Цифровий архів фольклору

Бігла теличка,
Та з березничка,
Та до дядька в двір,
Дай, дядьку, пиріг,
Як не даси пирога,
Візьму вола за рога,
Та поведу на моріг,
Зіб’ю йому правий ріг,
А в ріжечок трубити,
А воликом робити,
А батіжком підганять,
Батькові хліб зароблять!

Здрастуйте! З празником! Будьте здорові!

Коляд-коляд, колядин,
А я в батька один,
Та й той дурачок -
Дайте мені п'ятачок!

Драствуйте, з празником!

Ой ковалю, коваль, коваленко,
Чом не куєш рано-пораненько?

Чи й у тебе жиліза немає,
Чи й у тебе сталі не хватає?

Єсть у мене жилізо і сталі,
Єсть у мене дочка Катерина.

Єсть у мене дочка Катерина,
Вона ж мені слави наробила.

Вона ж мені слави наробила,
Опівночі дитя породила.

Із півночі сина породила,
До схід сонця в море й утопила.

Ой, матінко, ой, матінко, та й голубонько,
Ізмий мені, ізмий мені та й головоньку.

Бо більш мати, бо більш мати та й не (митимеш)...

Понад яром, яром пшениченька ланом,
А попід горою комиші з тра(вою).

А попід горою комиші з травою,
Ой там козак ходе, в руках коня во(де).

Ой там козак ходе, в руках коня воде,
Комиш розгортає, водицю шу(кає).

Комиш розгортає, водицю шукає,
Водиця-світлиця, дівка красави(ця).

Як отдаєш, моя матінко, мене й молоду,
То й дай мені зозуленьку луговую.

Ой, нащо тобі, дитя моє, зозуля й така,
Єсть у тебе, молодої, свекруха лиха.

Ой вона сама рано встане, тебе й не збуде,
Й до сусіди, коли піде, та й обсуде.

Ой, сяка-така невісточка, не хоче й робить,
Ні ложечок, ні мисочок не хоче помить.

Ой, бражечка, бражечка, ой, медова,
Й а з ким я тебе, бражечка, пити буду?

З ким я тебе, бражечка, ой, пити буду,
Без милого дружбонька, без привіту.

Без милого дружбонька, ой, без привіту,
Шо мого миленького дома нєту.

Десь поїхав миленький, ой, в городочок,
За ним, за ним Машенька у слідочок.

Гналась, гналась Машенька, ой, – не догнала,
Ой у саду вишенька виростала.

Гнула, гнула вишеньку, ой, не нагнула,
Упала під вишеньку та й заснула.

(Упала під вишеньку та й заснула,
Як приїхав миленький я й не чула.
Устань, устань, Машенька, пробудися,
Та на мою колясочку подивися.
В мене колясочка не простая,
В мене колясочка золотая.)

Ой вилітала галка та з глибокого ярка,
Та й вилітала друга з зеленого да лу(га).

Ой та й сіла на сосну, ой на сосну розкошну,
Та не хилися, сосно, бо й так мені да тош(но).

Ой тошно сиротині, ой на чужій вкраїні,
Та тошно сиротині на чужій да й краї(ні).

Ой зелений дубочок та на яр похилився,
Молодий козаче, чого зажурився,
Молодий козаче, чого зажурився?

Молодий козаче, та чого зажурився,
Чи воли пристали чи з дорожки збився,
Чи воли пристали чи з дорожки збився?

Воли не пристали та з доріжки не збився,
Помер рідний батько, я ще й не женився,
Помер рідний батько, я ще й не женився.

Та пора ж мене, мати, та пора женити,
Прийде темна нічка – ні з ким говорити,
Прийде темна нічка – ні з ким говорити.

Ой, на тобі, сину, рубля золотого,
Купи собі, сину, коня вороного,
Купи собі, сину, коня вороного.

Купи собі, сину, коня вороного,
Постав у станочок, говори до його,
Постав у станочок, говори до його.

(Говорю я нічку, говорю я другу,
На третюю нічку кінь мій не говоре,
До сирої землі кінь головку клоне.
Ой, коню, мій коню, коню вороненький,
Чим я тобі тяжкий, чим я тобі важкий?
Ти мені не тяжкий, ти мені не важкий,
Тяжка твоя доля парня молодого.
Їдеш через поле, та й не напасаєш,
Їдеш через річку, та й не напуваєш,
Їдеш до дівчини, та й не рознуздаєш.)

