Та й нема гірш нікому

Та нема гірш нікому, як тій сиротині же,
Та ніхто не пригорне же та й при ли- , ой при лихій годи(ні).

Та й не пригорне батько, не пригорне мати,
Та й тільки той пригорне же, та й що ду-, ой що думає брат(и).

Ой налетіли гуси же з далекого краю же,
Та зболотили воду же та й на ти-, ой на тихом Дуна(ю).

Та й бодай же ті гуси же з пірʼячком пропали,
Та як ми вдвох любилися, а січас, а січас переста(ли).

Ой любились-кохалися та як зерно в горісі же,
А січас розійшлися, та й як ту-, ой як туман по лі(сі).

Ой любились-кохалися та й як голубів пара,
А січас розійшлися же, та й як чо-, ой як чорная хма(ра).

Та й нема гірш нікому, та як тій... як тій сироти(ні).(двічі)

Та й ніхто не пригорне при лихій... при лихій годи(ні). (двічі)

Та й не пригорне батько, та не при... не пригорне ма(ти). (двічі)

Та тіки та й пригорне та шо ду... шо думає взя(ти). (двічі)

Та й налетіли гуси та з дале... з далекого кра(ю). (двічі)

Та й зболотили воду та й на ти... на тихім Дуна(ї). (двічі)

Та й бодай же ви, гуси та з пір'ячком пропа(ли).(двічі)

Та нема гірш нікому же, та як тій, як тій сиротині,
Та ніхто не пригорне же та й при ли- , при лихій годи(ні). (двічі)

Та й не пригорне ж батько же, та й не при-, не пригорне мати,
Та й не пригорне батько же, та й не при-, не пригорне ма(ти).

Та й тілько той пригорне же, та й що ду-, що думає брати же,
Та й тілько той пригорне же, та й що ду-, що думає бра(ти).

Та й налетіли гуси та й з дале-, з далекого краю же,
Та й налетіли гуси та й з дале-, з далекого кра(ю).

Ой нема гірш нікому, та як тій сиротині,
Та ніхто не пригорне та й при ли…, при лихій годи(ні). (двічі)

А не пригорне батько, та не пригорне мати,
А хіба той пригорне, а й шо ду…, шо думає взя(ти). (двічі)

Ой налетіли гуси та й з далекого краю,
А зколотили воду а в тихо…, в тихому Дуна(ю). (двічі)

А бодай же ви, гуси, та з пір'ячком пропали,
Та як ми любилися, а тепер, тепер переста(ли). (двічі)

А як ми любилися, та як голубів пара,
А тепер розійшлися, а як си…, як синяя хма(ра). (двічі)

А як ми любилися, та як зерно в горісі,
А тепер розійшлися, та як ту…, як туман по лі(сі). (двічі)

Ой нема гірш нікому, та як тій сиротині,
Та ніхто не пригорне та й при ли…, при лихій годи(ні). (двічі)

А не пригорне батько, та й не пригорне мати,
Та хіба той пригорне, а й шо ду…, шо думає взя(ти). (двічі)

Ой налетіли гуси та й з далекого краю,
А зколотили воду а в тихо…, в тихому Дуна(ю). (двічі)

А бодай же ви, гуси, та з пір'ячком пропали,
Та як ми любилися, а тепер, тепер переста(ли). (двічі)

А як ми любилися, та як голубів пара,
А тепер розійшлися, а як си…, як синяя хма(ра). (двічі)

А як ми любилися, та як зерно в горісі,
А тепер розійшлися, та як ту…, як туман по лі(сі). (двічі)

Та й нема гірш нікому ж, та як тій, як тій сиротині ж,
Та й ніхто не пригорне ж, та й при ли-, при лихій годи(ні).

Та й не пригорне ж батько ж, та й не при-, не пригорне ж мати ж,
Та й тільки ж той пригорне ж, та що ду-, що думає взя(ти).

Ой, налетіли ж гуси ж, та й з дале-, з далекого й краю же,
Та й зболотили ж воду ж, та й на ти-, на тихим Дуна(ї).

Ой, бодай же ви, гуси ж, та й з пірʼя-, з пір’ячком пропали ж,
Та як ви нашу ж пару ж, та й розпа-, та й розпарува(ли).

Та як ми парувалися ж, та й як го, як голубів пара ж,
А тепер розійшлися ж, та як чо-, як чорная ж хма(ра).

Та як ми любилися ж, та й як зе-, як зерня в орісі ж,
А тепер розійшлися ж, та й як туман по лі(сі).

Кидала, бросала через ворота,
Не смійся, козаче, що я сирота. (двічі)

«Не смійся, козаче, не насміхайся,
Не буду твоєю, не сподівайся». (двічі)

«Не бійся, дівчино, я й більш не прийду,
Поїду в росію, там кращу й знайду». (двічі)

Об’їздив росію, ще й два города,
Не знайшов я й кращу, як ти, сирота. (двічі)

Вернувся козак же під ті ворота,
«Ой вийди, дівчино ж, моя й сирота». (двічі)

Ой вийшла дівчина засмученая,
По личеньку й видно – зарученая. (двічі)

Ой вийшла дівчина заплаканая,
По личеньку й видно – засватаная. (двічі)

Усі гори зеленіють,
Усі гори зеленіють,
Де багаті жито сі(ють).

Одна гора тільки чорна,
Одна гора тільки чорна,
Де сіяла бідна вдо(ва).

Де сіяла, волочила,
Де сіяла, волочила,
Слізоньками примочи(ла).

Чорна хмара наступає,
Чорна хмара наступає,
Сестра з братом розмовля(є).

ー Брате мій, сокілоньку,
ー Брате мій, сокілоньку,
Пусти ж мене на зімонь(ку).

ー Сестро ж моя, перепілко,
ー Сестро ж моя, перепілко,
Як у тебе діток скіль(ки).

ー Буду, брате, догождати,
ー Буду, брате, догождати,
Дітей з хати виганя(ти).

ー Ідіть, діти, ідіть з хати,
ー Ідіть, діти, ідіть з хати,
Буде дядько обіда(ти).

Поки дядько пообідав,
Поки дядько пообідав,
Діти батька одвіда(ли).

ー Вставай, тату, вставай з ями,
ー Вставай, тату, вставай з ями,
Гірко жить нам з родича(ми).

Не так дядько, як дядина,
Не так дядько, як дядина,
Сичить вона як гади(на).