Цифровий архів фольклору

Косарі косят, а вітер повіває,
Шовкова й трава й на косу й налягає.

Шовкова трава на косу налягає,
Поміж той травой галочка й пролітає.

Галочка моя, галочка чорненькая,
Скажи, галочка, де моя й миленькая?

А твоя мила у лузі над водою,
Умивається дрібною й сльозою.

Умивається дрібною й сльозою,
Витирається шовковою хустиною.

Ой не ходи, та й розкудрявче, біля мого саду
Та й не топчи, розкудрявче, саду-виногра(ду). (двічі)

Не для тебе сад садила, кого я любила же,
Не для тебе поливала, кого целува(ла). (двічі)

Целувала, милувала, холостого парня же,
Холостой парень гуляє, кудрі завива(є). (двічі)

Кудрі руси, брови чорні, глаза розвесьолі же,
Он киває, он моргає, дєвку визива(є): (двічі)

"Вийди, дєвка, вийди, красна, на нове крилечко же,
Промов, дєвка, промов, красна, хоч одне слове(чко)". (двічі)

Походила та й Катруся по крутій горі,
Набачила селезника на тихій воді.

На тихій воді,
Пливи, пливи, селезнику, тихо й по воді.

Тихо й по воді,
Прибудь, прилинь, мій батенько теперо к міні.

Теперо к міні,
Ой, дай мені порадоньку, бідній сироті.

Бідній сироті,
Ой, рад би я, доню моя, порадить тобі.

Насипали сиру землю на груди мені,
Скрепилися карі очі, не гляну тобі.

Зайшло сонце за віконце, за сад(и)-виноград(и),
Целуйтеся жи милуйтеся жи, ой хто кому й рад.

Целуйтеся, милуйтеся, ой хто кому жи рад(и),
Шо дівчина й козакові раденька й була.

Шо дівчина козакові раденька була й,
Взяла жи його за рученьку та й у сад(и) повела.

Взяла парня за рученьку та в(и) сад(и) повела й,
Білу постіль постелила жи, положила й спать.

Білу постіль постелила, положила спать,
Сама й сіла край постелі, зажурилася.

"Не журися й, дівчинонько, ти буде моя,
Єсть у мене бочка й пива ще й друга вина.

Єсть у мене батько й мати, ще й брат і сестра,
Єсть у мене й красна дівка - плохо зробила".

Як поїхав мій миленький в Польшу на войну,
Зоставив він Марусину й нездоровую. (двічі)

Ліг він спати на кроваті, сниться йому сон,
Що з правого й рукавонька й вилетів(и) сокол. (двічі)

То не сокіл, то не ясний - то правда моя,
Твоя й жінка й Марусинина й сина й родила. (двічі)

У дванадцять часов ночі сина родила,
А в чотири часа ночі й жизнь покон(и)чила. (двічі)

Ой в Ярусалимі рано задзвонили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чор)!

Рано задзвонили, людей побудили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чор)!

Людей побудили, свічі посвітили,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь ве(чор)!

А Божая Мати сина спородила,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Собор собирали, думали-гадали,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Думали-гадали, яке ім’я дати,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Дали сину ім’я – святоє Василя,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

А Божая Мати ім’я не злюбила,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Ім’я не злюбила,та й не сохвалила,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Собор собирали, думали-гадали,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Думали-гадали, яке ім’я дати,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Дали сину ім’я – святоє Рожество,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людім на весь вечір!

Сів Ісус Христос вечеряти,щедрий вечір,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечор!

Прийшла к йому Божая Мати, щедрий вечір,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір!

Сідай, мати, вечеряти, щедрий вечор,
Щедрий вечор, добрий вечор,
Добрим людям на весь вечор!

(Вечеряй, синку, собі на здоров'я, щедрий вечор,
Щедрий вечор, добрий вечор,

Ой, дай, мати, ключі в руці,
Повипускати праведні душі,
Тільки тії не випускати,
Що в середу косу чесала,
А в п'ятницю пісню співала,
В неділю рано поснідала,
В неділю рано поснідала,
Отца й неньку налаяла,
Вона не лаяла – тільки подумала,
Щедрий вечір, добрий вечір).

Та ой там(и) на горі, та ой там(и) на крутой,
Та ой там(и) сиділо пара голубів.

Та й вони сиділи парувалися, ой,
Ой сизими крильми й обнімалися.

Та де не узявся охотник-стрілець,
Та й голуба й убив, голубку й узяв.

Та й приніс додому та й пустив додолу, ой,
Ой насипав пшенця й аж по колінця.

Та й голубка не їсть, голуб(и)ка й не п'є
Та й усе (на гору) плакати іде.

"Голубонько, їж, голубонько, пий,
Лети вибирай, де найкращий твій".

"Та я вже й літала, та я й вибирала,
Не знайшла того, шо потіряла".

Тече річка невеличка понад слободою, ой,
Тече річка невеличка понад слободою.

Взяла дівка нові відра, пішла й за водою, ой,
Взяла жи дівка й нові й відра, пішла й за водою.

Іще води не набрала, стала й подумала, ой,
Іще жи води й не набрала, стала й подумала.

За козаком(и) зажурилась та й у воду впала, ой,
За козаком(и) зажурилась та й у воду впала.

Чогось мені тай дрімається,
Конь вороний спотикається.

Пущу коня, коня й на долину жи,
А сам піду(ляжу) спати на часину.

Ой спав - не спав ні час, ні годину,
Пришла к йому молода дівчина.

Прийшла к ньому молода дівчина
Та й вирвала кущик травичини.

Та вирвала кущик травичини
Та й мочила в глибоку криницю.

Та й нема гірш нікому жи, та як тій…, як тій сироти(ні). (двічі)

Та й ніхто не пригорне жи, та й при ли..., при лихій годи(ні). (двічі)

Та й не пригорне жи батько жи, та й не при..., не пригорне ма(ти). (двічі)

Та й тільки той пригорне жи, та й що й ду..., що й думає жи бра(ти). (двічі)

Меланія рум’янія,
Меланія пребагата,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Меланія пребагата,
Дала на церкву срібла, злата,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Золотом церкву оббивала,
Нищих, убогих наділяла,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Нищих, убогих наділяла,
Чи чуєш ти, пан господарю?
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

(Чи чуєш ти, пан господарю?
Бережи, Боже, всього товару,
Всього товару, всього статку,
А нам дайте за цю за матку,
За цю за матку, за паніматку,
Ще й за своїх діток маленьких!
А нам дайте або пиріг,
Або пиріг або калач!
За пирог заплате Бог,
А за калач проспіваєм!
А за калач проспіваєм,
Вас з празником поздоровляєм!)

Ненько моя, та й рідненькая,

Ненько моя, та й рідненькая,
Чим я тобі надокучи(ла)?

Чим я тобі надокучила,

Чим я тобі надокучила,
Що ти мене та й заручила?

Що ти мене та й заручила,

Що такую молоденькую,
Як ягі(о)дку червоненькую.

Як ягодку червоненькую,
Як руточку зелененькую,
Як руточку зелененькую.