Ой, малая нічка та петрівочка,
Та й не виспалася наша діво(чка).

Цілу ніч не спала та біль білила
Та й до теї білі говори(ла):

"Ой, біль моя, біля та тонесенька,
Ой, коли ж ти будеш білесе(нька)?"

"Ой, тоді я буду та білесенька,
Як ти вийдеш заміж молодесе(нька)".

"Бодай же ти, біля, та не дождала,
Й шоб я вийшла заміж й не гуля(ла)".

Ой, скакала жабка понад гречкою,
А за нею хлопець з уздечко(ю).

Постой, постой жабко, я зануздаю
Та поїду дівку й одвіда(ю).

Ой у Русалимі рано задзвонили,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

Що Діва Марія сина спородила,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

Сина спородила та й не й охрестила,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

Дала йому ім'я - пресвяте Василя,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоро(в'я)!

Шо в поля, в поля сам Господь ходя,
Сам Господь ходя, Діва Марія,
Діва Марія їсти носила,
Їсти носила, Бога просила:
— Ой, Боже, Боже, дай нам житія,
Дай нам житія на Василія,
А Василія ходе по поля,
Ходе по поля, жито розсіва,
Сюди махньот, туди махньот,
За ним жито кустом ростьот,
Шо в полі стебло – то в домі добро!

Драстуйте! С празником! Будьте здорові!

Чи ти береза в печі не була
В печі не була та й не горіла?

Я в печі була, ясно горіла,
Свекруха лиха огонь залила.

Свекруха лиха огонь залила,
Шоб я, молода, не вечеряла.

Шоб я молода не вечеряла,
Не вечерявши спатоньки лягла.

Заснула я сон, як місяць зійшов,
Заснула другий, як милий прийшов.

А милий прийшов, в вікно стукає,
В вікно стукає, милу гукає.

Чи ти, мила, спиш, а чи так лежиш,
Що ж до мене ти та й не говориш?

(Я, милий, не сплю, думу думаю:
З ким я, молода, віку доживу.
Доживеш, мила, віку ти сама,
Бо у мене є Галочка друга,
Галочка друга, дитина мала.)

Наша свашка-неліпашка,
Шишок й не ліпила,
І шишечок не ліпила,
І дружечок не дари(ла).

Тільки одну ізліпила,
Та й ту сама ізлупи(ла)!

Ой у полі та й криниченька, ой,
Ой у полі та й криниченька,
Там холодна та й водиче(нька).

Ой там улан коня напуває, ой,
Ой там улан коня напуває,
Красна дівка воду підли(ває).

Красна дівка воду підливає, ой,
Красна дівка воду підливає,
Із уланом та й розмовля(є).

Ой, поїдьмо, дівчинонько, з нами, ой,
Ой, поїдьмо, дівчинонько, з нами,
З молодими ой да улана(ми).

Дурна була та й послухала, ой,
Дурна була та й послухала,
З уланами та й поїха(ла).

Проїхали вони чисте поле, ой,
Проїхали вони чисте поле,
Проїхали вони ще й дру(ге).

На третєє стали повертати, ой,
Ой, на третєє стали повертати,
Стала дівка улана пита(ти).

(Ой, де ж твої сади зеленії,
Ой, де ж твої дома кам’янії?
Годі, дівко, про сади питати,
Стели постіль та лягаймо спати.)

Із-за гори, гори та буйний вітер віє.
Ой там удівонька та пшениченьку сіє,
Ой там удівонька та пшениченьку сіє.

Сіє вона, сіє, почала волочити,
А заволочила – стала Бога просити,
А заволочила – стала Бога проси(ти).

Ой, уроди, Боже, та пшениченьку яром,
Для вдовиних діток ще й на людськую славу,
Для вдовиних діток ще й на людськую славу.

(Іще й вдова додому не дійшла,
А вже кажуть люди, що пшениченька зійшла,
Іще й вдова не лягала спати,
А вже кажуть люди, що пора вже жати.)

Сьогодні Купала, а завтра Йвана,
А післязавтра Петра й Пав(ла).

Іванова мати порося вкрала,
На печі в куточку захова(ла).

Ой, цитьте ви, діти, та не хваліться,
Буде нам на Петра розгові(ться).