Ой відтіль гора, відтіль друга

Ой сюди гора, а туди – друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря.

Ой то ж не зоря, дівчина моя,
З новенькими ой да відерцями по водицю йшла.

«Дівчина моя, напій же коня,
З рубленої ой да криниченьки, з повного відра».

«Козаченьку мій, якби я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід та й напоїла».

Ой відтіль гора, а відтіль друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря.

Ой то ж не зоря, то ж не ясная,
Ой то ж моя молода дівчина по воду пішла.

А я за нею, як за зорею,
Сірим конем понад синім морем за дівчіною.

«Дівчіно моя, напої коня,
З рубленої новой криниченьки, з повного відра».

«Ой козаче мій, якби ж я твоя,
Узяла б коня за шовковий повід та й напоїла».

По той бік гора, по цей бік друга,
Поміж тими крутими горами сходила й зоря. (двічі)

Ой то й не зоря, ой то й не ясна,
Ой то й моя молода дівчина по воду й пішла. (двічі)

А я за нею, як за птицею,
Сивим конем понад синім морем за дівчиною. (двічі)

Дівчино моя, напій же коня ,
З рубленої, та й ще криниченьки, з повного відра. (двічі)

Дівчино моя, сідай на коня,
Та й поїдем у чистоє поле до мого й двора. (двічі)

А в моїм дворі нема ні кола,
Тільки стоїть три кущі калини, та й та не цвіла. (двічі)

По той бік гора, по цей бік друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то й не зоря, ой то ж не ясна,
Ой то ж моя молода дівчина по воду пішла. (двічі)

А я за нею, як за зорею,
Сірим конем понад синім морем за дівчиною. (двічі)

"Дівчино моя, напої коня,
З рубленої нової криниці, з повного відра!" (двічі)

"Як будеш ти мій, буду я твоя,
Тоді буду коня й напувати з повного відра!" (двічі)

"Дівчина моя сідай на коня,
Та й поїдем у чистоє поле до мого двора.

А в мого двора нема ні кола,
Тільки стоїть один кущ калини, та й та не цвіла!" (двічі)

По той бік гора, по той бік друга,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то ж не зоря, ой то ж не ясна,
Ой то ж моя молода дівчина по воду пішла. (двічі)

Дівчино моя, напій же коня ,
Із глибокої, .нової криниці з повного відра. (двічі)

І сюди гора, і сюди крута,
Поміж тими крутими горами сходила зоря. (двічі)

Ой то ж не зоря, ой то ж не ясна,
О й то ж моя молода дівчина по воду пішла. (двічі)

Дівчино ж моя, ти напій коня,
З рубленої нової криниці, з повного відра.(двічі)

Вітер з поля, хвиля з моря,
Вой да довела же любов до горя. (двічі)

Світ головонька кружиться,
Вой да й на плєчах орьол садітця. (двічі)

Ой ти, орел сизокрилой,
Ой да скажи правдоньку, де мой милой? (двічі)

Що мой милой на роботі,
Ой да у літєйному й заводі. (двічі)

Шо він робе, виробляє?
Вой да мідні трубоньки виливає. (двічі)

Пішла слава по заводу,
Вой да пішла славонька по народу. (двічі)

А я славоньки не боюся,
Вой да й на тій дівчині оженюся. (двічі)

Ой, у полі та три дорожки да різно,
Ходив козак до дів-, ой до дівчини пізно.

Ой, до дівчини пізно да,
Ой не ходи, козаче, ой козаче, до мене

Ой козаче й до мене,
Буде й слава й на тебе, ой на тебе й на мене.

Буде слава, ой на тебе й на мене,
Ше й на твого коня, ой, коня ж вороного.

(Коня вороного,
Ше й на мене, парня молодого

«…боюся, на тобі оженюся»)

За туманом нічого й не видно,
За туманом нічого й не видно.

Тільки видно дуба зеленого,
Тільки видно дуба зеленого

Під тим дубом криниця стояла,
Під тим дубом криниця стояла

В тій криниці дівка й воду брала,
В тій криниці дівка й воду брала.

Та й впустила золоте відерце,
Та й впустила золоте відерце.

Засмутила козакові серце,
Засмутила козакові серце.

А хто ж теє відерце достане?
А хто ж теє відерце достане?

Той зі мною на рушничок стане,
Той зі мною на рушничок стане.

Обізвався козак молоденький,
Обізвався козак молоденький.

– А я ж теє відерце дістану,
– А я ж теє відерце дістану.