Цифровий архів фольклору

Чого й, милий, припав пилом, чи метелицею,
Шо милий припав пилом чи метелицею?

Чи метелицею,
Чом не ходиш ти до мене чи й ой вулицею? (двічі)

Тію вулицею,
Топчи, топчи, доріженьку ж, а й я ширшу прополю. (двічі)

А я ширшу прополю,
Проміж тими доріжками ж клен-дерева насадю. (двічі)

Клен-дерева насадю,
Рости, рости, клен-дерево ж, а я й буду поливать. (двічі)

А в полі й береза, а в полі же кудрява,
Та хто йде - не минає же, березу й ламає. (двічі)

Хто йде - не минає, березу ламає,
Та й горе тому й жити, хто жінки же не має. (двічі)

Горе тому жити, хто жінки не має,
Та іще найгоріше й, хто дві-три кохає. (двічі)

Вийду за ворота й, трава зеленіє,
Та й за харошим мужом жина й молодіє. (двічі)

За харошим мужом жина молодіє,
За розсукиним сином з личенька й марніє. (двічі)

Ой по морю, морю, по тихой воді,
Там плавали, плавали аж два лебеді.

Там плавали, плавали аж два лебеді,
Та й не лебеді - два парня молоді.

На одному парню шапка по брова,
На другому парню лєнта голуба.

Лєнта голубая розвивається,
За козаком дєвіца побивається.

Не спобивайсь, дєвіца, ти ще молода,
Літа не минули, розпрощаємся.

Ой, місяцю, місяцю, й товаришу мой,
Розсвєти доріженьку до вдовушки в двор.

А у вдовушки, вдовушки дєвка молода,
Ходе по кімнаті, чеше волоса.

Чеше волоса, ще й приглажує,
Сестрицям-подруженькам ще й наказує (переказує):

"Сестриці-подруженьки, слушайте мєня,
Не виходьте замуж в чужиї края.

Нє виходьтє замуж в чужиї края,
Чужая сторонушка нєвесьолая".

Ой поки ж ми та й стоятимемо,
Ой поки ж ми та й стоятимемо,
Сиру землю та й топтатимемо
Червоними чобіточками,
Золотими підківочками.

Ми думали, ви приїхали,
Ми думали, ви приїхали,
А вони ж пішком прийшли,
Молодого у мішку принесли,
І ноги стирчали - собаки гарчали,
Свашку у корзині, щоб не з’їли свині,
Світилку в коробці, щоб не вкрали хло(пці).

Як погнала я телят по росі,
Та й напав мене вовк у лісі,
Ой доля ти, доля моя, раздоля широкая. (двічі)

А я вовчика злякалася,
За дубочок ісховалася,
Ой доля ти, доля моя, раздоля широкая. (двічі)

А дубочок стрепенувсь, стрепенувсь,
Посипались жолуді в пелену,
Ой доля ти, доля моя, раздоля широкая. (двічі)

Як погнала я телят по росі,
Та й напав мене вовк у лісі,
Ой доля ти, доля моя, раздоля широкая. (чотири рази)

Сьогодня Купала, а завтра Івана,
Тут моя Маринонька у річеньки потопала.

Потопала й потопала,
Тільки її руса кісонька ізринала.

Ой у лісі калинонька, схилилася,
Молодая дівчинонька, журилася,

Не топися, Маринонька, не топися,
Та й на своє дитяточко, подивися.

Щедрий вечір, добрий вечір!
Чи дома, дома сам хазяїн?
Сідіт на кутє, шубочку шйоть,
Шуба новая, сабальовая.
Вискочіл казлєц із нових сєнєц,
Заграв у рожок: "Дайтє пірожок,
Дайтє колбасу - я в хаткі понєсу!".

Татарин, братік, татарин,
Продав сестрицю задаром,
Продав сестрицю за так,
А чорні брови пішли так!

Пішла Галя на базар соли купувати,
Вона соли не купила, в шинок заблудила. (двічі)

Вона соли не купила, в шинок заблудила:
«Бідна моя голівонька, шо я й наробила». (двічі)

Возьму ціп – та й на тік жито молотити,
Ударю, не вдарю – на сторону гляну. (двічі)

Всі жінки додому йдуть – моєї не видно,
Трохи перегодом чеше огородом. (двічі)

«Ти думаєш, чоловіче, шо я іду п`яна,
Тричі лізла через тин – ни разу й не впала. (двічі)

Тричі лізла через тин – ни разу й не впала,
Од пояса до рубця спідницю порвала». (двічі)

Летіла зозуля та й сіла на сосну,
Та й сіла на сосну, на гілку розкошну. (двічі)

Та й стала кувати, сироти питати:
«Скажи мені, сестро, якого ти году? (двічі)

Скажи мені, сестро, з якого ти году,
А ще розкажи ти, скільки в тебе роду?». (двічі)

«А у мене роду – один брат із роду,
Та й той приїжджає десятого году. (двічі)

Як приїхав брат мій у неділю вранці:
«Давай вип’єм, сестро, вип’ємо по чарці!» (двічі)

«Ой щось мені, брате, горілка не п’ється,
Коло мого серця як гадюка в’ється!». (двічі)

«Нехай вона в’ється – вона одірветься,
Розкажи, сестрице, як тобі живеться?». (двічі)

«А мені живеться – не дай Бог нікому!
Зросла сиротою, а тепер вдовою!». (двічі)

«Годі тобі, сестро, годі сльози лити,
Заберу тебе я між чужії люди. (двічі)

Між чужими людьми краще тобі жити,
Ніж тут, сиротині, дрібні сльози лити!». (двічі)

Миланки ходили,
Василька будили,
Василько, мій синку,
Пусти у хатинку,
Я жита не жала,
Золотий хрест держала,
Золоту кадильницю,
Срібну тарільницю,
Радуйтеся, люди,
До нас Христос буде,
Богу свічу ставте,
Нам пиріжок дайте!
Та не ламайте, а ціленький давайте!
Здрастуйте, з Меланками!