє(і)ні веселе(нько). (двічі)